АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/2852/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Лук'яненко Л.М.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок», третя особа: Святошинське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про повернення товару з відповідального зберігання та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідача про повернення товару з відповідального зберігання та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 квітня 2010 року між ним та ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» в особі голови правління ОСОБА_3 укладено договір зберігання. У відповідності до даного договору та акту приймання-передачі зберігач приймає колекційний набор статуеток із фарфору, в якому відображаються національно-історичні культурні цінності українського народу. Предметом договору є колекція статуеток з фарфору з окраскою та розписом у кількості 76 одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39 200, 00 грн. Обов'язком зберігача згідно п.п. 2.1.3 Договором є повернути колекцію поклажодавцю на його першу вимогу.

05 серпня 2013 року він звернувся з письмовим зверненням до голови правління ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_4, яке було отримане та зареєстрованеначальником юридичного відділу ОСОБА_5, з проханням повернути вищевказане майно у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвати Договір зберігання 10.04.2010 р. укладений між сторонами.

На своє звернення отримав від голови правління ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_4 усну відмову, з посиланням на те, що зазначена колекція начебто не приймалась на зберігання та відсутня в зберігача.

На підставі зазначеного, просив суд: зобов'язати відповідача повернути колекцію статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39 200, 00 грн. у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції; розірвати Договір зберігання 10.04.2010 року, укладений між сторонами; стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Туристичний комплекс «Пролісок» повернути ОСОБА_2 колекцію статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39 200, 00 грн. у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвано Договір зберігання від 10.04.2010 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Не погоджуючись рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 500 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Зазначає, що призначена судом сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає дійсному розміру завданої шкоди, яка виражена у порушені його прав, і яку він оцінює у 50 000 грн.

Також зауважив, що хворіє на цукровий діабет другого ступеня важкості, що підтверджується відповідною медичною документацією, і який викликаний, серед іншого, стресом, що виник внаслідок створеної відповідачем ситуації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 квітня 2010 року між ВАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» в особі Голови правління ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір зберігання, у відповідності до якого зберігач приймає колекційний набор статуеток із фарфору, в чому відображаються національно-історічні культурні цінності українського народу (а.с.6-7).

Предметом договору є колекція статуеток з фарфору з окраскою та розписом, у кількості 76 (сімдесят шість) одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39200,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень, 00 копійок).

Факт передачі підтверджено Актом приймання-передачі до договору зберігання від 10 квітня 2010 року (а.с.8-11).

Обов'язком зберігача, згідно з п.п. 2.1.3 Договору є повернути колекцію поклажодавцю на його першу вимогу.

05 серпня 2013 року позивач звернувся з письмовим зверненням до голови правління ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» ОСОБА_4, яке було отримано та зареєстроване начальником юридичного відділу ОСОБА_5, з проханням повернути майно у цілісності та збереженості законному власнику цієї колекції та розірвати Договір зберігання від 10.04.2010 року (а.с.12).

Зазначена вимога залишилася без реагування з боку відповідача.

Задовольняючи вимоги про зобов'язання ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» повернути ОСОБА_2 колекцію статуеток з фарфору з окраскою та розписом у кількості 76 одиниць, загальною (оціночною) вартістю 39 200, 00 грн. у цілісності та збереженості та розірвання Договору зберігання 10.04.2010 року, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених вимог.

Відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржувалось та набрало законної сили.

Задовольняючи частково позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з її часткової доведеності та обґрунтованості, а також з вимог розумності та справедливості.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо з огляду на таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, відшкодування моральної шкоди в договірних відносинах не відбувається, якщо таке відшкодування прямо не передбачено договором, укладеним між сторонами.

З умов Договору зберігання від 10 квітня 2010 року вбачається, що ними не передбачено відшкодування моральної шкоди зберігачем за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Разом з тим, суд, посилаючись на ст. 1167 ЦК України, якою врегульовані деліктні правовідносини, стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 500 грн., не звернувши при цьому уваги на те, що правовідносини сторін мають договірний характер.

Враховуючи те, що між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, тому суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2

Апеляційна скарга не містить посилань на зазначену обставину, проте в силу ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Туристичний комплекс «Пролісок» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 500 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні даної вимоги в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Туристичний комплекс «Пролісок» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: