ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

            

                  

11.01.07                                                                                           Справа  № 3/81

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                        Мурська Х.В.   

                                                                                                                Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ЖБК №8,м.Івано-Франківськ №115-1юр-06 від 17.11.06р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2006 року

у справі № 3/81

за позовом: ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»,м.Івано-Франківськ.

до відповідача: ЖБК №8,м.Івано-Франківськ.

Про зобов»язання укласти договір.

За участю представників: (довіреності в матеріалах справи)

від позивача  –Білий З.Р.-ю/к.

від відповідача –не з»явився.

                                                                              

       Роз”яснено  права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представник позивача  відмовився. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.

     Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2006 року у справі № 3/81 (суддя  Фрич М.М.), позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м.Івано-Франківськ задоволено, а саме зобов»язано відповідача - ЖБК-8, м.Івано-Франківськ до 25.10.2006 року укласти договір про постачання теплової енергії з Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ, відшкодовано судові витрати.У випадку неукладення договору до вказаної дати, договір вважається укладеним з моменту вступу рішення в законну силу в редакції позивача, текст якого викладено в рішенні.

               Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 1, 26, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст. 4 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, п. 4.2 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2005 р., ч. 3 ст. 179, ч. 1 ст. 187 ГК України та  мотивував рішення тим, що ДМП "Івано-Франківськтепло-комуненерео" є виробником послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, а згідно ст. ст. 1 та 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-ІУ) вказані послуги має надавати виконавець, яким у багатоквартирному будинку є виконавець послуг з управління будинком, тобто його балансоутримувач, тому договір на надання житлово-комунальних послуг, в тому числі  і централізованого опалення та постачання гарячої води, укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем (управителем) будинку, оскільки ЖБК-8 є управителем житловтих будинків, що знаходяться за адресою вул. Чорновола, 102"а" і 104 в м. Івано-Франківську, судом вирішено зобов»язати  ЖБК-8 укласти договір на постачання теплої енергії та гарячої води з позивачем.

           Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким  у задоволенні позовних вимог відмовити.

           В обгрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник покликається на наступне:

           -  ЖБК-8   не є  ні балансоутримувачем,  ні управителем житлових будинків Чорновола,    102"а"   і   104   в   м.   Івано-Франківську , що ствердджується   законодавством, листом Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №2114 від 13.09.2006 року та довідкою ЖБК-8 № 7-108/06 від 09.08.2006 року.

           -  всі власники квартир ЖБК-8 до цього часу не створили об'єднання співвласників і не укладали договорів з ЖБК-8 на управління будинками, тому ЖБК-8 не є управителем будинків і кожний власник квартири самостійно розраховується за водо-теплопостачання.

          - ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-ІУ) передбачає, що балансоутримувач та управитель є особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, які залежно від цивільно правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (п.4), а виробник послуг може бути їх виконавцем (п.З), що невиключає, що виробником можуть на пряму укладатись договори на потачання теплової енергії з власниками квартир.

          -   відповідно до п. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-ІУ)  договір на укладання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власнгиком квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а ЖБК не може укладати такі договори, немаючи на це повноваження від власників і нести за це відповідальність перед виробником послуг.

            Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги відхилив.

           Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

          Відповідно до ст. 1 Закону України " Про житлово - комунальні послуги" (далі - Закон) ДПМ "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є виробником послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 29 вказаного Закону, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

           Отже, вказані послуги повинен надавати виконавець, яким у багатоквартирному будинку, відповідно до п. 4.2 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2005 р., може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам п. 1.3 цього Порядку.

         У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, згідно з ч. 2 ст. 29 вказаного Закону, він укладає договори на надання житлово - комунальних послуг з іншим виконавцем.

          Як вбачається із матеріалів справи, ЖБК-8 не є виконавцем послуг в розумінні ст.1 Закону та п.1.3 Порядку, однак є балансоутримувач, оскільки  відповідно до ч.1 ст.384 ЦК України, будинок споруджений житлово-будівельним кооперативом є його власністю.

           Відповідно до ст.18 ЖК України, управління житловим фондом здійснюється власником, таким чином ЖБК №8 є управителем житлових будинків.

           Відповідно до п.1 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ради Міністрів України №186 від 30.04.1985р., житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечити житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

           Крім того, відповідно до п.п.2 п.17 Примірного Статуту ЖБК, останній зобов»язаний зареєструвати житловий будинок в Бюро технічної інвентаризації.

           У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що  жилі будинки по вул.Чорновола,102 «а»і 104 в м.Івано-Франківську були на балансі кооперативу до 1.07.1990р. , а з 4.07.1990р. на підставі п.2 Постанови Верховної ради УРСР «Про введення в дію Закону України «Про власність», члени кооперативу є власниками квартир.

           Відповідно до п.33 Положення бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, об»єкт основних засобів (будинки) вилучається з активів (списуються з балансу) у разі його вибуття внаслідок  продажу, безоплатної  передачі або  невідповідності критеріям визначених активом.

           Відповідач доказів, які б підтверджували передачу будинку чи його продаж не подав, а не  виконання вимог Примірного Статуту ЖБК щодо реєстрації будинку в Бюро технічної інвентаризації не є підставою для звільнення його від  відповідальності.

          Згідно з ч. 2 п. 1 Прикінцевих положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Системний аналіз  норм Закону України " Про житлово - комунальні послуги "свідчить  про обов"язок   виробника послуг централізованого опалення та постачання гарячої води укласти договір  з  балансоутримувачем.

           Враховуючи це, відповідачу обґрунтовано було запропоновано укласти договір про постачання теплової енергії та гарячої води, з такою метою, відповідно, йому було направлено проект договору, який згідно матеріалів справи (а.с. 15) отриманий ним 22.12.2005р. Відповідно до  вимог ст. 26  Закону  процедура погодження договору відбувається протягом 1 - го місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Однак, як видно з матеріалів справи, станом на 21.06.06 відповіді від відповідача позивач не отримав.

Оцінивши запропонований позивачем договір №587 про постачання теплової енергії, судом встановлено, що його положення містять усі необхідні (істотні) умови, які передбачені нормами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

За ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

          Ч. 1 ст. 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

          З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного  господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими,   що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

          Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2006 року у справі № 3/81 залишити без змін, апеляційну скаргу ЖБК №8,м.Івано-Франківськ без задоволення.

2. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області області.

Головуючий-суддя                                                                                Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                              Мурська Х.В.                                                                        

Суддя                                                                                             Давид Л.Л.