СПРАВА № 2 а- 179 / 2008 p.

ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

9 грудня 2008 року      Антрацитівський   міськрайонний суд Луганської області

в складі:   головуючого - судді                                                   Чигриної  Л.Г.

при секретарі                                                                                Рашиній   І.В.

розглянувши в судовому засіданні у залі суду м. Антрацит

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області „Про визнання   неправомірними дій у відмові в доплаті   щорічної   разової грошової допомоги до 5 Травня та стягнення недоплаченої разової допомоги за 2007-2008 роки»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області про визнання неправомірними дій у відмові в доплаті  щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня та стягнення недоплаченої разової допомоги за 2007-2008 роки.

В обгрунтування позовних   вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що   він приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач ОСОБА_1 у  2005-2006 роках був визнаний інвалідом 3 групи, а з 3.05.2007  року  йому  повторно  була встановлена  2  група інвалідності  строком  до 1.06.20010   року,   внаслідок   захворювання,   пов'язаного   з   виконанням   зобов»язань військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У вересні 2008 року із засобів масової інформації йому стало відомо, що існують рішення Конституційного Суду України, якими встановлено неконституційність  деяких норм законодавства щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня.

Позивач ОСОБА_1 послався на те, що згідно ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХП йому щорічно до 5 Травня повинна надаватись одноразова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України, права та пільги для інвалідів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги інвалідів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Законом "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ч.5 ст.13 Закону № 3551-ХП зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та встановлено виплати у розмірах, що не рівноцінні розмірам, встановленим Законом №3551 -XII.

Законом "Про Державний бюджет на 2008 рік" внесено зміни до ч.5 ст.13 Закону № 3551-ХП, якими було змінено порядок визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ч.5 ст.13 Закону № 3551-XIIта встановлення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня у розмірах, що не співпадають із розмірами, вказаними в ч.5 ст.13 Закону  № 3551-ХП визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, на підставі ст.152 Конституції України.

Вважає, що норма Закону № 3551 -ХП „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком на 2007 рік була діючою.

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 20 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", яким внесено зміни в ч.5 ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції закони та окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Вважає, що норма Закону № 3551-ХП про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на 2008 рік також була діючою.

Позивач послався на те, що вказані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Позивач зазначив, що оскільки йому відповідачем не була виплачена державна щорічна разова допомога за 2007 та 2008 роки на основі правових норм, визнаних неконституційними, вважає правомірним вимагати від відповідача доплати недоплаченої йому щорічної допомоги до 5 Травня за вказані роки.

Вважає  недоречним ствердження відповідача, до якого він звертався у жовтні 2008 року, про те, що застосування мінімального розміру пенсії за віком   для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомоги Законом "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст. 46 Конституції України, ст.ст. 5, 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», визначається виключно цим законом і встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум, згідно ст.ст. 2,4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі « Про Державний бюджет України».

Відповідач проводив йому виплати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет", що суперечить вимогам ст. 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. 22 Конституції України, а тому у 2007-2008 роках він одержував таку допомогу в значно меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Так, він отримав разову грошову допомогу до 5-го Травня: - у 2007 році - із мінімальної пенсії за віком 410 гр.06 коп. - 360 гр. замість 3280 гр.48 коп., сума недоотриманої допомоги складає 2920 гр. 48 коп.; -у 2008 році із мінімальної пенсії за віком 482 гр. - 400 гр. замість 3856 гр., сума недоотриманої допомоги складає 3456 гр..

Загальна сума недоотриманої разової допомоги становить 6 376 гр. 48 коп..

Вважає на необхідне стягнути з відповідача на його користь вказану суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки.

На думку позивача, дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області щодо відмови в доплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки - є неправомірними.

В   судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - представник Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що погоджується із ствердженням позивача ОСОБА_1, що відповідно до абзацу 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" "...щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 Травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особи, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вищевказаного закону Управлінню державою делеговані повноваження по виплаті разової грошової допомоги, яка здійснюється до 5 Травня поточного року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади   та органи   місцевого   самоврядування,   їх   посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Управління вважає, що діяло в межах своїх повноважень, делегованих державою щодо виплати разової грошової допомоги.

Станом на 5 Травня 2007 та 2008 років Управління здійснило виплату такої допомоги позивачеві у розмірах: у 2007 році -360 гр., у 2008 році - 400 гр.

Виплата здійснена Управлінням у термін, передбачений ст. 17-1 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". В той час у наведених позивачем законодавчих актах не йдеться про нарахування та перерахунок Управлінням зазначеної допомоги.

Вважає, що не заслуговує уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп, яким положення Закону України "Про Державний Бюджет України на 2007 рік» в частині  зупинення дії ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнані неконституційними, а  положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого рішення.

Зауважила на те, що у 2007 році виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена Управлінням у квітні 2007 року. На цей час були чинні ст.29 і п.13 ст. 73 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2007 рік", якими були визначені розміри грошової допомоги і зупинені дії ст.ст. 12,13,14,15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Впевнена, що Управління діяло відповідно до чинного законодавства України.

Вважає, що не заслуговує уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 10-рп / 2008 від 22.05.2008 року про визнання неконституційними положення п. 20 розділу "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік", яким внесено зміни в ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Вважає, що зазначені положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України такого рішення, тобто з 22.05. 2008 року.

Зауважила на те, що у 2008 році виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена Управлінням також у квітні 2008 року.

На той час були чинні положення пункту 20 IIрозділу Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вважає, що Управління діяло відповідно до діючого законодавства України.

Крім того, послалась на те, що Управління уповноважене здійснювати виплати за рахунок коштів державного бюджету відповідно бюджетним призначенням, встановленим Законом України "Про Державний Бюджет України".

