УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №276/1548/14-ц Головуючий у 1-й інст. Криницький Л. В.
Категорія 50 Доповідач Борисюк Р. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року, -
встановила:
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в сумі 600 грн. щомісячно на період свого навчання до 30 червня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що після розірвання шлюбу між її батьками, вона залишилась жити з матір'ю, а батько виплачував аліменти. 14.02.2012 року вона досягла повноліття і виплата аліментів припинилась. На даний час навчається у Національній академії статистики та аудиту, термін навчання з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року. За навчання щомісячно сплачує 850 грн. Її батько працездатний, отримує заробітну плату, має власний будинок, веде господарство, аліменти нікому не сплачує, має можливість надавати їй допомогу.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі 400 гривень, щомісячно, без врахування терміну канікул, до закінчення навчання - 30.06.2015 року, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з 17.11.2014 року. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає судове рішення незаконним та необгрунтованим. Суд не врахував, що він працює в ТОВ «Червоногранітний кар'єр» машиністом - ескаватора, де отримує невелику заробітну плату. Аліменти на користь дочки сплачував вчасно до 01.06.2014 року. Вважає, що мати позивачки отримуючи заробітну плату у сумі 10 000 грн., має можливість самостійно сплачувати за навчання дочки. Суд не врахував, що він сам потребує термінової хірургічної операції, на його утриманні в даний час знаходиться двоє неповнолітніх дітей, у дружини заробіток складає 700 грн. у місяць.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Законом передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 199 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначені розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).
Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Із матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_2 Остання навчається на четвертому курсі денної форми навчання Національної академії статистики та аудиту, термін навчання по 30.06.2015 року. Позивачка стипендію не отримує, інших доходів немає, плата за навчання складає щомісячно 850 грн. (а.с.4).
Встановлено, що відповідач працює в ТОВ «Черврногранітний кар'єр» машиністом - ескаватора. Його заробітна плата з січня 2014 по листопад 2014 року становить 36526,91 грн.(а.с.27). ОСОБА_3 проживає у шлюбі з ОСОБА_4, тобто не з матірю позивачки. Від вказаного шлюбу у відповідача є двоє неповнолітніх доньок - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на його утриманні (а.с. 12). Сам відповідач має певні захворювання, що підтверджено копіями медичних документів (а.с. 11,13).
ОСОБА_3 в суді першої інстанції позов визнав частково, вказавши, що може сплачувати аліменти в сумі 400 грн.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки на період її навчання, врахував матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у відповідача двох неповнолітніх дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи апеляційної скарги щодо отримання матір'ю позивачки заробітку у розмірі 10 000 грн. є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема із копії трудової книжки ОСОБА_7 убачається, що вона була звільнена з роботи 12.03.2007 року (а.с. 59). Відомості щодо її подальшого працевлаштування та отримання доходів відсутні.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного та справедливого висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання в розмірі 400 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на доказах та законі, суд першої інстанції перевіривши доводи сторін, в повному обсязі визначився із характером спірних правовідносин і постановив законне і обґрунтоване рішення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді