У Х В А Л А

Іменем України

06.02.2015 м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Леска В.В., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на проживання, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17.12.2014 року, якою зупинено провадження у справі № 308/8327/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на проживання, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення до вирішення іншої цивільної справи № 308/8315/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності та виділ частки із спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ спільної сумісної власності, припинення права на частку в сумісній власності та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а ухвалу суду про зупинення провадження у справі залишити без змін.

Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду цієї справи.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Відповідно до абз. 4 п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

З матеріалів справи видно, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права на проживання, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення - пред'явлений з тих підстав, що відповідач не визнає та обмежує право позивача на проживання та користування жилим приміщенням (АДРЕСА_1), що є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 і яке набуте ними за час шлюбу.

Зокрема, зі змісту позову ОСОБА_3 видно, що відповідачка змінила замки на спірній квартирі та чинить перешкоди в доступі до житла.

В іншій цивільній справі № 308/8315/14-ц ОСОБА_4 пред'явила, зокрема, вимогу про припинення права ОСОБА_3 на частку в сумісній власності та зняття з реєстраційного обліку з підстав передбачених ст. 365 ЦК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що для вирішення даного позову преюдиціальними будуть факти, що можуть бути встановленні при ухваленні судового рішення у справі № 308/8315/14-ц, оскільки питання в іншій справі не стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду цієї справи.

Крім цього, на думку колегії суддів, встановлення обставин справи та вирішення саме даного позову має першочергове значення, оскільки пред'явлений ОСОБА_3 позов у даній справі стосується гарантованого права кожного на житло передбаченого статтею 47 Конституції України, у відповідності до якої ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону.

На дані обставини місцевий суд уваги не звернув, тому ухвалу про зупинення провадження у справі від 17.12.2014 року визнати законною не можна.

За таких обставин ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: