Справа № 456/2385/14-ц
Провадження № 2/456/103/2015
РІШЕННЯ
іменем України
02 лютого 2015 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Андрейківа Ю. Я.
при секретарі Куртій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, зобов"язання повернути автомобіль, суд -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про повернення автомобіля ІЖ 2717 власнику (позивачу) та стягнення зайво сплачених коштів.
05.09.2014р. позивач подав заяву про зміну позовних вимог та просив визнати недійсним Додаток №1 до Договору кредиту, стягнути зайво сплачені кошти та повернути автомобіль.
02.12.2014р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив визнання недійсним кредитного договору, зобов"язання повернути автомобіль. Свої позовні вимоги позивач аргументує тим, що відповідач невизнає невідповідність графіка погашення кредиту умовам договору та вимогам законодавства, договір немістить у собі умов, що є обов"язкові для договору кредиту, незаконно забрав у позивача автомобіль ІЖ 2717 д.н.з НОМЕР_1, а тому позивач просить позов задоволити.
В суді представник позивача ОСОБА_2 уточнені вимоги від 28.11.2014р. (зареєстровані 02.12.2014р.) підтримав в повному обсязі. Додатково наголосив, що розрахунок платежів за спірним договором кредиту невідповідає умовам самого договору, так як сума в розрахунку стала, а малаби зменшуватись. Сам додаток до договору суперечить законодавству. Пояснив, що розробив свої розрахунки але банк їх невизнає. Зазначив, що позивач мав сплатити 5535доларів США, а фактично сплатив 5695,53 долари США. Автомобіль ІЖ 2717 д.н.з НОМЕР_1 відповідач безпідставно забрав , а тому просив збільшені вимоги задоволити повністю. Експертизу про правомірність нарахувань призначати не забажав.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що спірний автомобіль позивач передав банку за договором застави так як не виконав умови кредитного договору та має непогашений кредит . Окрім цього зазначив, що загальна сума наданого тіла кредиту становила 6910,4 долари США, а сума в 1175,64 долари США пішла на оплату страхових відшкодувань. Вказав , що за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 2707,38 доларів США. Зазначив , що позивач пропустив стоки звернення до суду з вказаним позовом так як договір діяв до 14.09.2010р. , а тому просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши усі наявні обставини та матеріали справи , заслухавши пояснення та доводи представника позивача, представника відповідача , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають .
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. ' -
Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
Згідно положень ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину у розумінні ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Нормами ст. 626 ЦК України визначено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Зі змісту ст.628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Нормою ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що 14.09.2005 року між позивачем ОСОБА_1 та "Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір № LVH2АК00090059 згідно умов якого, банк зобов"ячався надати ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6910,64 доларів США для придбання автомобіля ІЖ 2717, з них 5535 доларів США безпосередньо на придбання автомобіля, а 1375,64 доларів США на оплату страхових внесків зі сплатою 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,39 плюс суми, розрахованої відповідно до п. 3.1 Договору. Термін кредиту до 14.09.2010р. В цьому в цьомуж п.п.1.1 п. 1 Договору кредиту визначено порядок погашення заборгованості у відповідності до якого щомісяця в період з 09 по 14 число кожного місяця позичальник повинен сплачувати платіж у сумі достатній для погашення кредиту, що включає заборгованість за відсотками розрахованими згідно п.3.4 Договору. Відповідно до п. 1.2 позичальник доручив банку здійснювати погашення заборгованості за спірним кредитним договором з відкритого банку рахунку для позичальника. В забезпечення виконання зобов"язання є застава автомобіля ІЖ 2717. Відповідно пп.2.2.2 п.2.2 Договору, позичальник зобов"ячався сплатити відсотки за користування кредитом до дати фактичного повного погашення кредиту. Окрім цього в п.3 Договору кредиту чітко визначено порядок розрахунків між сторонами. Згідно даного порядку позичальник щомісяця у визначений період сплачує відсотки у розмірі визначеному п.1.1 Договору та при цьому при порушенні позичальником зобов"язань по погашенню кредиту позичальник зборов"язаний сплатити у подвійному розмірі відсотки за користування кредиту визначені пп.1.1 Договору. Відповідно до п. 3.2 даного договору кошти отримані від позичальника для погашення кредиту в першу чергу направляються на відшкодування витрат / збитків банку (простроченої комісії, комісії по кредиту, , прострочених відсотків по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту). Це спростовує доводи представника позивача про повне погашення ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту у випадку зазначення позивачем в платіжках цільового платежу на сплату тіла кредиту. Окрім цього відповідно до п. 4 Договору передбачено, що при порушенні позичальником кожного з зобов"язань банк має право нарахувати , а позичальник обов"язок сплатити 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочки .
