ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015Справа №910/26716/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

До Фізичної особи-підприємця Почтар Олега Анатолійовича

Про стягнення 139 023,28 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Сильченко О.І. дов. №34 від 01.10.2014р.

від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Почтар Олега Анатолійовича про стягнення з останнього заборгованості за Договором фінансового лізингу №1520 від 15.03.2013 у розмірі 139 023,28 грн., з яких 118 244,62 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 17 542,32 грн. - пені, 3 236,34 - 3 % річних, крім того просили судові витрати у розмірі 2780,47 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено Договір фінансового лізингу №1520 від 15.03.2013, відповідно до якого позивач передав відповідачеві об'єкт лізингу в строкове платне користування, а відповідач зобов'язувався у повному обсязі та вчасно сплачувати лізингові платежі. Проте, як указує позивач, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором у результаті чого в останнього утворилася заборгованість за період з 01.10.2013 по 29.08.2014 у розмірі 118 244,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі №910/26716/14 та призначено розгляд справи на 22.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 розгляд справи №910/26716/14 відкладено на 28.01.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 28.01.2015 з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/26716/14 від 05.12.2014, пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 22.12.2014, 28.01.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки су д не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/26716/14 від 05.12.2014 не виконали, заяв та клопотань не подали.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/26716/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.01.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

15.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - Лізингодавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Почтар Олегом Анатолійовичем (далі - Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №150 (далі -Договір).

Згідно п.2.1. Договору Лізингодавець на підставі замовлення на транспортний засіб зобов'язується купити та передати Лізингоодержувачу в строкове платне користування транспортний засіб на умовах фінансового лізингу (далі - лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язується вчасно та в повному обсязі відповідно до плану лізингу сплачувати на користь Лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим Договором.

Пунктами 3.1., 4.5. Договору передбачено, що перебіг строку лізингу починається з дати надання та закінчується в дату повернення. В дату надання транспортного засобу сторони підписують Акт приймання-передачі транспортного засобу.

Сторони погодили, що за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановвлюється в плані лізингу. Лізингодавець до 10 (десятого) числа місяця, в якому здійснюється оплата лізингового платежу, надсилає Лізингоодержувачу рахунок-фактуру поштою. Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином здійснювати оплату лізингових платежів незалежно від того, чи отримано ним рахунок-фактуру (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Приписами п. 15.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати лізингового платежу та/або інших платежів передбачених цим Договором повністю або частковоЛізингоодержувач сплачує пеню в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого Лізингоодержувачем платежу за кожен день прострочки.

У Додатку №1 до Договору лізингу сторонами узгоджено, що предметом договору фінансового лізингу є транспортний засіб MAN TGL 12/180 евакуатор, шасі №WMAN05ZZ78Y219767, державний реєстраційний номер АА8841НМ.

Додатком №2 до Договору лізингу сторони погоджено план лізингу, відповідно до п. 13 якого передбачено графік погашення платежів зі строком оплати щомісячного лізингового платежу до 20 числа поточного місяця.

31.05.2013 сторони внесли зміни до Додатку №2 до Договору, відповідно до яких були змінені розміри місячних лізингових платежів за користування об'єктом лізингу

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором лізингу, а тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Параграфу 6 Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Законом України «Про фінансовий лізинг»

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингодавець на підставі укладеного Договору, вимог чинного законодавства належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, виставивши до оплати на загальну суму 118 244,62 грн. рахунки-фактури:

- №С-00172551 від 01.10.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5392,66 грн.;

- №С-00172550 від 01.10.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5398,57 грн.;

- №С-00172556 від 11.11.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5277,26 грн.;

- №С-00172554 від 11.10.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5512,97 грн.;

- №С-00172645 від 16.12.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5637,01 грн.;

- №С-00172647 від 16.12.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5153,22 грн.;

- №С-00172649 від 30.12.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 5763,85 грн.;

- №С-00172651 від 30.12.2013 з урахуванням ПДВ на на суму 4998,56 грн.;

- №С-00172743 від 12.02.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 5893,52 грн.;

- №С-00172745 від 12.02.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4847,62 грн.;

- №С-00172758 від 18.03.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4715,01 грн.;

