ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
17.01.07 Справа № 3/136
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт.Міжгір»я .
на рішення господарського суду Закарпатської області від 4.10.2006 р.
у справі № 3/136
за позовом Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт.Міжгір»я.
до відповідача: ТзОВ «Трейд»,смт.Міжгір»я.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ТзОВ «Переробник», смт.Міжгір»я.
про стягнення 11198,40 грн. понесених затрат за договором оренди.
Представники:
Від позивача: Казибрід Ю.Ю.- представник
Від відповідача:Монастирецька Г.В.- представник
від третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Казибрід Ю.Ю.- представник.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторони відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 4.10.2006 р.
у справі № 3/136 (суддя Мокану В,В,) у задоволенні позовних вимог Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт.Міжгір»я, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: зОВ «Переробник», смт.Міжгір»я про стягнення з ТзОВ «Трейд», смт.Міжгір»я 11198,40 грн. понесених затрат за договором оренди відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд мотивує тим, що позивачем не надано доказів погодження з орендодавцем обсягів видів та вартості ремонтних робіт, а оскільки відповідач наявність такого погодження заперечив, тому за відсутності згоди орендодавця на поліпшення орендованого приміщення, вартість робіт відшкодуванню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його незаконним і таким , що прийнято при неповному з«ясуванні обставин справи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник покликається на те, що п.2.1 договору оренди передбачає обов»язок орендаря проводити подальші ремонти приміщення у рахунок орендної плати, а отже домовленість між сторонами про проведення ремонтних робіт була досягнута сторонами ще у момент укладення договору, оскільки відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, а відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо проведення орендарем ремонтних робіт приміщення свідчить про згоду орендодавця на проведення цих робіт, крім того, зазначає, що акт виконаних робіт надсилався відповідачу ще у лютому 2005р., жодних заперечень щодо кошторису не поступило.
Представник позивача, вимоги апеляційної скарги заперечив, з підстав, вкладених у відзиві, усно в судовому засіданні пояснив, що ремонтні роботи проведені без згоди орендодавця, а втілення доводів позивача у конкретну договірну умову, а саме п. 2.1 договору, порушувало б права власника орендованого майна, оскільки б суттєво обмежило його право власності на орендоване майно, адже строк перебування майна в оренді, у такому випадку повністю залежить від волевиявлення та дій відповідача, тобто кількості та вартості здійснюваних ремонтних робіт орендованого приміщення.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Між ТОВ „Трейд” як орендодавцем та Міжгірським будівельно-деревообробним підприємством як орендарем 27.07.1998 року був укладений договір оренди приміщення загальною площею 44 кв. м.
Згідно п. 1.1 договору позивач зобов’язався виконати для відповідача роботи по ремонту зруйнованого приміщення кафе (згідно дефектного акту) на суму 4150 грн., перерахувати за відповідача 1000 грн. в фонд інвалідів, а також виконати роботи по відновленню частини приміщення на суму 2090 грн. За виконані роботи і понесені затрати відповідач зобов’язався передати позивачу в оренду приміщення по вул. Шевченко, 95 загальною площею 44 кв. м. з оплатою оренди 2 грн. за 1 кв. м. приміщення в місяць (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору МБДП зобов’язалося допомагати ТОВ „Трейд” в експлуатації його кафе та магазину (проводити дальнійші ремонтні роботи в рахунок оренди).
Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.03.06 р. у справі №16/294 залишено без змін постановою апеляційної інстанції від 21.06.2006р. (а.с.50), задоволено позов ТОВ „Трейд” до Міжгірського БДП в частині зобов’язання повернути приміщення по вул. Шевченко, 95, смт. Міжгір’я, загальною площею 44 кв. м., встановлено факт закінчення терміну договору оренди в травні 2005 року.
За твердженням позивача на виконання свого зобов’язання по договору він здійснив ремонтні роботи, внаслідок яких відбулося поліпшення орендованого майна.
На підтвердження розміру витрат позивачем надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року і акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року.
З акту виконаних робіт за грудень 2005 року вбачається, що орендарем здійснено поліпшення орендованого приміщення шляхом улаштування покриття з керамічних плиток, улаштування неармованих глухих перегородок, установлення дверних блоків, улаштування покриття з металочерепиці, інше.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Згідно з ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2.1 договору передбачено загальну умову про те, що відповідач зобов’язується допомагати позивачу в експлуатації його магазину та кафе (проводити дальнійші ремонтні роботи в рахунок оренди), але не визначено характеру таких робіт, їх об’єму, вартості.
Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
З поданого позивачем акту виконаних робіт вбачається, що здійснені ним під час ремонту поліпшення не можна відокремити без шкоди для речі.
Доказів погодження з орендодавцем питання про обсяг, види та вартість ремонтних робіт позивач не надав, наявність такого погодження відповідач заперечив.
Як вбачається з матеріалів справи, кошторис, який складено 23.01.2005р., замовником не затверджений.
Факт припинення самого договору оренди в травні 2005р. встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.06.2006р. у справі №16/294, яке набрало законної сили.
Із актів виконаних робіт та довідки (а.с.24-25) вбачається, що роботи були виконані в грудні 2005р., коли договір припинив дію, тому не можуть вважатися виконаними на підставі п.2.1 договору.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч.2 ст.35 ГПК України).
За таких умов, доводи апеляційної скарги визнаються судом, як безпідставні, оскільки зарахування будь-яких витрат, а також відшкодування їх вартості без згоди наймодавця законом не передбачено.
Положення ст.778 ЦК України є обов»язковими для сторін договору, а відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України,сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 4.10.2006 р.
у справі № 3/136 залишити без змін, апеляційну скаргу Міжгірського будівельного деревообробного підприємства, смт.Міжгір»я без задоволення.
2. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.