СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
23 січня 2007 року | Справа № 20-5/321 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Лисенко В.А.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
представник позивача: Дитинко Оксана Володимирівна, довіреність № 1 від 22.01.07, Державне підприємство "Пансіонат Ізумруд";
представник позивача: Воротилов Євген Єгорович, довіреність № 07 від 17.01.07, Державне підприємство "Пансіонат Ізумруд";
представник позивача: Гук Олександр Анатолійович, довіреність № 01/01-04/5 від 09.01.07, Міністерство вугільної промисловості України;
прокурор: Тихонов Олександр Миколайович, посвідчення № 439 від 20.02.06, Прокуратура міста Севастополя;
представник відповідача: не з'явився, Фонд державного майна України
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на постанову господарського суду міста Севастополя (колегія суддів головуючий суддя Євдокимов І.В., судді Шевчук Н.Г., Дмитрієв В.Є.) від 17 листопада 2006 року у справі № 20-5/321
за позовом Прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі:
1. Міністерства вугільної промисловості України (вул. Б. Хмельницького, 4, Київ, 01601)
2. Державного підприємства "Пансіонат Ізумруд" (Севастопольська зона Південного берегу Крима, 13, Орлине, 99805)
до Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, Київ, 01133)
про визнання нечинними наказів Фонду державного майна України № 2213 від 08.12.2003р. та № 2256 від 19.12.2002р.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2006 року у справі № 20-5/321 (колегія суддів: головуючий суддя Євдокимов І.В., судді Шевчук Н.Г., Дмитрієв В.Є.) адміністративний позов Прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Державного підприємства „Пансіонат „Ізумруд” до Фонду державного майна України про визнання нечинними наказів Фонду державного майна України № 2213 від 08 грудня 2003 року та № 2256 від 19 грудня 2002 року задоволений.
Визнаний нечинним наказ Фонду державного майна України № 2256 від 19 грудня 2002 року в частині включення до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації групи інвентарних об’єктів пансіонату “Ізумруд”, а саме: торговельного павільйону “Вітерець”, дерев’яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що знаходились на балансі Державного підприємства “Виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”.
Визнаний нечинним наказ Фонду державного майна України № 2213 від 08 грудня 2003 року в частині включення до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації спального корпусу № 3 пансіонату “Ізумруд”, що знаходились на балансі Державного підприємства “Виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”.
Не погодившись з постановою суду, Фонд державного майна України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Фонд державного майна України вказує на те, що господарським судом міста Севастополя при винесені постанови порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так апелянт посилається на те, що 07 липня 2000 року між виробничим об’єднанням шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія” в особі директора пансіонату “Ізумруд” (орендодавець) та закритим акціонерним товариством “Брянське управління шахтобудмеханізація” (орендар) укладений договір оренди спального корпусу № 3 пансіонату “Ізумруд”. За час дії вказаного договору оренди орендар здійснив невід’ємні поліпшення орендованого майна, які склали більше ніж 177% залишкової балансової вартості об’єкту. Отже орендар одержав право на викуп цього майна відповідно до положень пункту 51 Закону України “Про державну програму приватизації”.
Також Фонд державного майна України вказує, що листом від 06 серпня 2003 року № 04/12-936 Міністерство палива та енергетики України повідомило про те, що не заперечує проти приватизації спального корпусу № 3 пансіонату “Ізумруд”.
Стосовно внесення до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації, групи інвентарних об’єктів пансіонату “Ізумруд”, а саме: торговельного павільйону “Вітерець”, дерев’яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що знаходились на балансі Державного підприємства “Виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”, апелянт пояснює, що ним при винесені спірного наказу № 2256 від 19 грудня 2002 року не був порушений Закон України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, оскільки в спірних наказах виробниче об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія” не віднесено до об’єктів, що підлягають приватизації.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року здійснена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Фенько Т.П.
В судове засідання Фонд державного майна України, який був належним чином сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року та судовими повістками, свого представника не направив. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду державного майна України, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та Державного підприємства “пансіонату “Ізумруд” звернувся з позовом до Фонду державного майна України про визнання нечинним наказу Фонду державного майна України № 2256 від 19 грудня 2002 року в частині включення до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації групи інвентарних об’єктів пансіонату “Ізумруд”, а саме: торговельного павільйону “Вітерець”, дерев’яних будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55, що знаходились на балансі Державного підприємства “Виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія” та наказу Фонду державного майна України № 2213 від 08 грудня 2003 року в частині включення до переліку об’єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації спального корпусу № 3 пансіонату “Ізумруд”, що знаходились на балансі Державного підприємства “Виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України, Державного підприємства „Пансіонат „Ізумруд” підлягають задоволенню, свої висновки судова колегія обґрунтовує таким.
Згідно з Положенням “Про Міністерство вугільної промисловості України”, затвердженим Указом Президента України № 1417 від 05 жовтня 2005 року, Міністерство вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Вказаним Указом Президента України визначено, що Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України в частині прав та обов'язків, що стосуються реалізації державної політики у вугільній промисловості.
У пункті 4 Положенням “Про Міністерство вугільної промисловості України” зазначено, що Міністерство вугільної промисловості України здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на основі розпорядження Севастопольської державної адміністрації від 25 лютого 2003 року № 287-р, власником будиночків №№ 10, 12, 39, 40, 45, 46, 55 та торгового павільйону “Вітерець” є держава в особі Міністерства палива та енергетики.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на основі розпорядження Севастопольської державної адміністрації від 23 грудня 2002 № 1386-р, власником 3 поверхового будинку спального корпусу з добудовами, за адресою: урочище Ласпи, пансіонат Ізумруд також являлася держава в особі Міністерства палива та енергетики.
Зазначене майно знаходилося на балансі виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”.
Спірними наказами Фонду державного майна України № 2256 від 19 грудня 2002 року та № 2213 від 08 грудня 2003 року майно, що знаходилось на балансі виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія” включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Однак, виробниче об'єднання шахтної геології та технічного буріння “Укрвуглегеологія” відноситься до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 07 липня 1999 року.
Відповідно до норм зазначеного закону приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. В свою чергу загальнодержавне значення має майно органів виконавчої влади, в тому числі Міністерства палива та енергетики (в подальшому Міністерства вугільної промисловості України).
Відповідно до статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Згідно з нормами Наказу Фонду державного майна України від 05 травня 2001 року № 787 “Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації”, цілісний майновий комплекс - це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що до наказів, що оспорюються, не було внесено виробниче об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”, а лише певне майно, оскільки зазначене майно не було належним чином виділене із майна цілісного майнового комплексу, отже Фонд державного майна з власної ініціативи відокремив майно з цілісного майнового комплексу виробничого об’єднання шахтної геології технічного буріння “Укрвуглегеологія”.
Також матеріалами справи спростовуються твердження Фонду державного майна України щодо нібито надання згоди на здійснення приватизації спального корпусу № 3 пансіонату “Ізумруд” що відображено у листі від 06 серпня 2003 року № 04/12-936 Міністерства палива та енергетики України, оскільки в даному листі визначено: “Міністерство палива та енергетики не заперечує проти приватизації спального корпусу № 3 у порядку, визначеному законодавством”. Відповідне до вимог чинного законодавства України, дане майно спочатку потрібно було виділити з переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, а лише потім включати до спірного наказу.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги Фонду державного майна України, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2006 року відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2006 року у справі № 20-5/321 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді В.А. Лисенко
Т.П. Фенько