Справа № 750/2680/14 Провадження № 22-ц/795/242/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,

суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

при секретарі:Покладі Д.В.,

за участю:представника позивача - Рожка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 грудня 2014 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 грудня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не доведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, апелянт вказує, що строк дії картки не припиняє строку дії договору, а Умови та Правила надання банківських послуг не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки це одне й те ж саме поняття та вони співпадають. Судом не звернуто уваги на ту обставину, що відповідно до пунктів 9.3, 9.5 договору картрахунок відкритий на невизначений термін та може бути закритий на підставі заяви держателя. Також, на думку апелянта, строк позовної давності закінчувався лише 22.04.2014 року, а із позовом банк звернувся 14.03.2014 року, тобто в межах строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитом відповідачем було здійснено 22.04.2010, що пролонгує договір на 12 місяців до 22.04.2011.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Відповідачу 19.01.2015 направлялася судова повістка, проте вона (повістка) повернулася до апеляційного суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.43), через що перше судове засідання 26.01.2015 було відкладено (а.с.44). Вдруге направлені судові повістки відповідачу та його представнику також повернулися до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 46,47). В зв'язку з цим, відповідачу була направлена телефонограма, що відповідно до ч.6 ст. 74 ЦПК України, є належним повідомленням сторони про час розгляду справи, про що свідчить витяг з Журналу реєстрації телефонограм апеляційного суду області від 04.02.2015 (а.с.48-49). Крім того, судом був повідомлений про час розгляду справи і представник відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення йому 06.02.2015 SMS повідомлення (а.с.50).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 26.11.2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_6 був укладений договір № SAMDN20000017376691, згідно з яким Банк надав останньому кредит у розмірі 2000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 04.03.2014 року утворилася заборгованість в сумі 6751,06 доларів США, з яких: 2396,14 доларів США - заборгованість за кредитом, 3783,67 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 202,12 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 50,04 доларів США - штраф (фіксована частина), 319,10 доларів США - штраф (процентна складова).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом, відповідач взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 26.11.2009 року не виконав, проте ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом про захист свого порушеного права лише 14.03.2014 року, тобто з пропуском встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Відповідач 21.05.2014 подав заяву про застосування позовної давності (а.с.69 том 1).

З огляду на викладене вище, у справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно вирішено питання про застосування статті 267 ч.4 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо пролонгації кредитного договору до 22.04.2011 через внесення 22.04.2010 відповідачем платежу в сумі 37,88 доларів США не можуть бути взяті до уваги, оскільки кредитним договором, що складається із заяви позичальника і Умов та Правил надання банківських послуг, не передбачено продовження дії договору внесенням позичальником платежу за кредитом, зазначена дія боржника могла б розглядатися в світлі положень ст. 264 ЦК України, щодо переривання перебігу позовної давності вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов'язку у випадку звернення з позовом до ОСОБА_6 до 22.04.2013. Проте, як зазначалося вище, з позовом позивач звернувся тільки 14.03.2014. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений. Після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов'язань за договором від 26.11.2007 року не виконав.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, що висловлена ВСУ під час розгляду справи № 6-167 цс 14.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: