АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/3062/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Лужецька О.Р.

Доповідач: Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ПАТ «Родовід Банк» про захист прав споживача.

У мотивування вимог посилалася на те, що 25.07.2007 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір № 77.2/СЖ - 268.07.2 про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90 000 доларів США з процентною ставкою в розмірі 14,5 % річних.

Проте, при підписанні цього договору ПАТ «Родовід Банк» порушено її права, оскільки кредитний договір містить несправедливі та дискримінаційні умови, її не попереджено про валютні ризики.

Враховуючи наведене просила суд припинити порушення та визнати кредитний договір № 77.2/СЖ - 268.07.2 від 25.07.2007 року таким, що порушує права споживача, передбачені п.4 ч.1 ст.4 та п.д) ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та таким, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики відповідно до п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не надав жодної уваги ч. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки про ризики зміни курсу валюти на протязі всього строку дії кредитного договору її не повідомляли.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід-Банк»» укладено кредитний договір № 77.2/СЖ - 268.07.2 про надання кредиту на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90 000 доларів США з процентною ставкою в розмірі 14,5 % річних (а.с.18-19).

Звертаючись в суд з даним позовом позивач посилалася на те, що при підписанні цього договору ПАТ «Родовід Банк» не попереджено її про валютні ризики, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та свідчить про нечесну підприємницьку практику.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2в повному обсязі, суд першої інстанції підставно виходив з його недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 8.10. Договору позичальник, підписуючи договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовану сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в Додатку 1 до Договору.

ОСОБА_2 25.07.2007 року власноручно зазначено, що вона у письмовій формі повідомлена про всі умови кредитування, передбачені п. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також у Додатку 1 кредитного договору № 77.2/СЖ - 268.07.2. від 25.07.2007 року зазначено, що у разі отримання кредиту в іноземній валюті всі валютні ризики, пов`язані зі змінами та коливанням курсів валют покладаються на споживача.

Про ознайомлення позивача з умовами, викладеними у Додатку 1 кредитного договору № 77.2/СЖ - 268.07.2. від 25.07.2007 року свідчить її особистий підпис (а.с.20).

Зазначеним вище спростовується посилання позивача на те, що відповідачем не виконано ч. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки про ризики зміни курсу валюти на протязі всього строку дії кредитного договору її не повідомляли.

Таким чином, посилання позивача на її не поінформованість з умовами кредитування та з валютними ризиками спростовується її особистим підписом на договорі, відсутністю застережень та зауважень, що свідчить про її згоду зі всіма його умовами.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні, оскільки він встановлюється щоденно, й укладаючи кредитний договір на власний розсуд саме в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в іноземній валюті, позивач повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, що є загальновідомим фактом, а тому також мала передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за договором кредиту.

За таких обставин, судом вірно залишено без задоволення вимогу про визнання кредитного договору таким, що порушує права споживача.

Також позивач просила визнати кредитний договір таким, що укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики, проте дана вимога, як вірно зазначено судом першої інстанції також не ґрунтується на вимогах законодавства з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч.ч.1,6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

У силу ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ввів її в оману щодо умов договору та не надано доказів нечесної підприємницької практики під час укладення кредитного договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що в разі незгоди з умовами кредитного договору позивач могла скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Разом з тим, позивач не скористалася своїм правом на відкликання згоди на укладення договору, а тому, відповідно, погодилася зі всіма його умовами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: