Справа № 464/6557/14 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження НОМЕР_1-ц/783/495/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.
Категорія:6
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Шашкіної С.А.
Суддів: Богонюка М.Я.,Ванівського О.М.
При секретарі: Жукровській Х.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 вересня 2014 року,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2014 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ВАТ "Львівський меблевий комбінат" та просила зобов'язати відповідача демонтувати самочинно добудовану комірку до кімнати НОМЕР_1 на площі коридору загального користування гуртожитку ВАТ "Львівський меблевий комбінат" на АДРЕСА_1. (згідно поверхового плану).
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради.
Рішення суду оскаржила Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Зазначає, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до Положення, яке затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.2012 року за №7. Відповідно до положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові розгляд питань за фактами здійсненого самочинного будівництва здійснює районна адміністрація відповідного району, відтак належність гуртожитку АДРЕСА_1 ВАТ "Львівський меблевий комбінат" не позбавляє позивача вирішувати питання самочинного перепланування у ньому. Вказує, що ЛКП "Дністер" законно та правомірно здійснило обстеження самочинного перепланування у вказаному будинку, оскільки згідно Правил благоустрою м.Львова таке здійснено уповноваженою на те особою. Крім того, апелянт вказує, що ВАТ "Львівський меблевий комбінат" розпорядження голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради "Про демонтаж самочинно збудованих комірок на площах коридорів загального користування гуртожитку ВАТ "Львівський меблевий комбінат"" не оскаржувалось та є чинним. Відтак, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є належним позивачем по справі та звертаючись з вказаним позовом діє виключно на захист прав та інтересів мешканців гуртожитку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник ВАТ "Львівський меблевий комбінат" подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача на її заперечення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить висновку про підставність вимог апеляційної скарги виходячи із наступного.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 займає одне ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_1 в гуртожитку, що по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ВАТ "Львівський меблевий комбінат", що стверджується довідкою № 15 від 24.06.014 р. (а.с.5).
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1, в тому числі й відповідач, ОСОБА_2, здійснила самочинне влаштування комірки на площі коридору загального користування до кімнати НОМЕР_1 по вказаній адресі. Роботи виконані без дозволу на виконання будівельних робіт та без погодження затвердженої належним чином проектної документації, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України "Про планування і забудову території, п. 9.1. ДБН А.2.2-3-2004, ст..ст. 7,9 Закону України "Про архітектурну діяльність". За вказане порушення ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КУпАП, а також їй вручено припис, яким запропоновано зупинити проведення будівельних робіт до отримання належним чином затвердженої та погодженої проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт.
Рішенням міжвідомчої комісії Сихівської районної адміністрації ЛМР від 29 квітня 2014 року було розглянуто звернення мешканців гуртожитку та вирішено враховуючи відсутність згоди всіх мешканців гуртожитку на переобладнання коридорів загального користування, висновок Сихівського РВ м.Львоват ГУ ДСНС у Львівській області від 28 квітня 2014 року №1/274РВ про порушення правил пожежної безпеки України внаслідок забудови комірок, відсутність погодженої проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання приміщень гуртожитку самочинно збудовані об'єкти у гуртожитку ВАТ "Львівського меблевого комбінату" по АДРЕСА_1 підлягають демонтажу (а.с.7).
Розпорядженням Сихівської районної адміністрації ЛМР від 08 травня 2014 року за №189 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 29 квітня 2014 року та зобов'язано ОСОБА_4 (кім.НОМЕР_2), ОСОБА_5 (кім. НОМЕР_3), ОСОБА_2 (кім. НОМЕР_4), ОСОБА_6 (кім. НОМЕР_5), ОСОБА_7 (кім. НОМЕР_6), ОСОБА_8 (кім. НОМЕР_7), ОСОБА_9 (кім. НОМЕР_8), ОСОБА_10 (кім. НОМЕР_9), ОСОБА_11 (кім. НОМЕР_10), ОСОБА_12 (кім. НОМЕР_11) демонтувати самочинно збудовані комірки на площах загального користування гуртожитку ВАТ "Львівського меблевого комбінату" на АДРЕСА_1 в термін до 01 червня 2014 року (а.с.34).
Попередженням ЛКП "Дністер" від 16.05.2014 р. № 162 відповідачу звернуто увагу про необхідність виконання вимог розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.05.2014 року за №189 (а.с. 8).
Дане розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.05.2014 року ОСОБА_2 не оскаржувалось.
Згідно акту комісії ЛКП "Дністер" без дати, вищезазначене розпорядження Сихівської районної адміністрації ЛМР від 08.05.2014 року за №189 не виконано, самочинно збудовані комірки на площах загального користування гуртожитку ВАТ "Львівського меблевого комбінату" на АДРЕСА_1 не демонтовано (а.с.8, зворот).
Твердження представника ОСОБА_2 про те, що спірна комірка споруджена не нею, а іншою особою спростовується вищенаведеними документами по справі.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Разом з тим, відповідно до п. 3.6 розділу VІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 3704 від 08 липня 2010 року, до повноважень районної адміністрації міської ради у галузі будівництва належить, зокрема, розгляд та вжиття заходів у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку щодо фактів самовільного будівництва.
Крім цього, у п. 3.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, що затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 р. № 835 визначено, що розгляд питань за фактами здійсненого самочинного будівництва об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснюється самочинне будівництво. Дія положення поширюється на всі підприємства, установи та організації (п. 1.2 положення).
Таким чином, звертаючись із даним позовом до суду Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради діяла не як представник інтересів громадян чи юридичної особи ВАТ "Львівський меблевий комбінат", про що вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а як орган, уповноважений державою на здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності.
Разом з тим, згідно із ст. 179 ЖК УРСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Пунктом 1.4. Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2002р. № 76 передбачено, що переобладнання та перепланування жилих будинків, жилих і нежилих в будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства. Власник наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого в жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 самочинно влаштувала комірку без погодження проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання приміщення гуртожитку, без згоди всіх мешканців гуртожитку, тому вказана комірка підлягає демонтажу.
З урахуванням зазначеного, рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального права й не ґрунтується на належно встановлених обставинах справи про дійсні права і обов'язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову в повному його обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача в користь апелянта судовий збір за подання апеляційної скарги та позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 303, ч.1 п.2 ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради - задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 вересня 2014 року -скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самочинно добудовану комірку до кімнати НОМЕР_1 на площі коридору загального користування гуртожитку ВАТ "Львівського меблевого комбінату" на АДРЕСА_1 (згідно з поверховим планом).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 243,60 грн. та апеляційної скарги в сумі 121,80 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: