Cправа №201/4779/14-ц

Провадження №2/201/1457/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Ляховій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2014 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 316167, від 03 жовтня 2012 року у сумі 119 403,37 гривень та понесені судові витрати у розмірі 1194,03 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 03 жовтня 2012 року між ПАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 316167 про оформлення пакету послуг з видачею платіжної картки, та встановлення кредитного ліміту, згідно з яким, остання отримала на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у розмірі 90 000,00 гривень на споживчі потреби, зі сплатою 29,99 % річних (п. 2.5.5. кредитного договору), а у разі прострочення сплати кредиту (виникнення овердрафту) - 50,00 % річних (п.п. 2.5.6., 2.5.7. кредитного договору), з терміном остаточного повернення кредиту - 02 жовтня 2013 року. Відповідно до п. 2.4.6. кредитного договору відповідач має право зателефонувати до центру обслуговування клієнтів ПАТ «БМ БАНК» для збільшення кредитного ліміту та встановлення (тимчасового) додаткового кредитного ліміту по картковому рахунку у сумі 10 000,00 гривень.27 серпня 2013 року згідно до п. 2.4.6. кредитного договору відповідачу було встановлено додатковий кредитний ліміт за кредитним договором у сумі 10 000,00 гривень. Під час отримання кредиту відповідач згідно з чинним законодавством України надав банку всі необхідні документи, що ідентифікують його особу, мав постійний дохід, і у банку не було сумнівів щодо його спроможності повернути кошти. Взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строки, що передбачені п.п. 3.5.4., 3.5.5., 2.5.1. та 2.5.2. кредитного договору, відповідач належним чином не виконує. Відповідно до п. 3.9.1. кредитного договору, у випадку недотримання клієнтом строків виконання зобов'язань за цим договором, а саме прострочення оплати обов'язкового платежу на 7 (сім) календарних днів, клієнт зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30,00 грн. (тридцять гривень). У випадку недотримання клієнтом строків виконання зобов'язань за цим договором, а саме прострочення оплати обов'язкового платежу на 30 (тридцять) календарних днів, клієнт зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 300 грн. (триста гривень). Оплата штрафу не звільняє клієнта від виконання своїх зобов'язань за цим договором. Відповідачу неодноразово усно нагадувалось про сплату простроченої заборгованості та надсилались листи повідомлення про сплату простроченої заборгованості, але листи були залишені без виконання. Станом на 26 березня 2014 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 119 403,37 гривень, в тому числі: строкова сума заборгованості за кредитом - 0,00 гривень; прострочена сума заборгованості за кредитом - 100 000,00 гривень; прострочена сума заборгованості за процентами - 1 220,11 гривень; заборгованість за штрафними процентами - 24 654,69 гривень; строкова сума заборгованості за процентами - 3 472,25 гривень; прострочені комісії за зняття коштів - 56,32 гривень. У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про примусове стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, явку свого уповноваженого представника до суду не забезпечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 03 жовтня 2012 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 316167 про оформлення пакету послуг з видачею платіжної картки та встановленням кредитного ліміту.

Відповідно до п. 2.4.2. цього договору банк відкриває клієнту позичковий рахунок у гривні № НОМЕР_1 та надає клієнту кредит на умовах строковості, поверненості та платності, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 90 000,00 гривень, строком до 2 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. 2.5.5. цього договору, після закінчення пільгового періоду проценти на суму основного боргу розраховуються за ставкою 29,9% річних виходячи з бази для розрахунку процентів.

В матеріалах цивільної справи знаходиться анкета-заява ОСОБА_1 на оформлення пакету послуг ПАТ «БМ Банк» від 20 вересня 2012 року.

Також, в матеріалах справи наявна претензія ПАТ «БМ Банк» щодо виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1, згідно до умов якої, банк вимагає протягом тридцяти днів з моменту отримання даного повідомлення достроково в повному обсязі погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 104 027,81 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 100 000, 00 гривень; прострочена заборгованість за процентами 4 027, 81 гривень.

28 серпня 2014 року від ПАТ «БМ Банк» на адресу Жовтневого районного суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій вказано, що відповідачем було частково сплачено прострочену заборгованість по кредиту, заборгованість по процентам, відшкодовано судові витрати, та разом з тим збільшена заборгованість за тілом кредиту, у зв'язку з цим ПАТ «БМ Банк» вважає за необхідне змінити розмір позовних вимог.

Станом на 27 серпня 2014 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості, складає - 122 908, 27 гривень, в тому числі: строкова сума заборгованості за кредитом - 107 828,13 гривень; прострочена сума заборгованості за кредитом - 9 608,82 гривень; прострочена сума заборгованості за процентами - 2 502,49 гривень; заборгованість за штрафними процентами - 335,57 гривень; строкова сума заборгованості за процентами - 2 633,26 гривень, що підтверджується довідкою наданою ПАТ «БМ Банк».

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 316167, від 03 жовтня 2012 року, розмір заборгованості якої станом на 27 серпня 2014 року становить у сумі 122 908,27, що відповідає сумі заявлених позовних вимог, зважаючи на приписи ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день, час та місце розгляду якої був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву суду не надав, також не надав жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором, на спростування розміру грошового зобов'язання на загальну суму 122 908,27 гривень.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №316167 від 03 жовтня 2012 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем даного договору із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі (в межах заявлених позовних вимог з дотриманням принципу диспозитивності та у відповідності до ст. 11 ЦПК України), що відповідає сумі заявлених вимог, яка становить - 122 908,27 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 194,03 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням №1949170 від 02 квітня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 223 - 233 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 122 908,27 гривень, в тому числі: строкова сума заборгованості за кредитом - 107 828,13 гривень; прострочена сума заборгованості за кредитом - 9 608,82 гривень; прострочена сума заборгованості за процентами - 2 502,49 гривень; заборгованість за штрафними процентами - 335,57 гривень; строкова сума заборгованості за процентами - 2 633,26 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» судовий збір у розмірі 1 194,03 гривень.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: А.В. Брага