СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 січня 2007 року | Справа № 2-23/13509-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
прокуратура АР Крим: Тихонова О.М., посвідчення № 439 від 20.02.2006 року;
позивача: Пристинської К.О., дов. б/н від 09.01.2007 року;
відповідача: Обаніної О.М., дов. б/н від 01.01.2007 року
розглянувши апеляційне подання прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Г.М. Іщенко) від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-23/13509-2006
за позовом прокурора міста Керч (вул. 23 травня, 162, м.Керч, АР Крим, 98300)
в інтересах держави в особі Керченської митниці (вул. Фурманова, 9, м.Керч, АР Крим, 98312)
до підприємства "Трансшип" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Маразліївська, 6/8, м.Одеса, 650026)
про стягнення заборгованості у сумі 5193575,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 10.10.2006 року у справі № 2-23/13509-2006 у задоволенні позову прокурора м.Керчі в інтересах держави в особі Керченської митниці про стягнення 5193575,44 грн. відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кранове судно „Атлас-1” при перетинанні митного кордону України в зоні діяльності Керченської митниці пройшло належну процедуру митного контролю і митного оформлення відповідно до „Порядку проходження митного контролю і митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють переміщення в пунктах пропуску через державну межу України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1989 від 24.12.2003 року та Інструкції „Про порядок митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які переміщаються ними”. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги митного органу про надання вантажної митної декларації на транспортний засіб з указанням митного режиму на підставі статей 81,85 Митного кодексу України і стягнення митного збору і ПДВ на розрахунковий рахунок Керченської митниці не засновані на законі, при тому, що Керченською митницею порушений порядок оподаткування юридичних осіб, встановлений Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, прокурор АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати, як прийняте при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм матеріального права, позов про стягнення з підприємства „Трансшип” 5193575,44 грн. задовольнити.
Представники прокуратури та Керченської митниці у судовому засіданні підтримали доводи апеляційного подання.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 18 грудня 2006 року по 10 січня 2007 року, а також з 22 по 26 січня 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено наступне.
06.042005 року судно „Атлас-1”, що належить компанії „Аtlas Shipholding, inc.” (Ліберія), прибуло в порт Усть-Дунайськ (Україна) під прапором Сент-Вінсент і Гренадіни і пройшло належне митне оформлення як судно, прибувше на митну територію України із наданням до Ізмаїльської митниці пакету необхідних документів згідно з Інструкцією „Про організацію митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які переміщаються ними”, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року №678.
08.04.2005 року між компанією „Аtlas Shipholding, inc.” і товариством з обмеженою відповідальністю „Трансшип” (Україна) було укладено договір бербоут-чартеру, згідно з яким судно „Атлас-1” передано фрахтувальнику для здійснення діяльності, яка зв'язана з використанням судна в цілях торгового мореплавання, у тому числі для надання послуг з транспортування вантажу, строком на п'ять років.
08.04.205 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Трансшип” та компанією „KIRGAN Holding S.A.” (Панама) було укладено договір суббербоут-чартеру, згідно з яким судно „Атлас-1” передано фрахтувальнику для здійснення діяльності, яка зв'язана з використанням судна в цілях торгового мореплавання, у тому числі для надання послуг з транспортування вантажу, строком на п'ять років.
15.04.2005 рокуц між компанією „KIRGAN Holding S.A.” та товариством з обмеженою відповідальністю „Трансшип” укладено стандартну угода Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) про эксплутаційне управління судами –„шипмен” - з делегуванням товариству з обмеженою відповідальністю „Трансшип” функцій по укомплектовуванню судна екіпажем, а також експлуатації в частині складання і контролю виконання рейсових завдань по інструкціях судновласника.
Російським морським регістром судноплавства на кранове судно „Атлас-1” видано класифікаційне свідоцтво і привласнений регістровий номер 040313. Судно „Атлас-1” занесено до Державного українського реєстру судів і має свідоцтво на право плавання під прапором України.
Відповідно до статті 32 Кодексу торговельного мореплавства України, є українським судном, на яке розповсюджується юрисдикція України.
16.04.2005 року судно „Атлас-1” під прапором України з вантажем на борту відповідно до вимог Наказу Державної митної служби України від 17.09.2004 року №678 „Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які ними переміщаються” пройшло належний митний контроль і митне оформлення в зоні діяльності Ізмаїльської митниці як судно, яке вибуває за межу митної території України і використовується для перевезення вантажів. До митного органу представлені необхідні вантажні документи на вантаж, що перевозиться .
