Справа № 583/4160/14-ц

2/583/69/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 року Охтирський міськрайонний суд сумської області в складі:

Головуючого - судді - Кудіна А.М.

З участю секретаря с/з - Якубович В.В.

Позивача - ОСОБА_2

Представника позивача - ОСОБА_3

Відповідача - ОСОБА_4

Представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики,-

встановив:

25.11.2014 р. позивач звернувся до суду з позовом, який згодом був ним збільшений, до відповідача про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.06.2013 р. між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 отримав від нього в позику з терміном сплати до 13.07.2013 року грошові кошти в розмірі 10800 грн.. 29.04.2014р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладений додаток до боргової розписки від 12.06.2013р., згідно якого були внесені зміни до укладеного договору позики та доповнені таким змістом: «1. Сума боргу в 10800 грн. перераховується в 1200 доларів США. 2. ОСОБА_4 починає погашення боргу з 04.05.2014 р. по 12.06.2014 р. рівними частками по 150 доларів США кожної неділі. 3. В разі неповернення боргу в зазначений термін відповідач зобов'язується сплачувати 1 відсоток від непогашеної суми боргу за кожен день прострочки». Разом з цим в додатку вказано, що третя особа ОСОБА_6 не заперечує проти даної редакції домовленості і зі свого боку є поручителем. Однак у зазначений строк відповідач борг повернув частково, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом, яким просить визнати укладеним договір позики від 12.06.2013 р. на строк до 12.07.2013 р. з додатком від 29.04.2014 р. між ним та ОСОБА_4 та стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 17435 грн., відсотки за прострочення виконання договору в розмірі 32016 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені та збільшені позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно, тривалий час між ним та позивачем існували відносини, за якими він брав у борг у позивача грошові кошти, які завжди повертав у передбачені розписками строки. 12.06.2013 р. дійсно між ними було укладено договір позики, за яким він позичив у позивача гроші в сумі 10800 грн., і за цією розпискою повернув 300 доларів, а решту не повернув. Тому в цій частині позов він визнає. Стосовно додатку до договору позики він не заперечив, що дійсно дана розписка укладалася між ним та позивачем, однак точно сказати, чи саме цього договору вона стосується, він не може, так як цього не пам'ятає - таких договорів між ними укладалося багато, часто, а тому достовірно пригадати він не може.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні також заперечував проти уточнених та збільшених позовних вимог, та вказав, що стягненню підлягає лише частина боргу за розпискою від 12.06.2013 р., яку відповідач ОСОБА_4 не повернув. Стосовно додатку до договору від 29.04.2014 р., то він не має ніякого відношення до розписки від 12.06.2013 р., так як в додатку вказано дату 12.06.2012 р. Крім того, в додатку мова йде про передачу коштів у розмірі 1200 доларів США, в той час як відповідач отримав кошти в сумі 10800 грн. Тому зобов'язання має виконуватися в національній валюті, а не в доларах США. Крім того, при обрахуванні процентів необхідно зважити на те, що відповідач частково погасив борг та повернув позивачу гроші в сумі 300 доларів США.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, якщо сума позики не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, договір позики укладається в письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, чого не заперечували сторони в судовому засіданні, що 12.06.2013 року між ОСОБА_2 з однієї сторони та відповідачем ОСОБА_4 з іншої сторони був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача в позику 10800 грн. строком на 1 місяць з умовою повернення не пізніше 13.07.2013 р. (а.с.6).

29.04.2014 р. для забезпечення виконання договору позики від 12.06.2013 р., між сторонами було укладено додаток до боргової розписки, згідно якого сума в розмірі 10800 грн. була перерахована в 1200 доларів США. Відповідач ОСОБА_4 починає погашення боргу з 04.05.2014 р. по 12.06.2014 р. рівними частками по 150 доларів США кожної неділі і в разі неповернення боргу в зазначений термін відповідач зобов'язується сплачувати 1 відсоток від непогашеної суми боргу за кожен день прострочки. Гарантом виконання даного зобов'язання було вказано третю особу по справі - ОСОБА_6 (а.с.7).

Відповідно до ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього Кодексу, тобто не мають процесуальних прав та обов'язків сторін.