- №С-00172756 від 18.03.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6026,14 грн.;

- №С-00172767 від 03.04.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4579,42 грн.;

- №С-00172768 від 03.04.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6161,72 грн.;

- №С-00172797 від 05.05.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4440,79 грн.;

- №С-00172798 від 05.05.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6300,36 грн.;

- №С-00172800 від 10.06.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4299,03 грн.;

- №С-00172801 від 10.06.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6442,12 грн.;

- №С-00172825 від 03.07.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6587,06 грн.;

- №С-00172827 від 03.07.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4154,08 грн.;

- №С-00172846 від 04.08.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 4005,87 грн.;

- №С-00172844 від 04.08.2014 з урахуванням ПДВ на на суму 6735,28 грн.

Як зазначалося раніше, п. 13. Додатку №2 до Договору передбачено, сплата платежів здійснюється щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Своєчасне внесення лізингових платежів за користуванням майном є одним з основних обов'язків Лізингоодержувача, належне виконання якого вимагається законом.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті лізингових платежів терміни, визначені п. 13. Додатку №2 до Договору, в повному обсязі не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 118 244,62 грн. зі сплати лізингових платежів є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати лізингових платежів платежів, Позивачем нараховано Відповідачу 17 542,32 грн. - пені, 3 236,34 - 3 % річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 15.3. Договору сторони передбачили, що у передбачено, що у разі несвоєчасної сплати лізингового платежу та/або інших платежів передбачених цим Договором повністю або частковоЛізингоодержувач сплачує пеню в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми простроченого Лізингоодержувачем платежу за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором да Додатковими угодами строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 13. Додатку №2 до Договору передбачено, сплата платежів здійснюється щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Звідси, Відповідач, за загальним правилом, двадцять першого числа поточного місяця вважається таким, що прострочив зобов'язання. Разом з тим, суд приймає до уваги норми ч.5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення відповідної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, таким чином, Відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за:

- жовтень 2013 року - з 22.10.2013;

- листопад 2013 року - з 21.11.2013;

- грудень 2013 року - з 21.10.2013;

- січень 2014 року - з 21.01.2014;

- лютий 2014 року - з 21.02.2014;

- березень 2014 року - з 21.03.2014;

- квітень 2014 року - з 22.04.2014;

- травень 2014 року - з 21.05.2014;

- червень 2014 року - з 21.06.2014;

- липень 2014 року - з 22.07.2014;

- серпень 2014 року - з 21.08.2014.

Здійснивши перевірку, наданого Позивачем розразунку пені, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, ч. 6. ст. 232 ГК України, п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10, суд приходить до висновку, що законнною та обгрунтованою є вимога у частині стягнення 7 417,05 грн., яка була доведена належними та допустими доказами, а тому підлягає задоволенню судом. Решта суми пені у розмірі 10 125,27 грн. є необгрунтованою, недоведеною, нарахованою всепереч вимогам чинного законодавства.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 3 236,34 - 3 % річних у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10, суд приходить до висновку до висновку, що законнною та обгрунтованою є вимога у частині стягнення 1564,66 грн., яка була доведена належними та допустими доказами, а тому підлягає задоволенню судом. Решта суми 3% річних у розмірі 1 671,68 грн. є необгрунтованою, недоведеною, нарахованою всепереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» стосовно стягнення з Фізичної особи-підприємця Почтар Олега Анатолійовича є законними та обгрунтованими в частині стягнення 7 417,05 грн. - пені, 1564,66 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлену Продукцію та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №150 від 15.03.2013 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 118 244,62 грн. - основного боргу, 7 417,05 грн. - пені, 1564,66 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Почтар Олега Анатолійовича (02222, м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 46, кв. 20; ІПН 2153701196) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 23/1, кв. 2; код ЄДРПОУ 32774741) заборгованість у розмірі 127 206,33 грн., з яких 118 244,62 грн. - основного боргу; 7 417,05 грн. - пені; 1564,66 грн. - 3% річних - за Договором фінансового лізингу №150 від 15.03.2013 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 544,13 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 02.02.2015.

Cуддя А.В.Яковенко