Судом встановлено , що кредитні кошти за спірним договором кредиту надавались позивачу на строк до 14.09.2010р., при цьому згідно п. 5.1 Договору , даний договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов"язань за даним договором.
Положенням п. 7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції чинній на час укладення кредитного договору перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може -бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов"язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати 4 відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статями 15 і 23 цього Закону. Так, виходячи із положення зазначеної статті Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до п.1.6 спірного кредитного договору, яким передбачено порядок погашень зобов'язань з урахуванням їх черговості, згідно якого в разі наявності заборгованості в першу чергу погашаються прострочені проценти, після цього прострочена основна сума боргу, строкові проценти, комісійні винагороди, строкова сума боргу, штрафна санкції, інші платежі, передбачені договором, а за таких обставин суд вважає недостатньо об"єктивними доводи представника позивача про порушення банком процедури зарахування тіла кредиту при наявності заборгованості прострочених процентів. Згідно Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що цей договір відповідає його намірам та досягнутим його домовленостям із банком
Судом встановлено, що позивач підписуючи даний спірний договір кредиту був попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами кредитування з вартістю кредиту, його перевагами та недоліками, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство, у тому числі інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначений договір вчинений у письмовій формі, підписаний сторонами та з боку банку скріплений печаткою. В момент укладення кредитного договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ч.І ст. 628 ЦК - України, а також які сторони визначили на свій розсуд. Позивач був ознайомлений із Додатком № 1 до кредитного договору в якому вказувався порядок погашення кредиту, про що свідчить його підпис на вказаному додатку. Посилання позивача на невідповідність кредитного договору вимогам постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" є необгрунтованими, оскільки як безспірно встановлено матеріалами справи кредитний договір укладений 14.09.2005 року, а постанова НБУ прийнята та вступила в дію у 2007 році. Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші; нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В суді 29.09.2014р. з доданого представником відповідача до заперечення на позовну заяву розрахунку заборгованості за договором кредиту № LVH2АК00090059 від 14.09.2005р. вбачається , що заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить 2707,38 доларів США, з них заборгованість за простроченим тілом кредиту 828,30 доларів США, за відсотками 888,72 доларів США, з комісії 107,74 доларів США, з пені 882,62 доларів США. В суді не здобуто належних доказів повного погашення заборгованості за спірним договором кредиту .
При цьому представник позивача на роз"яснення суду щодо можливості проведення експертизи з питання правомірності здійснених банком нарахувань та розрахунків відмовився від такої.
Положеня п.17.12 Договору застави автотранспорту від 14.09.2005р. підписаного між позивачем та відповідачем передбачають , що у випадку порушення позичальником зобов"язань за кредитним договором № LVH2АК00090059 від 14.09.2005р., заставодавець зобов"язується передати предмет застави (п.6 Договору - автомобіль марки ІЖ 2717 д.н.з НОМЕР_1) заставодержателю в заклад за актом прийому - передачі, що підписується сторонами. Згідно акту від 14.09.2005р. позивач передав представнику банку автомобіль марки ІЖ 2717 д.н.з НОМЕР_1 на виконання умов як кредитного договору так і договору застави, а тому доводи позивача про безпідставне вилучення банком автомобіля та зобов"язання банку повернути його позивачу є належно неаргументовані, та задоволенню не підлягають.
Нормою ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Керуючись п.п3 п.1 ст.3, ст.ст. 202-204,215,261,526,626, 627, 629, 638,651,1054 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
1. В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, зобов"язання повернути автомобіль - відмовити.
2. Судові витрати залишити за сторонами.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий-суддя Ю. Я. Андрейків