Справа № 353/24/15-ц

Провадження № 2/353/57/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю секретаря - Бойко В.Я.

представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про втрату права на житло, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право на проживання в його житловому будинку та користування ним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що йому на праві власності належить домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 (відповідач), який є дядьком позивача, зареєстрований у домоволодінні позивача, однак у господарстві більше десяти років не проживає, не сплачує комунальних платежів та не приймає у часті по утриманню житла. А тому позивач просив визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування належним йому будинковолодінням.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Додатково пояснили, що відповідач був зареєстрований у належному позивачу будинковолодінні за згодою бабусі, яка була попереднім власником будинку, проте протягом десяти років не проживає у ньому, комунальні послуги не сплачує, будь-яких витрат по утриманню будинку не несе.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений у встановленому порядку шляхом опублікування оголошення в газеті «Галичина», а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є сусідами позивача, ствердили, що відповідача у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, жодного разу не бачили, останній там не проживає більше десяти років, витрат по утриманню житлового будинку не несе.

Вислухавши пояснення представників позивача, опитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані у АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування домоволодіння від 04.07.2003 року (а.с. 6), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.09.2003 року (а.с. 5) та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме

майно про реєстрацію права власності від 10.02.2015 року (а.с. 53). Також ОСОБА_1 (позивач) належить право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 057730 від 14.04.2004 року (а.с. 8). Відповідно до копії Будинкової книги № 847, адресної довідки Тлумацького РС УДМС в Івано-Франківській області від 23.01.2015 року відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26.09.1978 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3-4, 39).

Отже, відповідач зареєстрований у вказаному домоволодінні, однак, як стверджує позивач та свідки, фактично більше десяти років в будинку належному позивачу не проживає, участі у його утриманні не приймає, не оплачує комунальні послуги, особистих речей та речей повсякденного використання, які б йому належали, в будинку не має. Дані обставини також підтверджуються актами обстеження матеріально-побутових умов від 07.07.2013 року, 08.07.2014 року, 26.12.2014 року, в яких вказано, що ОСОБА_4 (відповідач) в належному ОСОБА_1 (позивач) будинковолодінні, розташованому в АДРЕСА_1, з 2002 року не проживає (а.с. 7, 41, 42).

У відповідності до ст. 317 ЦК України власнику належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні, а у відповідності до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 405 ч. 2 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що відповідач з 2002 року у домоволодінні, належному позивачу, не проживає, тобто був відсутній більше року за місцем реєстрації без поважних причин, не подав суду доказів на спростування позовних вимог позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач втратив право на проживання та користування житловим будинком та господарськими будівлями позивача, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321,322, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 11, 60, 61, ч. 4 ст. 169, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право на проживання та користування житловим будинком та господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Луковкіна У.Ю.