ОСОБА_6 є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому не може нести будь-яку відповідальність, в тому числі і солідарну, за даним позовом. А тому в даному випадку обов'язок за виконання зобов'язання повністю покладається на відповідача по справі ОСОБА_4

В судовому засіданні встановлено і сторони це підтвердили, що спочатку відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з повернення боргу і повернув всього 300 доларів США, здійснивши два платежі по 150 доларів США, після чого перестав виконувати свої зобов'язання.

Таким чином станом на день звернення позивача в суд з позовом, сума неповернутих відповідачем за договором позики від 12.06.2013 р. позичених коштів залишилася (1200 доларів США - 300 доларів США)=900 доларів США, що на день звернення з позовом до суду складає 1603 грн. за 100 доларів США, а всього - 14435 грн., які і підлягають стягненню з відповідача, а не 17435 грн., як вказує позивач.

Вимоги щодо стягнення відсотків за час затримки розрахунку за договором позики (неустойки) підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором. Згідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.

Пунктом 3 додатку до боргової розписки від 29.04.2014 р. в якості договірної санкції встановлено неустойку за прострочення виконання зобов'язань відповідачем, який є позичальником за договором позики, в розмірі 1% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять його умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положення пункту 6 договору позики про неустойку відповідає ч. 1 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки укладений сторонами договір позики є чинним, не розірваний, не визнаний в установленому порядку нікчемним чи недійсним, він підлягає виконанню. Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням боржником зобов'язання. Позивачем неправильно обрахована встановлена сторонами в договорі позики неустойка за неналежне виконання відповідачами зобов'язань з повернення позики, оскільки ним при розрахунку не брався до уваги частково погашений відповідачем борг у сумі 300 доларів, тому розмір відсотків за прострочене виконання договору становить 26496 грн., а не 32016 грн., як вказав позивач. Однак суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про її стягнення лише частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відомостей щодо розміру завданих відповідачем збитків позивачеві та їхнього співвідношення із нарахованою позивачем сумою неустойки, а також інших обставин, що мають істотне значення для справи і можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять. Проте, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію. Законодавець не наводить переліку інших обставин, які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання; форма і ступінь вини боржника, ступінь виконання зобов'язання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобов'язання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо. Застосоване у нормі ч. 3 ст. 551 ЦК України поняття є оціночним і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Суд визнає вину відповідача в порушенні зобов'язання і враховує його умисне ухилення від узгодження суми боргу і врегулювання спору в позасудовому порядку.

Проте, суд вважає розраховану позивачем належну на його думку до стягнення з відповідачів на його користь суму неустойки завищеною і такою, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, повинна бути зменшена судом. Серед обставин, які в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачам неустойки суд виділяє поширеність в діловому обігу неповернення і несвоєчасного повернення боржниками позичених коштів, а також неспівмірність неустойки розміру основного боргу.

Суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки і приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про її стягнення частково - в розмірі гривневого еквівалента неповернутої частини позичених коштів за договором позики в сумі 14435 грн.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Позивачем було здійснено оплату за правову допомогу в розмірі 1500 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 25.11.2014 р. та квитанцією про сплату коштів від 15.11.2014 р. Відповідно до квитанції від 25.11.2014 р. позивачем сплачено судовий збір в доход держави в розмірі 448 грн. (а.с.1).

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що розмір задоволених вимог становить 58%, суть спірних правовідносин, обсяг наданих сторонами доказів, складність справи, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат за надану правову допомогу та сплаченого судового збору у розмірі 1129,84 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 546, 548-551, 610, 611, 625, 629, 1046, 1048-1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт НОМЕР_5, виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 09.09.2003 року, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_6, виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 02.11.1999 року, РНОКПП НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) заборгованість за договором позики від 12.06.2013 р. (з додатком від 29.04.2014 р.) в розмірі 14435 грн. та проценти за прострочення виконання договору позики від 12.06.2013 р. (з додатком від 29.04.2014 р.) в розмірі 14435 грн., а всього - 28870 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт НОМЕР_5, виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 09.09.2003 року, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_6, виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 02.11.1999 року, РНОКПП НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) судові витрати по справі у розмірі 1129,84 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з часу отримання його копії.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області А.М.Кудін

Повний текст рішення виготовлено 11.02.2015 року