ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10.02.15р. Справа № 904/35/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістральбуд" (м.Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Монтаж" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором № СМ/54.20.10.11 про надання послуг від 20.10.2011 у загальному розмірі 45 617 грн. 83 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Кобан А.М. - представник (довіреність б/н від 26.12.2014 року)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістральбуд" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. суду 6306/15 від 03.02.2015), стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Монтаж" (далі-відповідач), заборгованість за договором № СМ/54.20.10.11 про надання послуг від 20.10.2011 у загальному розмірі 45 617 грн. 83 коп.
Сума позову складається з наступних сум:
- основний борг - 35 012 грн. 40 коп.;
- інфляційні втрати - 7 552 грн. 17 коп.;
- 3% річних - 3 053 грн. 26 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № СМ/54.20.10.11 про надання послуг від 20.10.2011 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи по улаштуванню асфальтобетонного покриття на території бази відповідача, які були виконані позивачем та прийняті відповідачем відповідно до акту № 4-01 приймання-передачі наданих послуг в січні 2012 році на суму 35 012 грн. 40 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3 053 грн.26 коп., інфляційні втрати у сумі 7 552 грн. 17 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 22.01.2015.
Представник відповідача у судове засідання 22.01.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 19-А на яку і направлялась кореспонденція господарського суду.
При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду від 22.01.2015 було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Крім того, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 12.01.2015, було ним отримано, що підтверджується поштовим повідомлення № 5000602640785, яке повернулося до суду, з відміткою про отримання вказаного відправлення 22.01.2015 відповідачем (а.с.56).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду 22.01.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2015.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 20.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Монтаж" (далі-замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістральбуд" (далі-виконавець, позивач) було укладено договір № СМ/54.20.10.11 про надання послуг (далі-договір) (а.с.10-12), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з улаштування асфальтобетонного покриття на території бази Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Монтаж" (пункт 1.1. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2011 або до належного виконання сторонами своїх обов'язків, в залежності від того, яка з подій настане раніше (пункт 8.3. договору).
Об'єм робіт, який підлягає виконанню, детально представлений у "Локальному кошторисі з розрахунком договірної ціни" та у "Відомості ресурсів до локального кошторису" (додатки № 1 та № 2), які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість робіт за договором є орієнтовною та буде уточнена при підписанні актів фактично виконаних робіт, на момент укладення договору з урахуванням ПДВ складає 35 012 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ (20%) - 5 835 грн. 40 коп. Вартість робіт визначена у "Локальному кошторисі з розрахунком договірної ціни" та у "Відомостях ресурсів до локального кошторису" (додатки № 1 та № 2), які є невід'ємною частиною договору.
Так у вказаних додатках до договору було погоджено вартість робіт за договором, яка відповідно склала 35 012 грн. 40 коп.
Строк виконання робіт: жовтень-листопад 2011 року. Виконавець зобов'язується виконати роботи якісно та у строки, встановлені договором (пункти 3.1., 4.1. договору).
Згідно пункту 6.1. договору здавання-приймання виконаних робіт виконується уповноваженими представниками сторін щомісячно та оформлюється актами виконаних робіт (форма КБ-2в).
В свою чергу, замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовам, встановлених договором (пункт 4.2. договору).
Виконавець погоджує з уповноваженим представником замовника об'єм виконаних робіт до 28 числа поточного місяця, після чого складає та передає замовнику наступні документи: рахунок-фактура, податкова накладна, акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, які виконавець надає замовнику в строк до 3-го числа місяця, наступного за звітним (пункт 6.2. договору).
Так, на виконання умов договору у січні 2012 року позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 35 012 грн. 40 коп., що підтверджується актом № 4-01 приймання-передачі наданих послуг в січні 2012 року (а.с.13).
Згідно пункту 6.3. замовник перевіряє та підписує передані документи на протязі 3-х днів та повертає один екземпляр виконавцю. Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту оформлення замовником представленого пакету документів.
Так, у строки, визначені пунктом 6.3. договору, оплата виконаних позивачем робіт по улаштуванню асфальтобетонного покриття на території бази відповідача здійснена не була, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 35 012 грн. 40 коп. Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 35 012 грн. 40 коп., що і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Так, позивачем та відповідачем у пункті 2.1. договору та у "Локальному кошторисі з розрахунком договірної ціни" та у "Відомостях ресурсів до локального кошторису" (додатки № 1 та № 2) було визначено, що загальна вартість робіт за договором складає 35 012 грн. 40 коп. з ПДВ.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У пункті 6.1. договору сторонами узгоджено, здавання-приймання виконаних робіт виконується уповноваженими представниками сторін щомісячно та оформлюється актами виконаних робіт (форма КБ-2в).
З урахуванням вказаного пункту договору позивачем та відповідачем було підписано акт № 4-01 приймання-передачі наданих послуг в січні 2012 року, згідно якого виконавцем були проведені роботи обумовлені пунктами 1.1. та 1.2. договору; загальна вартість робіт з ПДВ - 35 012 грн. 40 коп.
Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 35 012 грн. 40 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 4-01 приймання-передачі наданих послуг в січні 2012 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості виконання робіт. А також, з вищезазначеного акту вбачається, що акт підписаний без заперечень. Позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Так, згідно пункту 6.3. договору замовник перевіряє та підписує передані документи (рахунок-фактура, податкова накладна, акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3) на протязі 3-х днів та повертає один екземпляр виконавцю. Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту оформлення замовником представленого пакету документів.
Так, вказані в пункті 6.2. договору документи, підписані відповідачем, а отже вони ним були отримані у відповідності до умов договору.
В порушення умов пункту 6.3. договору та вище вказаних положень закону, відповідачем не була оплачена прийнята за актом робота у визначені договором строки.
Крім того, в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2012 - 26.09.2014, підписаний позивачем та відповідачем, в якому зазначено, що кінцеве сальдо становить 35 012 грн. 40 коп.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 6.3. договору, строк оплати виконаних позивачем робіт по улаштуванню асфальтобетонного покриття на території бази відповідача на суму 35 012 грн. 40 коп. є таким, що настав.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 35 012 грн. 40 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 35 012 грн. 40 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем будівельних робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати в сумі 7 552 грн. 17 коп. та 3% річних в сумі 3 053 грн. 26 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснений за періодом прострочення з березня 2012 по листопад 2014, який не виходить за межі визначеного судом періоду прострочення, з урахуванням пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а отже визнається судом таким, що відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку його проведення.
При цьому, після власного розрахунку інфляційних втрат в межах зазначеного позивачем періоду прострочення з березня 2012 по листопад 2014 включно судом визначено, що інфляційні втрати за вказаний період складають 7 388 грн. 50 коп.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення інфляційних втрат частково, в сумі 7 388 грн. 50 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України прокурор нарахував та просить суд стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 04.02.2012 по 31.12.2014 в сумі 3 053 грн. 26 коп.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок здійснений за періодом прострочення з 04.02.2012 по 31.12.2014, який не виходить за межі визначеного судом періоду прострочення, а отже визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, після власного розрахунку 3% річних в межах зазначеного позивачем періоду прострочення з 04.02.2012 по 31.12.2014 судом визначена сума, яка є більшою ніж заявлена позивачем, а отже суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 3 053 грн. 26 коп., що визначена позивачем у позові (є граничною для суду).
З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням фактичної суми інфляційних втрат за період прострочення, що визначена судом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Монтаж" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 19-А; ідентифікаційний код 33452566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістральбуд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мальовнича, 16; ідентифікаційний код 34561919) - 35 012 грн. 40 коп. основного боргу, 7 388 грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 3 053 грн. 26 коп. - 3% річних, 1 820 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко