КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18812/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України про скасування наказу та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Міністерства внутрішніх справ України (далі - Відповідач-1, МВС України), Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-2, Мін'юст України) про: скасування протиправного наказу Міністра внутрішніх справ України від 28.10.2014 року №2253 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік); поновлення Позивача в органах внутрішніх справ та поновлення на посаді начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Житомирській області; зобов'язання Мін'юст України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» інформацію щодо ОСОБА_2

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2014 року зупинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України у зв'язку з задоволенням клопотання МВС України про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення подання до Конституційного Суду України щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому наголошував на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, вказуючи на те, що суд фактично зупинив провадження з власної ініціативи, не надавши оцінку запереченням Мін'юсту України проти зупинення провадження у справі.

Представник Апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в останній.

Позивач та Відповідач-1, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноваженого представника Відповідача-2, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Тобто, право зупинити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України виникає за умови подання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтованого клопотання про зупинення провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у попередньому судовому засіданні 18.12.2014 року представником МВС України було заявлено письмове клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України за конституційним поданням Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

У даному випадку, на думку колегії суддів, виникає певна неврегульованість процесуальних дій суду при зверненні Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Так, як вбачається зі змісту положень ч. 5 ст. 9 КАС України, право на звернення до Верховного Суду України в суду з'являється у випадку виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, факт звернення до Верховного Суду України свідчить про сумнів суду щодо відповідності закону Конституції України.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Разом з тим, оскільки процесуальний закон не містить норм, які визначали подальші процесуальні дії суду при зверненні до Верховного Суду України, вказану прогалину було усунуто приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», в абзаці 2 пункту 2 якої закріплено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд в будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України «Про очищення влади», оскільки, на думку колегії суддів, таке звернення Окружного адміністративного суду м. Києва є перешкодою для вирішення справи по суті. Аналогічну позицію підтримує Вищий адміністративний суд України у справі №800/553/14.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно приписів ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 9, 156, 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України про скасування наказу та поновлення на роботі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.