ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
17.01.07 Справа № 4/1471-11/172
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»,м.Львів від 24.10.2006р. №НЗЕ 10/3795.
на рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2006 року
у справі №4/1471-11/172
за позовом: Прокурора Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави: Управління Державного департаменту України з виконання покарань у Львівській області в особі Личаківської виправної колонії №30, м.Львів.
до відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»,м.Львів.
Про стягнення 46396,90 грн.
За участю представників: (довіреності в матеріалах справи)
від позивача –Джурик М.М.- ю\к
Тайстра В.Ю.- ю\к
від відповідача –Тиндик Р.В.- ю/к.
Прокурор: не з»явився.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторони відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.09.2006 р. у справі №1/229-24/69 (суддя Сало І.А.) позов прокурора задоволено повністю, стягнено з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»,м.Львів 27241,02 грн. основного боргу, 5123,55 грн. пені, 10696,84 грн. інфляційних та 3335,49 грн. річних.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач свої зобов»язання щодо належної оллати за отриману по договору поставки №131 від 18.09.2002р. продукцію не виконав, сума боргу становить 27241,02 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку.За неналежне виконання грошового зобов»язання на підставі ст.ст.549,625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошового зобов»язання»з відповідача підлягають до стягнення пеня, річні та інфляційні.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Як на підставу, покликається на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки борг в сумі 27241,02 грн. виник за поставлену у вересні по накладній №789 від 30.09.2002р. продукцію. Про дану обставину відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, але місцевий господарський суд в порушення ч.3 ст.84 ГПК України не зазначив у мотивувальній частині рішення доводів, за якими суд їх відхилив. Крім того, судом не оцінено п.3 договору поставки №131 від 18.09.2002р., яким строк оплати за поставлену продукцію не визначено, а штрафні санкції позивачем безпідставно нараховано починаючи з 2003р.
Крім того, зазначає відповідач, прокурором не надано належних доказів негативного фінансового становища Личаківської колонії №3, незабезпечення засуджених харчуванням, медико-санітарних та комунально-побутового обслуговування.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи відхилив, покликаючись, що позовна вимога ґрунтується на нормах ст.692 ЦК України, часткова сплата і визнання боргу з боку відповідача, що підтверджується актом звірки від 12.12.2005р., в силу ст.264 ЦК України перериває перебіг позовної давності, щодо доказів негативного фінансового становища, то у зв»язку з виконанням рішень суду щодо стягнення з Колонії заборгованості, виконавчою службою накладено арешт на рахунки, що ускладнює завершення заготівлі продуктів харчування для осіб, які відбувають покарання.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
18.09.2002р. підприємством Личаківська виправна колонія №30 (постачальник) та Королівський щебеневий завод (структурний підрозділ територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» без права юридичної особи- (покупець) укладено договір №131 поставки, відповідно до п.2 якого, постачальник постачає на протязі дії цього договору, а покупець приймає і оплачує на умовах цього договору товар в асортименті, кількості і за цінами, наведеними в накладних постачальника по кожній окремій поставці, які являються невідємною частиною договору.
Договором (п.4) сторони передбачили, що умовою договору поставки є заявка покупця у довільній формі про можливість прийняття і оплати поставки.
Поставка товару здійснюється покупцем власним транспортом зі складу постачальника.
Специфікацією до договору сторони узгодили найменування «вироби установи» на суму 69000 грн.
12.08.2002р. покупцем направлено заявку №95 на виготовлення і поставку продукції.
По накладній №975 від 13.12.2002р. (доручення №ЯГХ від 12.12.02р. №122463), №689 від 29.06.2002р. (довіреність ЯЖЯ №549080), №18 від 7.03.2003р. (доручення серії ЯЗВ №565505), №1017 від 28.10.2003р. (доручення ЯЗВ №563828 від 28.10.2003р.), №789 від 30.09.2002р.(доручення ЯГХ №122372), відповідачем отримано продукції на суму 70778,24 грн.
В судовому засіданні представниками сторін пояснено, що частина продукції на суму 21724,32 грн. покупцем відповідно до п.4 договору власним транспортом зі складу постачальника не відвантажена, хоча в товарно-транспортних накладних вказана кількість продукції і її вартість.
Розрахунки за отриману продукцію проведено частково шляхом відвантаження Королівським щебеневим заводом продукції.Станом на 12.12.2005р. борг становить 27241,02 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного і скріпленого печатками сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:
Між сторонами у справі укладено договір поставки, відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України, положення ГК України підлягають застосуванню до тих прав і обов»язів, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати.
Відповідно до ст.265 ГК України, одна сторона –постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Обов»язок належного виконання зобов»язання встановлено ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.ст. 509,526 ЦК України , в силу зобов”язання одна сторона
(боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.Зобов”язаня мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором (п.3), сторони визначили порядок розрахунків, а саме 50% авансової суми, а остаточний розрахунок не встановили.
Відповідно до ст.165 ЦК УРСР (чинної на момент виникнення між сторонами правовідносин), якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов»язання в семиденний строк з дня пред»явлення вимоги кредитором, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов»язання.
Вимога кредитором пред»явлена 12.12.2005р. Відповідно зобов»язання по оплаті відповідач повинен виконати до 18.12.2005р.
З 19.12.2005р. наступило прострочення боржника.
Тому на підставі ст.625 ЦК України, за період з 19.12.2005р. по травень 2006р.(зазначений в розрахунку) з відповідача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 1198,61 грн. (грудень 2005р., січень , лютий, травень 2006р., березні та квітні 2006р., індекс інфляції становив 0,997) та за цей же період 3% річних в сумі 407,50 грн.
На підставі п.6 договору за період з 19.12.2005р. по 31.05.2006р. підлягає стягненню пеня в межах подвійної облікової ставки НБУ в сумі (27241,02 х19:100х162 дні:365)= 2297 грн.
Доводи апеляційної скарги судом відхиляється з наступних підстав:
Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
До 1.01.2004р. строк позовної давності встановлений ст.72 ЦК України УРСР не сплив.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»являти вимогу про виконання зобов»язання.Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Сторони в договорі строк виконання грошового зобов»язання покупця не визначили, ст.165 ЦК УРСР та ст.530 ЦК україни, надано пільговий семиденний строк виконання такого зобов»язання,здня пред»явлення вимоги кредитором, тому перебіг позовної давності почався 19.12.2005р. і на день подання позову , позовна давність не пропущена.
Місцевий господарський суд в порушення вимог ст.43 ГПК України не звернув уваги на ту обставину, що в договорі сторони не визначили момент виконання грошового зобов»язання, а тому зроблено не вірний висновок щодо задоволення вимог повністю.
Крім того, в порушення ст.84 ГПК України, суд не навів в мотивувальній частині рішення щодо відхилення клопотання відповідача , яке було заявлено у відзиві на позовну заяву (а.с. 32-34).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення», судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності-на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображено обставини справи, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню, позов прокурора до задоволення частково.
Судові витрати за позовом покладаються на відповідача, в частині розгляду апеляційної скарги частково на позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Доводи апеляційної скарги щодо неподання прокурором доказів негативного фінансового становища колонії судом відхиляється, як безпідставні.
Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 8.04.1999р., в позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.
З позовної заяви вбачається, що прокурор відповідно до ст.2 ГПК України належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред»явлення позову в інтересах держави.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м.Львів задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2006 року
у справі №4/1471-11/172 скасувати.
3.Прийняти нове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»,м.Львів на користь:
- Личаківської виправної колонії №30, м.Львів 27241,02 грн. боргу, 1198,61 грн. інфляційних, 407,50 грн.-3% річних, 2297 грн. пені,
- в дохід Державного бюджету України 311,44 грн. держмита;
- ДП «Судовий інформаційний центр»-90 грн. інформаційно-технічних витрат.
4. В іншій частині позову та стягненні судових витрат відмовити.
5. Стягнути з Личаківської виправної колонії №30 м.Львів на користь Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»,м.Львів 76,26 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.
6.Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.
7.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.