20.04.2005 року судно „Атлас-1” під прапором України перетнуло митний кордон України в зоні діяльності Керченської митниці і пройшло процедуру митного контролю і митного оформлення з наданням до митного органу необхідного пакету документів відповідно до вимог Інструкції „Про порядок митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які переміщаються ними”, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678.
З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2005 року Керченська митниця направила на адресу ТОВ „Трансшип” претензію про недекларування несамохідного крана „Атлас-1” з вимогами провести оплату митного збору в сумі 998 764,51 грн. і податку на додану вартість в сумі 4194810,93 грн.
Вислухавши пояснення представників прокуратури, сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання прокурора АР Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, стаття 3 Митного кодексу України покладає на Кабінет Міністрів України функції з організації і забезпечення здійснення митної справи, що включає встановлення порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане із встановленням і стягуванням податків і зборів, процедури митного контролю і оформлення.
Стаття 81 Митного кодексу України передбачає, що декларування проводиться шляхом заяви по встановленій формі (письмової, усної, шляхом здійснення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мети їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю і митного оформлення.
Відповідно до частини 2 статті 81 Митного кодексу України, умови і порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю і митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій і інших документів, вживаних при митному оформленні товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.
Стаття 85 Митного кодексу України визначає терміни декларування, а також перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю і митного оформлення, які встановлюються виключно Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження митного контролю і митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють багаторазові переміщення в пунктах пропуску через державний кордон України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року №1989. Наказом Державної Митної служби України від 17.09.2004 року № 678 затверджена Інструкцію „Об організацію митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які переміщувані ними”. При цьому, митне оформлення судна шляхом надання вантажної митної декларації на водний транспортний засіб перевізника з вказанням митного режиму вищезгаданими нормативно-правовими документами не передбачено.
Суд першої інстанції вірно встановив, що судно крана „Атлас-1” має класифікаційне свідоцтво, видане Російським морським регістром судноплавства. Судно має спеціально обладнану платформу (вантажну палубу) з допустимим навантаженням 15 тонн на квадратний метр та обладнано палубним краном.
Згідно листа ЦКБ „Корал” № АУП-16492/7118 від 7.11.2006 року, який є генеральним проектувальником, несамохідне судно „Атлас-1” спроектовано як кранове судно, призначене для перевезення негабаритних і великотоннажних вантажів з власним палубним краном виробництва компанії „Лібхер”. Згідно будівельного сертифікату судно є крановим.
Судно „Атлас-1” неодноразово перетинало митний кордон України і проходило належне митне оформлення різними митними органами як транспортний засіб, що використовується для перевезення вантажу, з наданням до митного органу необхідного пакету документів. Оформлення судна проводилось відповідно до Інструкції „Про організацію митного контролю і митного оформлення судів і товарів, які переміщаються ними”. При цьому, судно розглядалося як транспортний засіб, а не як товар, що перевозиться. Наявність у справі вантажних декларацій, коносамента, вантажного маніфесту підтверджує факт використовування судна фрахтувальником за його прямим призначенням, а саме: для перевезення вантажів.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що кранове судно „Атлас-1” є переданим за договором фрахтування для здійснення діяльності фрахтувальником в цілях торгового мореплавства, у зв`язку з чим, перетинання митного кордону України транспортним засобом, що використовується фрахтувальником, для міжнародних перевезень, не є об'єктом оподаткування у порядку пункту 3.2.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Так, відповідно до пункту 3.2.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції по ввезенню товарів (супутніх послуг) в митному режимі імпорту або реімпорту. При цьому, з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється операції по ввезенню через межі митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх) послуг з договорів лізингу (оренди), у тому числі у випадках повернення об'єкту лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням лізингодавця, застави, і іншими договорами, які не передбачають передачі права власності на такі товари (майно) або передбачають як обмін на корпоративні права або цінні папери, у тому числі, якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку із закінченням дії вказаних договорів.
ЗЗгідно з пунктом 1.17 статті 1 того ж Закону України лізинг (оренда) розуміється в значенні, вказаному в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств”.ня прибутку підприємств".
