УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 876/11773/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Мартинюк О.І.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Фасад» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фасад» (далі - ПП «Фасад») звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 23.09.2014 року № 0009442201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 68100,00 грн., у тому числі за основним платежем 58160,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9940,00 грн., та № 0009452201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 156482,50 грн., у тому числі за основним платежем 125186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31296,50 грн., від 28.10.2014 року № 0010862201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49259,00 грн., у тому числі за основним платежем 39407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9852,00 грн.

Постановою від 25.11.2014 року Волинського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23.09.2014 року № 0009442201 та № 0009452201 та від 28.10.2014 року № 0010862201.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначає ДПІ в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не врахував доводів податкового органу про те, що контрагент Позивача ТОВ «Інтро Груп» фактично не здійснював ніякої господарської діяльності, а відтак і не міг постачати будь-які товари ПП «Фасад». Надані Позивачем доказі реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Фасад» спростовуються отриманими в ході перевірки відомостями, які безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції. Тому Відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що на підставі наказу від 07.08.2014 року № 1793 та направлень від 07.08.2014 року № 001977, № 001978, виданих Луцькою ОДПІ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Фасад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2014 року № 7449/22.1/30733478, яким встановлено такі порушення:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Фасад» занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 58160,00 грн., в т. ч. за 2013 рік на суму 39760,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 18400,00 грн.;

- п.п. 198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Фасад» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 125186,00 грн., в т. ч. листопад 2013 року в сумі 44781,00 грн., грудень 2013 року в сумі 38553,00 грн., січень 2014 року в сумі 41852,00 грн.

23.09.2014 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0009442201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 68100,00 грн., у тому числі за основним платежем 58160,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9940,00 грн., та № 0009452201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 156482,50 грн., у тому числі за основним платежем 125 186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31296,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу від 03.10.2014 року Головному управлінню ДФС у Волинській області. Рішенням від 21.10.2014 року № 180/Б/03-20-10-03-06 Головне управління ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0009442201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 68100,00 грн. та № 0009452201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 156482,50 грн. залишило без змін, а скаргу - без задоволення, а також збільшило суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 49259,00 грн., в т. ч. за основним платежем на 39407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9852,00 грн.

28.10.2014 року Луцькою ОДПІ на підставі рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21.10.2014 року № 180/Б/03-20-10-03-06 винесено податкове повідомлення-рішення № 0010862201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49259,00 грн., у тому числі за основним платежем 39 407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9852,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2013 року між ТзОВ «ПАТЕРА Україна» (замовник) та ПП «Фасад» (підрядник) було укладено договір підряду № 23ПЛ-4, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на замовлення замовника своїми силами та засобами розробити технічну документацію по облицюванню фасадів композитними панелями на об'єкті Торгово-розважальний центр з автостоянками по вул. Сухомлинського, 1 у м. Луцьку та виконати комплекс робіт по монтажу композитних панелей з використанням матеріалів підрядника згідно розробленої технічної документації (п. 1.1 до договору). Витратні та інші матеріали, необхідні для виконання робіт за цим договором придбаваються підрядником самостійно (1.3 до договору).

Для забезпечення виконання умов вищевказаного договору у ПП «Фасад» виникла необхідність придбати металопрофілі, у зв'язку з чим 27.09.2013 року ПП «Фасад» (покупець) уклало з ТзОВ «Інтро груп» (постачальник) договір купівлі-продажу № 84/09, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю алюмінієві профілі (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. до договору). Предметом продажу є товар, найменування, кількість, комплектність і ціна якого зазначена в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору). Доставка товару здійснюється власними силами покупця (п. 1.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 від 27.09.2013 року «Специфікація до договору купівлі-продажу від 27.09.2013 року № 84/09» ТзОВ «Інтро груп» зобов'язано було передати у власність ПП «Фасад» алюмінієві профілі на суму 500001,34 грн., в т. ч. ПДВ 83333,56 грн. З додатку № 2 «Специфікація до договору купівлі-продажу від 27.09.2013 року № 84/09» укладеного 10.01.2014 року вбачається, що ТзОВ «Інтро груп» зобов'язано було передати у власність ПП «Фасад» алюмінієві профілі на суму 251112,96 грн., в т. ч. ПДВ 41852,16 грн.

На виконання умов договору ПП «Фасад» отримано від ТзОВ «Інтро груп» товар відповідно до податкових накладних, копії яких наявні у справі.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Інтро груп», що підтверджується виписками з рахунку.

Перевезення товару згідно вищезазначених податкових накладних здійснювалась автомобільним транспортом ПП «Фасад» вантажним фургоном марки DAF, реєстраційний номер АС 4654 АР, з пункту навантаження м. Київ, Правобережна, 3, до пункту розвантаження м. Луцьк, вул. Рівненська, 145, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

На підтвердження факту використання товару у господарській діяльності ПП «Фасад» було надано акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані посадовими особами підрядника - ПП «Фасад» та замовника - ТзОВ «Патера», з яких вбачається, що позивачем було передано замовнику, в тому числі, алюмінієві профільні конструкції. З даних технічної документації торгово-розважального центру з автостоянками по вул. Сухомлинського, 1 у м. Луцьку також встановлено, що при виготовленні і монтажу фасадів із алюмінієвих композитних панелей було використано алюмінієвий профіль.

Встановлені судом першої інстанції обставини та досліджені докази, які підтверджують фактичний рух активів, свідчать про те, що операції з придбання позивачем алюмінієвих профілів та їх подальше використання у господарській діяльності є реальними і відповідають діловій меті підприємства.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку доводам відповідача, на які той знову посилається в апеляційній скарзі. Зокрема, судом попередньої інстанції вірно зазначено, що жодних доказів на спростування факту використання у монтажних роботах алюмінієвих профілів придбаних саме у ТзОВ «Інтро груп», суду не надано. Луцькою ОДПІ ні при перевірці, ні при процедурі адміністративного оскарження не досліджувались обставини щодо придбання позивачем у інших постачальників алюмінієвого профілю у значних обсягах, які були необхідні для виконання монтажних робіт у торгово-розважальному центрі, незважаючи на те, що відповідач не був позбавлений можливості дослідити на підприємстві усі наявні бухгалтерські та податкові документи, з урахуванням того, що перевірка була виїзною і проводилась за місцезнаходженням позивача.

Окружним судом також дано правильну оцінку доводам Відповідача про те, що підставою для викладення висновків в акті стали відомості, отримані Луцькою ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме, акт від 03.04.2014 року № 1018/26-55-22-07/38488873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Інтро груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року», в якому зазначено, що фактичне місцезнаходження ТзОВ «Інтро груп» не встановлено, крім того, зазначено, що результатами звірки ТзОВ «Інтро груп» за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 19440110 грн. та не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ у сумі 1782522 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив в оскарженому рішенні, що, оскільки правовідносини між позивачем та ТзОВ «Інтро груп» відбувались у період з листопада 2013 року по січень 2014 року, а тому відсутність підприємства за місцезнаходженням у квітні 2014 року, коли проводилась перевірка, а також не підтвердження задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, не можуть слугувати підставою для висновків контролюючого органу про відсутність господарських операцій у минулому. Крім того, з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014 року № 1018/26-55-22-07/38488873 вбачається, що по взаємовідносинах з ПП «Фасад» товариством «Інтро груп» задекларовано, а в подальшому скориговано податкове зобов'язання з ПДВ лише на суму 41852,16 грн., в той час як сума податкового кредиту, задекларована ПП «Фасад» по взаємовідносинах з ТзОВ «Інтро груп» становить 125186 грн.

Також суд попередньої інстанції правомірно послався на практику Верховного Суду України, зокрема на Постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року, згідно якої якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правильним є застосування судом першої інстанції при вирішенні даної справи практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року, в якому Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окружний суд вірно вказав, що по операціях придбання позивачем у ТзОВ «Інтро груп» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом першої інстанції не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Інтро груп» на момент здійснення господарських операцій з позивачем, також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Інтро груп» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ПП «Фасад». Тому правомірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Інтро груп» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, є обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів ТзОВ «Інтро груп», а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження руху активів та використання придбаного товару у господарській діяльності підприємства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 26.08.2014 року № 7449/22.1/30733478, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0009442201 та № 0009452201 та від 28.10.2014 року № 0010862201, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі № 803/2213/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 06.02.2015 року