Справа № 456/4536/14-ц
Провадження № 2/456/273/2015
РІШЕННЯ
іменем України
23 січня 2015 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Андрейківа Ю. Я.
при секретарі Куртій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Ощадний банк України" про визнання недійсним кредитного договору, суд -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ "Ощадний банк України" про визнання недійсним кредитного договору в якій просить визнати недійсним кредитний договір №253 від 31.10.2006р. та зобов"язати кожну із сторін повернути кожній стороні все , що вона одержала на виконання цього договору. Мотивуючи свої позовні вимоги позивач в позовній заяві вказує, що саме в договорі та законодавством України передбачено, що умовами договору є розрахунки (сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної послуги та їх обґрунтування, суми щомісячних платежів по сплаті відсотків). Таких розрахунків банком ненадано позивачу , що на думку позивача є його обманом. При цьому позивач вказує , що сплатив відповідачу усю суму боргу за спірним договором кредиту №253 від 31.10.2006р. у розмірі 10500євро та сплатив 2050євро відсотків річних , що невстановлено даним договором, а вимоги банку щодо сплати 2297 Євро пені на ці борги є безпідставними. За таких підстав просив позов задоволити.
В суді представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові . Додатково наголосив, що спірний договір кредиту невідповідає актам цивільного законодавства, в договорі недотримано вимог щодо розпису сукупної вартості кредиту та зазначення вартості всіх кредитних послуг. Окрім цього на його думку усі зобов"язання за даним спірним договором кредиту позивач погасив повністю. При цьому пояснив, що жодних строків звернення до суду з даним позовом позивач не пропустив так як дізнався про порушення свого права лише в квітні 2012р. та зважаючи на наявність зобов"язань договір вважається діючим. Зазначив про те, що банк неправомірно зараховує платежі позивача з визначеною сумою на погашення основного платежу в рахунок погашення інших платежів. За таких умов просив позов задоволити повністю.
Представник Відповідача Мірошніков П.В. позов не визнав з викладених від 16.12.2014р. в запереченні підстав. Додатково заперечив твердження позивача про те, що йому не була надана інформація стосовно Закону України "Про захист прав споживачів", адже усі належні умови договору кредиту були погоджені з позивачем в самому договорі та визнані ним так як позивач нетільки підписав спірний договір кредиту але виконував його незважаючи на те, що в нього ще в 2011р. були якісь сумніви стосовно правильного розрахунку сплачуваних коштів за кредитним договором. Зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та про те, що вимоги позивача фактично стосуються невиконання умов договору стосовно зарахування сплачених сум, що неможе бути підставою скасування договору , а є підставою щодо застосування правових наслідків щодо невиконання договору кредиту у відповідності до ст. 611 ЦК України.
На роз"яснення суду щодо можливості заявлення сторонами клопотання про проведення експертизи стосовно правомірності визначення та нарахувань за договором кредиту , сторони клопотань не заявили.
Дослідивши усі наявні обставини та матеріали справи , заслухавши пояснення та доводи позивача та його представника, представника відповідача , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають .
Згідно положень ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину у розумінні ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Нормами ст. 626 ЦК України визначено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Зі змісту ст.628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Нормою ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що 31.10.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" укладено договір № 253, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10500 євро для здійснення оплати за автомобіль марки SKODA Fabia Classik під 11% річних терміном на 72 місяці з кінцевим строком погашення не пізніше 31.10.2012 року. Згідно п. 3.3.4. вказаного договору позичальник ОСОБА_1 зобов'язався погашати кредит рівними частинами впродовж перших вісімнадцяти місяців в сумі по 175,00 євро, з дев'ятнадцятого місяця погашати кредит щомісячно по 137,00 євро. Пунктом 1.6 Кредитного договору передбачено порядок погашення зобов'язань, зокрема прострочених процентів за користування кредитом. Згідно п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 11% річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Проценти нараховуються щомісячно за методом факт/факт на фактичну заборгованість за кредитом починаючи з дати видачі кредиту до закінчення терміну, на який було видано кредит, а саме до 31.10.2012 року.
Положенням п. 7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику Ц розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції чинній на час укладення кредитного договору перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може -бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов"язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати 4 відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статями 15 і 23 цього Закону. Так, виходячи із положення зазначеної статті Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до п.1.6 спірного кредитного договору, яким передбачено порядок погашень зобов'язань з урахуванням їх черговості, згідно якого в разі наявності заборгованості в першу чергу погашаються прострочені проценти, після цього прострочена основна сума боргу, строкові проценти, комісійні винагороди, строкова сума боргу, штрафна санкції, інші платежі, передбачені договором, а за таких обставин суд вважає недостатньо об"активними доводи представника позивача про порушення банком процедури зарахування тіла кредиту при наявності заборгованості прострочених процентів. Згідно Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що цей договір відповідає його намірам та досягнутим його домовленостям із банком згідно п.9.1 Договору. Судом встановлено, що позивач підписуючи даний спірний договір кредиту був попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами кредитування згідно положень договору на придбання транспортного засобу без першого внеску, в тому числі з вартістю кредиту, його перевагами та недоліками, а також іншою інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство, у тому числі інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України "Про захист прав споживачів" (а.с.10-12). Зазначений договір вчинений у письмовій формі, підписаний сторонами та з боку банку скріплений печаткою. В момент укладення кредитного договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ч.І ст. 628 ЦК - України, а також які сторони визначили на свій розсуд. Позичальник своїм підписом також засвідчив, що надана йому банком інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною, в зв'язку з чим будь-яких претензій чи зауважень щодо наданої йому банком інформації він не має. Посилання позивача на невідповідність кредитного договору вимогам постанови НБУ №168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" є необгрунтованими, оскільки як безспірно встановлено матеріалами справи кредитний договір укладений 31 жовтня 2006 року, а постанова НБУ прийнята та вступила в дію у 2007 році. Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші; нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги неналежно аргументовані та неможуть бути задоволені.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. ' -
Відповідно до ч.І ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
Керуючись п.п3 п.1 ст.3, ст.ст. 202-204,215,261,526,626, 627, 629, 638,651,1054 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
1. В позові ОСОБА_1 до ПАТ "Ощадний банк України" про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
2. Судові витрати залишити за сторонами.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий-суддя Ю. Я. Андрейків