Взяти зобов'язання щодо проведення позивачу доплати недоплаченої на його думку щорічної допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки або відшкодування матеріальної шкоди, Управління може тільки у разі внесення змін до закону України "Про Державний Бюджет" та за умови збільшення видаткової частини бюджету.

Також вважає, що разова грошова допомога, яка виплачується ветеранам війни до 5 Травня поточного року, не є основним джерелом існування та  є неможливим застосування ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування "при визначені розміру допомоги виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до абзацу 3 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених, згідно з вказаним Законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомоги Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з»ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії і користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.(а.с.12)

У зв»язку з захворюванням, пов»язаним    з виконанням      обов'язків воїнської служби    із ліквідації    наслідків аварії    на Чорнобильській АЕС, у 2005-2006 роках Луганською обласною МСЕК йому була встановлена 3 група інвалідності, а з .05.2007 року йому повторно була встановлена 2 група інвалідності строком до 1.06.20010 року. (а.с.11)

Згідно листа відповідача, позивачу ОСОБА_1, як інваліду війни 2 групи, була сплачена щорічна разова грошова допомога до 5 Травня: у 2007 році -360 гр., у 2008 році-400 гр..( а.с.11)

Правовий статус ветеранів війни, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12.

Розділом IIIцього Закону визначені пільги для ветеранів війни - інвалідів війни та гарантіїїх соціального захисту, ст.13 якого передбачає пільги інвалідам війни.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 Травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам 2 групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до ст.17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 Травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, відповідно до ст.17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Згідно з ч.1 ст.28   Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 Травня була проведена відповідачем у квітні 2007 року та у квітні 2008 року.

Станом на квітень 2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (Закон від 19.12.2006 року № 489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.2007 року № 749-У) становив 406 гр., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток, тобто 410 гр.06 коп.

Станом на квітень 2008 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність становив 481 гр., а не 482 гр., як помилково зазначив позивач у своїх розрахунках.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому щорічна грошова допомога до 5 Травня, яка передбачена ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від  22.10.1993 року № 3551-ХП, у розмірах, кратних до розмірів мінімальної пенсії за віком, не може бути зменшена відповідно до змін, внесених в діючий спеціальній Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХП чинними Законами України, в тому числі Законами України "Про Державний бюджет".

Суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області відносно нарахування щорічної грошової допомоги до 5 Травня в заниженому розмірі за 2007-2008 роки є неправомірними.

Суд вважає на необхідне стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 Травня виходячи з мінімальної пенсії за віком в розмірах : на квітень 2007 року - 410 гр. 06 коп., на квітень 2008 року - 481 гр..

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 повинен був отримати від відповідача одноразову щорічну допомогу до 5 Травня у розмірі:

-у квітні 2007 року із мінімальної пенсії за віком 410 гр.06 коп. - 3280 гр. 48 коп. (410 гр. 06 коп. х 8 = 3280 гр.48 коп. )(по 2 групі),

-у квітні 2008 року із мінімальної пенсії за віком 481 гр. - 3848 гр.( 481 гр. х 8 = 3848 гр.) (по 2 групі), а всього в сумі   7128 гр. 48 коп..

Суд не приймає до уваги розрахунок позивача ОСОБА_1 щодо недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 Травня, за яким загальна сума за 2007- 2008 роки склала 6376 гр. 48 коп. (а.с.4)

Вказаний розрахунок позивача суд вважає хибним внаслідок невірного застосування позивачем розміру мінімальної пенсії за віком станом на квітень 2008 року, який складав 481 гр., а не 482 гр., як зазначено в розрахунках ОСОБА_1, а тому вимоги останнього можуть бути задоволені судом тільки частково.

Оскільки відповідач  фактично за 2007-2008 роки виплатив позивачу одноразову щорічну допомогу до 5 Травня: у квітні 2007 року - 360 гр., у квітні 2008 року - 400 гр., а всього 760 гр., то остаточний розмір недоотриманої позивачем одноразової щорічної допомоги до 5 Травня становить: - у квітні 2007 року        410 гр. 06 коп. х 8 = 3280 гр.48 коп.

3280 гр.48 коп. - 360 гр. = 2920 гр. 48 коп.; -у квітні 2008 року        481 гр. х 8 = 3848 гр

3848 гр - 400 гр. = 3448 гр., а всього 6368 гр. 48 коп., а не 6376 гр. 48 коп., як вирахував позивач.

Вказана сума  6368 гр. 48 коп. - є сумою недоплаченої  і   не   виплаченої одноразової щорічної допомоги до 5 Травня за 2007 - 2008 роки.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався тільки у вересні 2008 року.

Оскільки позивач ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався тільки у вересні 2008 року, річний строк для його звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 94 ч. КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або із місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За ч.2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита

Суд не стягує з відповідача (із місцевого бюджету) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно п.37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) органи соціального забезпечення звільняються від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 99,122,160,161,162,163,167 КАС України,

ст. 19,22 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-Х11, ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни,   гарантії   їх   соціального   захисту",ст.76   Закону   України   «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 5,6,17 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні   соціальні гарантії» № 2017 від 5.10.2000 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

1.                  Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області щодо  відмови у доплаті  щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської Ради Луганської області  за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої  щорічної разової грошової

допомоги до 5 Травня за 2007-2008 роки  в сумі  6368 гр. 48 коп.   (шість тисяч триста шістдесят вісім гр. 48 коп.), в решті вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржене в Донецькому адміністративному апеляційному суді шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення  через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає  законної сили  після  закінчення десятиденного  строку на апеляційне оскарження.