ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
16.01.07 Справа № 7/185-3110
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Козівський комбікормовий завод»
на рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2006 року
у справі № 7/185-3110, суддя М.С.Стадник
за позовом Козівської МДПІ
до відповідача ВАТ «Козівський комбікормовий завод»
про звернення стягнення на активи
за участю представників сторін:
від позивача –Папа Н.І. –представник (довіреність у справі)
від відповідача –не з”явився
в с т а н о в и в :
рішенням господарського суду Рівненської області від 29.08.2006 року у справі № 7/185-3110 позовні вимоги Козівської МДПІ задоволено частково. Стягнено з ВАТ «Козівський комбікормовий завод»шляхом звернення на активи в доход Державного бюджету України –5,82 грн. податкового боргу по податку на прибуток; - 1 441,04 грн. податкового боргу по податку на додану вартість та 12,19 грн. пені за несвоєчасну його сплату; - 20,64 грн. податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища та 3,61 грн. штрафу; - 8 897,17 грн. податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та 158,23 грн. штрафу; - 26 631,55 грн. податкового боргу по земельному податку; - 684,73 грн. податкового боргу по податку з власників транспортних засобів; - 378,55 грн. державного мита; та на користь ДП «Судовий інформаційний центр»- 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарський суд Рівненської області, мотивував своє рішення, зокрема тим, що відповідач станом на день розгляду спору заперечень на заявлені позовні вимоги не подав, суму податкового боргу не сплатив, заходи з погашення податкового боргу застосовані податковою інспекцією в порядку передбаченому нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позитивних результатів не дали, а тому суд вважав, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення 37 855,28 грн. податкового боргу на підставі п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 названого Закону, відповідно до якого активи платника податку можуть бути стягнуті в примусовому порядку виключно за рішенням суду. Також, вважаючи, що податковий орган не подав достовірних актів перевірок, складених відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 року № 429, який втратив чинність на підставі наказу від 10.08.2005 року № 327, будь-яких інших доказів, які б підтверджували правомірність нарахування та стягнення 22 381,85 грн. податкового боргу, податковим органом не надано.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ВАТ «Козівський комбікормовий завод» подало апеляційну скаргу б/н та дати, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що зобов’язання сплачувати усі обов’язкові платежі, в тому числі земельний податок, відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, після переходу права користувача земельною ділянкою, повинно було ДП «Явір», якому ВАТ «Козівський комбікормовий завод»передав в оренду основні та оборотні засоби, в тому числі усі споруди та будівлі. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, проте у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал.
Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст.71 КАС України.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000862310/0 від 20.12.2005 року, згідно акту перевірки від 14.12.2005 року, відповілачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток у сумі 2 100 грн. основного платежу та 840 грн. застосованих штрафних санкцій, із яких відповідачем частково сплачено 2 934,18 грн. і залишок боргу складає 5, 82 грн.;
Податковим повідомленням-рішенням № 0000852301/0 від 20.12.2005 року на підставі акту перевірки від 14.12.2005 року відповідачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 831, 47 грн. недоїмки згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, донараховано 4 745 грн. основного платежу та 1 690 грн. застосованих штрафних санкцій; податковими повідомленнями-рішеннями № 0000161501/0 та № 0000151501/0 від 06.02.2006 року згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року застосовано 486,55 грн. штрафних санкцій та 12,19 грн. нарахованої пені згідно п.п.16.1.1. п.16.1 ст.16 названого Закону, всього на суму 6 075,21 грн., із яких відповідачем частково перераховано 4 621,98 грн. і в залишку залишилось несплачена сума у розмірі 1 441,04 грн. податкового боргу та 12,19 грн. пені.
По податку з власників транспортних засобів згідно поданого розрахунку відповідачу визначено податкове зобов’язання у сумі 908 грн., яке ним сплачено частково 223,27 грн. і борг складає 684,73 грн.
По збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно поданого розрахунку недоїмка складає 20,94 та із 6,10 грн. штрафних санкцій застосованих податковим повідомленням-рішенням № 0000361530/0 від 25.01.2006 року згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідачем частково перераховано 2,49 грн. і не сплаченою є сума 3,61 грн. штрафних санкцій та 20,94 грн. збору.
Податковими повідомленнями-рішеннями № 0005941500 та № 0005931500 від 27.12.2005 року відповідачу визначено податкове зобов’язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 8 897,17 грн. згідно поданих декларацій та із 327,21 грн. штрафних санкцій згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 названого вище Закону, з яких відповідачем частково перераховано 168 грн. несплаченими залишилося 8 897,17 грн. податкового боргу по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та 158,23 грн. штрафних санкцій.
По земельному податку з юридичних осіб відповідачу визначено податкове зобов’язання у сумі 28 208 грн. недоїмки згідно поданих розрахунків, із яких сплачено 1 576,45 грн. і борг складає 26 631,55 грн.
Згідно норм чинного законодавства, несплачене у встановлений строк податкове зобов’язання, з урахуванням штрафних санкцій, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання, визнається у відповідності до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року - сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, прийняті Козівською МДПІ на підставі акту перевірки камеральної перевірки № 1-15 від 28.03.2006 року проведеної на предмет правильності відображення заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за липень 2005 року, акту перевірки проведеної на предмет дотримання платником податку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 02.10.2005 року по 13.01.2006 року по орендній платі за землю № 195-15 від 19.12.2005 року за період з 30.08.2005 року по 09.11.2005 року, акту комплексної виїзної планової документальної перевірки від 14.12.2005 року проведеної на предмет дотримання ВАТ «Козівський комбікормовий завод»в період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року вимог податкового та валютного законодавства.
Дані податкові повідомлення-рішення направлені податковим органом на адресу відповідача, та не оскаржені ним у встановленому порядку.
Відповідачем доказів в підтвердження погашення податкового боргу суду не надано, а тому судом підставно задоволено позовні вимоги податкового органу в частині стягнення 37 855,28 грн., так як у відповідності до п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Щодо залишення позовних вимог на суму 22 381,85 грн. судом першої інстанції без розгляду, то апеляційний господарський суд вважає, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, податкова інспекція не подала двосторонніх актів перевірок складених відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами».
Скаржник у своїй апеляційній скарзі робить акцент на те, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку щодо стягнення з нього плати за земельний податок, мотивуючи свої заперечення тим, що зобов’язання сплачувати усі обов’язкові платежі, в тому числі у земельний податок, відповідно до ст.120 Земельного кодексу України, після переходу права користувача земельною ділянкою, повинно було ДП «Явір», якому ВАТ «Козівський комбікормовий завод»передав в оренду основні та оборотні засоби, в тому числі усі споруди та будівлі.
Проте, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про плату за землю»власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 13 названого Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки.
У відповідності до ст.14 цього ж Закону, нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної у комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 29.08.2006 року у справі № 7/185-3110 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.08.2006 року у справі № 7/185-3110 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Козівський комбікормовий завод»–без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.