ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 915/2024/14

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Непочатих А.Є., дов. №04/01-04 від 05.01.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка»,

54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 17, кв. 33,

факт.адреса: 54000, м. Миколаїв, пр-т Миру, 54-в,

до Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації,

54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40,

про стягнення заборгованості в сумі 96871 грн. 77 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембуд-Ніка» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) заборгованості за договором про закупівлю робіт за державні кошти №6/10-11 від 14.10.2011 у сумі 96871 грн. 77 коп., з яких: 70589 грн. 68 коп. - основний борг за договором; 11560 грн. 76 коп. - збитки від інфляції; 1874 грн. 01 коп. - 3% річних; 12847 грн. 32 коп. - пеня у розмірі 0,1% за 182 дні. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою від 08.12.2014 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні 05.01.2015 та витребував у сторін низку документів.

Судове засідання 05.01.2015 було відкладено на 29.01.2015 о 15:00 за усним клопотанням позивача та у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 08.12.2014 і неявкою представників відповідача.

05.01.2015 о 15:24, тобто після судового засідання, до Відділу документального забезпечення господарського суду від відповідача надійшло клопотання №06/01-04, в якому він просив відкласти розгляд у справи та відмовити позивачу у стягненні пені, інфляційних та 3% річних в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.01.2015 за усним клопотанням позивача суд оголосив перерву до 14:20 05.02.2015 для уточнення ним позовних вимог. Сторони були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином, що підтверджено підписами їх представників на повідомленні про відкладення судового засідання (а.с. 69).

В судове засідання 05.02.2015 представник позивача не з'явився, уточнень позовних вимог до початку судового засідання не надав.

В судовому засіданні 05.02.2015 представник відповідача повністю визнав позовні вимоги в частині основного боргу, підтримав заперечення, що викладені ним у листі №06/01-04 від 05.01.2015.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого:

14.10.2011 між сторонами був укладений договір №6/10-11 про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався у 2011 році виконати капітальний ремонт житлового будинку №66 по вул. Леніна у м. Снігурівка Миколаївської області, а відповідач - прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 10.3 Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору підряду.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили ціну Договору в сумі 100842 грн. 40 коп.

Згідно п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати відповідачем авансу в розмірі 30% вартості річного обсягу робіт.

Відповідно до п. п. 4.4, 6.1.1 Договору оплату виконаних робіт відповідач проводить поетапно по мірі надходження з бюджету цільових коштів на оплату видатків по будівництву (реконструкції) об'єкту в сумі, що не перевищує розмір фактичного надходження коштів з бюджету. Подальша плата виконаних робіт здійснюється при наступних надходженнях коштів з бюджету до проведення повного розрахунку. Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконанні роботи.

Згідно з п.п. 7.1, 7.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором; за порушення зобов'язань за договором відповідач несе відповідальність згідно діючого законодавства та нормативно-правових актів.

На виконання умов Договору відповідач сплатив аванс в сумі 30252 грн. 72 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №U1485377 від 04.11.2011 на суму 14128 грн. 20 коп. та №U1485312 від 04.11.2011 на суму 16124 грн. 52 коп. (а.с. 27, 28).

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується актом прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (а.с. 19-25). Зазначені документи підписані сторонами 29.12.2011 та скріплені їх печатками. Загальна вартість виконаних робіт становить 100842 грн. 40 коп.

Прийнявши роботи, відповідач до цього часу не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем і не сплатив 70589 грн. 68 коп. в порядку, встановленому в п. 4.4 Договору.

13.12.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №161 про погашення заборгованості (а.с. 30-32), у відповідь на яку листом №695/01-04 від 17.12.2013 відповідач повідомив, що кошти на оплату виконаних робіт по капітальному ремонту в 2011 році були виділені, проте повернуті до державного бюджету відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України (а.с. 34, 35).

Листом №06/01-04 від 05.01.2015 (а.с. 64) відповідач надав інформацію, що у 2011 році за бюджетною програмою "Реалізація пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства" його було фактично профінансовано, в тому числі, для розрахунків з позивачем по договору від 14.10.2011 №6/10-11 за виконані роботи в сумі 70589 грн. 68 коп., у зв'язку з цим відповідач визнав позов позивача в частині суми основного боргу. На підтвердження даної обставини відповідач подав суду виписки з рахунку №90753058000019 та письмові пояснення (а.с. 64-68).

02.10.2014 сторони склали акт звірки розрахунків за договором №6/10-11 від 14.10.2011, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 70589 грн. 68 коп. Даний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Несплатою вказаної суми відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 625 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5 Листа Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) №01-06/374/2013 в редакції від 12.03.2013 відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 70589 грн. 68 коп. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 21.12.2013 по 31.12.2013 в сумі 125 грн.24 коп.; втрати від інфляції за період з 01.01.2014 по 01.10.2014 в сумі 11435 грн. 53 коп.; 3% річних за період з 21.12.2013 по 27.10.2014 в сумі 1874 грн. 01 коп. та пеню за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 0,1% за 182 дні прострочки за період з 21.12.2013 по 21.06.2014 в сумі 12847 грн. 32 коп. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню виходячи з такого:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з абзацом 3 п. 2 Інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Оскільки розрахунок інфляційних втрат, що наведений в позовній заяві, суперечить приписам згаданого Інформаційного листа в частині нарахування 125 грн. 24 коп. за період з 21.12.2013 по 31.12.2013, то в цій частині позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Розрахунок трьох процентів річних містить арифметичну помилку: кількість днів прострочення у періоді з 21.12.2013 по 27.10.2014 складає не 323, а 310 днів, тому стягненню підлягає не 1874 грн. 01 коп., а 1798 грн. 59 коп. (70589 грн. 68 коп. х 3% : 365 х 310).

Щодо стягнення пені суд виходить з такого:

Нарахування пені позивач здійснив на підставі ч. 2 ст. 231 ГК, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак позивач не врахував тієї обставини, що постановою від 04.02.2013 у справі № 3-1гс14 Верховний суд України вказав, що норми абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК не застосовуються до виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того ст. 547 ЦК встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (а пеня є різновидом неустойки як виду забезпечення зобов'язання) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з розділу 7 Договору, сторони не встановили відповідальність відповідача за неналежне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Відтак, позивачу слід відмовити у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 12847 грн. 32 коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40, код 03365676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембуд-Ніка" (54025, м. Миколаїв, пр-т Героїв Сталінграду, 17, кв. 33, код 33969521) грошові кошти у сумі: 70589 (сімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп. - основний борг; 11435 (одинадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 53 коп. - втрати від інфляції; 1798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 59 коп. - 3% річних та 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 47 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 125 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 75 грн. 42 коп. - 3% річних та 12847 грн. 32 коп. пені - в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 10 лютого 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька