АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
05 лютого 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_1 про примусове проникнення до жилого приміщення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року,
встановила:
у грудні 2014 року державний виконавець звернувся до суду з подання про надання дозволу на примусове проникнення до жилого приміщення, а саме - належної боржнику ОСОБА_2 АДРЕСА_1, посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, вимоги державного виконавця не виконує, можливості оглянути майно з метою його опису та арешту не надає.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року подання задоволено, дозволено старшому державному виконавцю ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві Сатиренко О.І. примусово проникнути до АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилалась на те, на примусовому виконанні у ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві перебуває зведене виконавче провадження № 45192759 з примусового виконання виданих Голосіївським районним судом м.Києва виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 36 300 грн. 46 коп. та зазначала, що боржник від виконання зобов'язань ухиляється, доступу до житла для опису та арешту майна не надає.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року подання задоволено.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що примусове проникнення до житла боржника в даному випадку є єдиним можливим засобом виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у ВДВС Голосіївського РУЮ в м.Києві перебуває зведене виконавче провадження № 45192759 з примусового виконання виданих Голосіївським районним судом м.Києва виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 36 300 грн. 46 коп.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 17 та 24 листопада 2014 року державним виконавцем було здійснено вихід до квартири АДРЕСА_1, власником якої є боржник ОСОБА_2, з метою опису та арешту майна останнього для подальшої його реалізації в рахунок погашення боргу, однак доступу до житла боржника надано не було, про що було складені відповідні акти.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
В ч. 1 ст. 376 ЦПК України зазначається, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Згідно п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.
З матеріалів подання вбачається, що в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 25 квітня 2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 Також з матеріалів подання вбачається, що майна та коштів, на які можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду, державним виконавцем не виявлено.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи має право безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Матеріали справи свідчать про те, що рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 27 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на корсить ОСОБА_4 майнової шкоди, завданої залиттям, в розмірі 22 234 грн., моральної шкоди - 2500 грн. та судових витрат, а також рішення Апеляційного суду м.Києва від 21 квітня 2011 року стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 10 212 грн. та судових витрат, боржником станом на грудень 2014 року не виконані.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі № 1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом .
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Зміст доводів апеляційної скарги боржника зводиться лише до описки у виконавчих листах щодо написання прізвища ОСОБА_2 Посилання апелянта на те, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо іншої особи - ОСОБА_2, а не ОСОБА_2 є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Доводи апелянта про те, що ухвала суду порушує його права, оскільки він не є стороною виконавчого провадження, оскільки у виконавчих листах зазначено прізвище «Залєвський» замість «Залевський», а також про те, що судових рішень, виконавчих листів та постанов державного виконавця відносно ОСОБА_2 не існує, свідчить про недобросовісне ставлення боржника до своїх обов'язків та зловживання його своїми процесуальними правами.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
№ справи: 752/2044/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2910/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.