Пунктом 1.18 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що лізингова (орендна) операція це - господарська операція (окрім операцій по фрахтуванню (чартеру) морських судів і інших транспортних засобів) фізичної або юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі в користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за орендну плату і на певний термін.
Крім того, спеціальною нормою права законодавець розділяє договори фрахтування і лізингу судів при виникненні правовідносин у сфері застосування податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оподаткуванню підлягають будь-які доходи з джерелом їх походження з України, у тому числі фрахтова ставка і лізингова (орендна) плата. При цьому, сума фрахту оподатковується по ставці 6 відсотків, а лізингова (орендна) плата - 15 відсотків.
Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України визначено поняття договору фрахтування судна. Так, судновласник за договором фрахтування судна на певний час зобов'язується за обумовлену платню (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів і для іншої мети торгового мореплавання на певний час.
Відповідно до податкового роз'яснення, затвердженого Наказом Державного Митної служби України від 24.01.2006 року № 48, у разі укладення контрактів, які передбачають надання послуг з міжнародних перевезень, транспортний засіб, що використовується для реалізації таких міжнародних перевезень, не є предметом укладеного контракту і відповідно не може розглядатися як об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування податком на додану вартість даних контрактів є операції по наданню послуг з міжнародних перевезень.
Тому, операція по перетинанню судном „Атлас-1” митного кордону України в зоні діяльності Керченської митниці не є операцією по ввезенню майна на митну територію за договором оренди (лізингу) і не є об'єктом оподаткування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що стандартний бербоут-чартер Балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО), кодова назва „Беркон-89”, укладений сторонами для використання судна „Атлас-1” в цілях торговельного мореплавства, у тому числі, для надання послуг з перевезення вантажів. Як випливає з матеріалів справи, кранове судно „Атлас-1” здійснювало рейси по перевезенню вантажів по міжнародних маршрутах.
Колегія суддів вважає, що такий контракт слід розглядати як договір з надання послуг з міжнародних перевезень, незалежно від можливості виконання судном „Атлас-1” додаткових операцій при використанні транспортного засобу в цілях торговельного мореплавства. Факт здійснення з дозволу Керченської митниці розвантажувальних робіт за допомогою встановленого на судні „Атлас-1” палубного крана не впливає на правову природу укладеного договору фрахтування.
Тому, не підлягають задоволенню вимоги позивача і про стягнення з відповідача ввізного мита, оскільки пункт „а” статті 19 Закону України „Про єдиний митний тариф” передбачає звільнення від оплати мита транспортних засобів, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу і пасажирів.
Господарським судом АР Крим правомірно зазначено, що 08.04.2005 року кранове крана „Атлас-1” передано за договором суббербоут-чартеру компанії „KIRGAN Holding S.A.” (Панама). 15.04.2005 роки між компанією „KIRGAN Holding S.A. і ТОВ „Трансшип” укладено стандартну угоду Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) про эксплутаційне управління судами „шипмен” з наданням ТОВ „Трансшип” функцій по вкомплектовуванню судна екіпажем, експлуатації в частині складання і контролю виконання рейсових завдань за інструкціями судновласника. При перетинанні митного кордону України судно не знаходилось в розпорядженні ТОВ „Трансшип” тому ніяких зобов'язань по декларуванню транспортного засобу у відповідача не виникало.
Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про порушення митним органом порядку стягнення митного збору і ввізного податку на додану вартість.
Так, згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і засобом, які передбачені Конституцією і законами України.
Митний орган, як контролюючий орган, зобов'язаний виконувати вимоги Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-111, який є спеціальним законом з питань оподаткування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, відповідач до Керченської митниці вантажну митну декларацію на транспортне судно „Атлас-1” не представляв, суму податку, що підлягає оплаті, не вказував. Митний орган податкових повідомлень не виписував, відповідач податкових повідомлень не одержував.
З урахуванням вказаних обставин судова колегія вважає, що господарський суд АР Крим правильно дійшов до висновку про те, що самостійного узгодження суми податкового зобов'язання, передбаченого статтею 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платника податку перед бюджетами і державними цільовими фундаціями” не відбувалось. Сума податкового зобов'язання не є погодженою, отже, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону України спірна сума не є податковим боргом і стягненню не підлягає.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі № 2-23/13509-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко