ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
28.11.06 Справа № 5/1212-13/161А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді –Бонк Т.Б.
Суддів - Бойко С.М.
- Марко Р.І.
При секретарі - Скочко Ю.
Розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Онікс-Львів»
на постанову господарського суду Львівської області від 13.07.2006р.
у справі № 5/1212-13/161, суддя Л.Л.Станько
за позовом ДПІ у Залізничному районі м.Львова
до відповідача 1 ТзОВ «Онікс-Львів»
до відповідача 2 ПП «Аквалон»
про визнання фіктивного правочину недійсним
За участю представників:
Від позивача – Мусійчук А.О. (довіреність у справі)
Від відповідача 1 – Дмитрович В.Б. (довіреність у справі)
Від відповідача 2 - не з’явився
встановив:
постановою господарського суду Львівської області від 13.07.2006р.у справі № 5/1212-13/161 позовні вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова задоволено повністю, правочин, що виник між ТзОВ «Онікс-Львів»та ПП «Аквалон»визнано недійсним.
Господарський суд Львівської області мотивував свою постанову, зокрема тим, що згідно зі ст..234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно, правочин є фіктивним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а направлений на укладення угоди з метою нанесення істотної шкоди інтересам держави у вигляді несплати сум податку на додану вартість, оскільки фінансово-господарські взаємовідносини не проводились між ТзОВ «Онікс-Львів»та ПП «Аквалон», а ПП «Аквалон»лише надавало ТзОВ «Онікс-Львів»прихідні документи на товари та послуги.
Скаржник, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд з огляду на те, що при прийнятті постанови судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що висновок суду про те, що правочин між відповідачами вчинено без наміру створити правові наслідки не відповідає дійсності. Зокрема, звертає увагу на те, що відповідно до ст..86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Проте, постанова суду повністю ґрунтується на поясненнях директора ПП «Аквалон», які не дають відповіді на усі питання, що підлягали з’ясуванню під час розгляду справи. Крім того, скаржник вважає, що судом не було досліджено питання, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме, яким чином, коли і кому ПП «Аквалон»видало довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, хто поставив підписи на накладних № РН-211, №РН-214 від 30.06.2005р. про отримання товарів та чи оприбутковано ці цінності в обліку ПП «Аквалон». Твердження суду про те, що податки до бюджету не сплачені є необґрунтованим, оскільки немає доказів, які б підтверджували такі обставини.
Представник скаржника у судовому засіданні вимоги підтримав, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не подав, проте у судовому засіданні із доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає постанову суду прийняту із повними з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, обгрунтованою, такою що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для її скасування відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
ПП «Аквалон»проплатило гроші на розрахунковий рахунок ТзОВ «Онікс-Львів»№26002301366451 в філії Залізничного відділення «ПІБ»в м. Львові в сумі 2 682,78 грн., в тому числі ПДВ- 447 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.06.2005р.(а.с.42).
Згідно проплаченої суми ПП «Аквалон»отримало товарно-матеріальні, згідно накладних № РН-211та №РН-214 від 30.06.2005р., на основі яких ПП «Аквалон»було виписано податкові накладні від 30.06.2005 р. №0226 та від 30.06.2005р. №0223 на загальну суму 2 682,78 грн., в тому числі ПДВ- 447 грн. Проплачені товарно-матеріальні цінності були видані на підставі доручення серія ДАП, № 883368 від 30.06.2005р. (а.с.11).
При купівлі-продажу товарів ТзОВ «Онікс-Львів»та ПП «Аквалон»діяли на підставі позадоговірних стосунків, які не оформлялись у формі єдиного документа. Дана операція відображена ТзОВ «Онікс-Львів»в книзі обліку продажу товарів за червень 2005р. та в податкових накладних за червень 2005р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що господарська операція між відповідачами відбулась.
Згідно податкової декларації ТзОВ «Онікс-Львів»за червень 2005р. податкові зобов’язання склали 28 366,00 грн., в склад яких ввійшло вказане у справі ПДВ в сумі 447, 13 грн.
ДПІ у Залізничному районі 14.06.2005р. провело позапланову виїзну перевірку тзОВ «Онікс-Львів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2005р.. за період червень-липень 2005р. В довідці ДПІ у Залізничному районі № 170/23-0/30275833 від 21.06.2005р. зазначено, що порушень з боку ТзОВ «Онікс-Львів»не виявлено.
Працівниками податкової міліції допитаний директор ПП «Аквалон», який пояснив, що згідно довіреності ДПА №883368 від ТзОВ «Онікс-Львів»товари ніколи не отримував.
Виходячи з цього, ДПІ у Залізничному районі звернулась в суд з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним на підставі ст..234 ЦК України, згідно якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином. Фіктивний право чин визнається судом недійсним..
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України«Про державну службу в Україні»від 04.12.1999 р.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну службу в Україні»від 04.12.1999 р., яка передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатись до господарського суду з позовами про визнання угод, укладених між суб’єктами підприємницької діяльності, недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає, як наслідок, стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.
Слід звернути увагу на те, ЦК України, який набув чинності 01.01.2004 року, не містить таких публічно –правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст..49 ЦК України від 1963 року. Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції –стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави.
Чинним законодавством, зокрема, ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Разом з тим, ч.1 ст..216 ЦК України передбачає, що недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з його недійсністю. Наслідками визнання угоди недійсною, з передбачених цією статтею підстав, є зобов’язання судом сторін повернути одна одній у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Як вбачається, дана правова норма не передбачає, як результат визнання фіктивної угоди недійсною, стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою. Оскільки ст.216 Цивільного кодексу України не передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою недійсною угодою, то у державної податкової інспекції відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання укладеної між відповідачами угоди недійсною з підстав її фіктивності.
За даних обставин, колегія Львівського апеляційного господарського суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ДПІ у Залізничному районі про визнання недійсним фіктивного правочину є обґрунтованими та підлягать до задоволення.
З огляду на вище викладене, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Онікс-Львів»підлягає до задоволення, постанову господарського суду Львівської області від13.07.2006р.у справі № 5/1212-13/161 слід скасувати, в позові відмовити.
Керуючись ст..ст. 195, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ТзОВ «Онікс-Львів» задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від13.07.2006 року у справі № 5/1212-13/161 скасувати.
В позові ДПІ у Залізничному районі до ТзОВ «Онікс-Львів»та ПП «Аквалон» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи направити в місцевий господарський суд .
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Марко Р.І.
-