АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2480/14-ц Номер провадження 22-ц/786/217/15Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С., при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року по справі за заявою ОСОБА_2 про відстрочку або розстрочку виконання рішення Кременчуцького районного суду від 22 квітня 2014 року у цивільній справі № 536/2490/13-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району, Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення судових витрат та зупинення до розгляду заяви виконавчих дій за виконавчими листами, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення Кременчуцького районного суду від 22 квітня 2014 року у цивільній справі № 536/2490/13-ц в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 113 м. кв. та в частині стягнення з нього на користь позивачів судових витрат в сумі 1179, 40 гривень до часу отримання ним коштів по судових рішеннях, або розстрочити виконання судового рішення від 22.04.2014 року в частині стягнення з нього на користь позивачів судових витрат в сумі 1179, 40 гривень, виходячи з його фінансових можливостей.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні його заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення Кременчуцького районного суду від 22 квітня 2014 року у цивільній справі № 536/2490/13-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району, Державна інспекція сільського господарства у Полтавській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення судових витрат та зупинення до розгляду заяви виконавчих дій за виконавчими листами.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

З даною ухвалою суду не погодився ОСОБА_2 та подав на неї апеляційну скаргу, в якій прохав ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким його заяву задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на те, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення даного спору, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Судове засідання проводилося за участі апелянта, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно п. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що заявник у своїй заяві не навів достатніх обґрунтованих підстав та виняткових обставин, за яких суд міг би відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, а також не вказав умов розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону та такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи, а тому подана апелянтом скарга підлягає відхиленню.

З матеріалів справи вбачається, що чинним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 квітня 2014 року зобов'язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0, 0113 га (113 м.кв.), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом перенесення з території земельної ділянки вказаної садиби НОМЕР_1 паркану та знесення навісів, що позначені літерами «Жн» та «Дн» на схематичному плані земельної ділянки у технічному паспорті на садибний житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 20 березня 2013 року КП «Кременчуцьке МБТІ Полтавської обласної ради» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1179 гривень 40 копійок, на підставі якого видані виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні в ВДВС Кременчуцького РУЮ.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження, від 29.01.2015 року, наданої до суду ВДВС Кременчуцького РУЮ зазначене рішення суду в частині звільнення самовільно зайнятої ділянки фактично виконано без участі боржника 27.01.2015 року, тобто до моменту розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно із ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до роз'яснень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення, її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В свою чергу, заявником не надано жодних доказів наявності виняткових обставин, які б утруднювали виконання рішення суду.

Посилання апелянта на неможливість звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, виходячи з погодних умов, необхідності побудови нових приміщень, пересадки рослин та дерев, фактично є не відстроченням рішення суду, яке винесено з метою поновлення прав власників земельної ділянки, а уникненням від його виконання.

Посилання апелянта на скрутне фінансове становище, виходячи із суми, яка стягується, не є винятковими випадками у розумінні положень ст. 373 ЦПК України, які давали б підстави для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Крім того, заявником не наведено у поданій заяви конкретних строків відстрочки чи розстрочки сплати судового збору, які були б спів розмірними сумі заборгованості та відповідали принципу розумності і справедливості.

Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та правильно застосувавши положення ст. 373 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розстрочки та відстрочки виконання судового рішення, оскільки обставини, на які в обґрунтування свого клопотання посилався боржник, не свідчать про винятковість випадку, при якому законодавчо дозволено застосовувати правила вказаної статті.

Дослідивши матеріали цивільної справи судова колегія вважає, що ухвала Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому задоволенню вона не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин