СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 січня 2007 року | Справа № 2-20/17673-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Незведської В.П., дов. б/н від 10.01.2007 року;
відповідача: Іскра Ю.Ю., дов. № 01/3632 від 28.12.2006 року;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І. ) від 16 листопада 2006 року у справі № 2-20/17673-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН Укрейн" (вул. О. Гончара, 73, м.Київ,01054)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м.Сімферополь, 95015)
про внесення змін до договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 16.11.2006 року у справі № 2-20/17673-2006 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН Укрейн" задоволено. Суд вніс зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристична база "Кічкіне", розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Лівадія, п/в Лівадія-1, укладеного 20.08.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН Укрейн" та Фондом мана АР Крим, а саме виклав пункт 10.5 в іншій редакції.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту укладення 20.08.2004 року договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристична база "Кічкіне" істотно змінились його обставини, які в подальшому можуть потягнути для сторони шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на попередніх умовах. Тому, суд прийшов до висновку, що, відповідно до частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України, є підстави для зміни умов спірного договору оренди, а саме стосовно порядку відшкодування здійснених невіодкремлюваних поліпшень.
Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим, Фонд майна АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН Укрейн" відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи та порушено норми Господарського кодексу України щодо порядку укладання договору та зміни його умов, Закону України „Про приватизацію державного майна”, а також Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини”.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду майна АР Крим не підлягає задоволенню за наступних підстав.
20.08.2004 року між Фондом майна АР Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „ПАН Укрейн” був укладений договір оренди цілісного майнового державного підприємства Міністерства оборони України „Центральна військова туристична база „Кічкіне”, розташованого за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1.
Предметом спору у даній справі з`явився абзац 2 пункту 10.5. Договору оренди, яким передбачено, що Орендар має право на компенсацію невід'ємних поліпшень орендованого майна тільки у випадку приватизації орендованого майна.
З матеріалів справи вбачається, що збоку позивача мало місце звернення до Фонду майна АР Крим з листом про зміну умов договору, а саме: викладення в новій редакції абзацу 2 пункту 10.5. з пропозицією врегулювання питання компенсації орендарю проведених невід'ємних поліпшень цілісного майнового комплексу.
В обгрунтування заявленого клопотання позивач посилається на наступні обставини:
* підписання договору відбувалось виходячи із положень чинного на той час законодавства України та встановленого строку оренди. Стан цілісного майнового комплексу при передачі в оренду вимагав проведення реконструкції та внесення значних капітальних вкладень. При цьому мінімальний строк повернення таких вкладень становить 19 років, що підтверджується витягом з Бізнес-плану, на підставі якого Сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.09.2005 року про продовження строку договору оренди до 20 років;
* при підписанні Договору оренди позивач керувався положеннями статті 17 Закону України „Про приватизацію державного майна”, яка надає орендарю переважне право виступити засновником акціонерного товариства, яке створюється в ході приватизації зданого в оренду підприємства, та отримати пакет акцій на суму внесеного ним майна. Тому, на момент підписання Договору абзац 2 пункту 10.5. договору оренди був таким, що не порушував його прав та інтересів;
* після укладання 20.08.2004 року договору оренди, 01.02.2005 року було прийнято Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” № 2391-ІV, який позбавляє позивача прийняти участь у приватизації орендованого об`єкту, оскільки до складу орендованого цілісного майнового комплексу входить пам'ятка архітектури „Дача Кічкіне”, що має статус пам'ятки національного значення і вірогідно увійде до списку пам'яток, які не підлягатимуть приватизації. Позивач посилається на те, що прийняття вказаного закону, а також неврегульованість порядку відшкодування здійснених невідокремлюваних поліпшень може завдати значної шкоди його майновим інтересам.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
При укладенні 20.08.2004 року договору оренди цілісного майнового комплексу сторони не могли передбачити, що 01.02.2005 року буде прийнято Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” № 2391-ІV.
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
Фонд майна АР Крим не має повноважень на скасування Законів України, прийнятих Верховною Радою України, тому, він позбавлений можливості усунути виниклі обставини.
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
Виконання договору на умовах, закріплених при його укладанні –20.08.2004 року створює для позивача загрозу майнових збитків через позбавлення можливості відшкодування внесених ним капітальних вкладень в орендований об`єкт.
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку розірвання договору оренди від 20.08.2004 року суперечить суспільним інтересам, оскільки позивач своєчасно вносить до державного бюджету орендну плату та ефективно використовує та реконструює орендоване майно, а також за власною ініціативою фінансує створення музею на пам'ятці архітектури, що поліпшує туристичну інфраструктуру АР Крим. Збитковість підприємства до передачі його в оренду та поганих технічний стан об'єктів, що входять до його цілісного майнового комплексу підтверджується доповідними начальника контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та начальника державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристична база "Кічкіне".
Крім того, господарський суд АР Крим вірно зазначив, що розірвання договору потягне для сторін значну майнову шкоду, яка, з одного боку, полягає у недоотриманні державним бюджетом орендної плати та достроковому поверненні орендованого цілісного майнового комплексу у стані незавершеної реконструкції, завершення якої потребуватиме значних витрат, з іншого боку - у майнових збитках орендаря через позбавлення можливості відшкодування внесених ним капітальних вкладень у разі заборони на приватизацію через норми Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Судова колегія не може визнати такі посилання обгрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України від 25.04.2001 року № 01-8/500 „Про деякі питання практики застосування у вирішення спорів законодавства про приватизацію державного майна”, вирішуючи питання про належність конкретного об'єкта до одного з відповідних переліків, арбітражні суди повинні виходити також з вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Зазначеним законом державне підприємство Міністерства оборони України "Центральна військова туристична база "Кічкіне" не було включено до об`єктів, що не підлягають приватизації.
З прийняттям Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” є підстави вважати, що Дачу „Кічкіне” буде включено до пам'яток культурної спадщини із забороною на її приватизацію.
У зв`язку з цим, наявні умови, викладені в пункті 3 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, стосовно того, що виконання договору на первісних умовах може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято при повному дослідження обставин справи та у відповідності до норм матеріального права, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2006 року у справі № 2-20/17673-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Т.С. Видашенко