ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

05.12.06                                                                                           Справа  № 12/94

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                    Марко Р.І.

                                        Давид Л.Л.

При секретарі                  Скочко Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дубровицькому районі  

на постанову господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року  

у справі № 12/94, суддя М.І.Юрчук

за позовом  ПМП «Роксолана»

до відповідача  ДПІ у Дубровицькому районі Рівненської області

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Петрійчук Т.П. –представник (довіреність у справі)

від відповідача –Такун І.Г.- представник (довіреність у справі)

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року у справі № 12/94 позовні вимоги ПМП «Роксолана»задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення № 0000762340/0 від 06.10.2005 року Дубровицької МДПІ визнано нечииним з менту його прийняття. В решті позову відмовлено.

Господарський суд Рівненської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що розмір пені, який наведений у розрахунку, додатку № 2 до акту документальної перевірки, включений у податкове зобов’язання до сплати оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 0000762340/0 від 06.10.2005 року безпідставно, а у даному випадку, на думку суду, право на стягнення пені відноситься до повноважень сторони за договором –орендодавця. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000772340/0 від 06.10.2005 року, то представником позивача у якості письмового доказу в обґрунтування адміністративного позову в цій частині не надано доказів подання розрахунку по єдиному податку за ІІ квартал 2005 року із відміткою податкового органу про його прийняття, а отже, суд вважав, що у цій частині позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у Дубровицькому районі (правонаступник Дубровицької МДПІ) подала апеляційну скаргу № 1863/10-09 від 18.09.2006 року, в якій просить  постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що судом не застосовано ст.68 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»№ 2285-ІУ від 23.12.2004 року, якою передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності та земельний податок сплачуються платником за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Посилається також на те, що додатком № 8 до даного Закону  визначено органи державної податкової служби як органи, що здійснюють контроль за справлянням (стягненням) орендної плати за землю за актами перевірок. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що повноваження податкового органу щодо контролю за сплатою орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності починаються лише з 31.03.2005 року, а у періоді до цієї дати справляння орендної плати за земельні ділянки не передбачено Законом України «Про систему оподаткування», а тому нараховано податковим органом незаконно.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття Дубровицькою МДПІ спірних податкових повідомлень-рішень від 06.10.2005 року № 0000762340/0 (а.с.12), яким до позивача застосовано до стягнення 26 375,69 грн. та № 0000772340/0 (а.с.13) –на суму 170,00 грн., були порушення зафіксовані у акті № 54-23/22570258 від 30.09.2005 року (а.с.14-18), складеного за результатами проведеної податковим органом комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП «Роксолана»за період з 01.07.2002 року по 01.07.2005 року.

Як вбачається з даного акту, встановлено – порушення п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 , п.п. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, п.4 Порядку ведення документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2003 року № 2035 в результаті чого донараховано податку з доходів найманих працівників за 2004 рік в сумі 15,97 грн.; - порушення ст.21 Закону України «Про оренду землі»№ 161-ХІУ від 06.10.1998 року із змінами та доповненнями, та умов договорів оренди землі, внаслідок чого, нарахована пеня за несвоєчасне перерахування на рахунок Дубровицької міської ради орендної плати в сумі 20 375,46 грн. та встановлена сума непогашеної заборгованості по орендній платі за землі державної та комунальної власності по зобов’язаннях згідно умов договору № 7 від 15.04.2004 року в сумі 6 000,23 грн.; - неподання розрахунку по єдиному податку за ІІ квартал 2005 року, чим порушено ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у зв’язку з чим, визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, за платежем –єдиний податок з юридичних осіб в сумі 170 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між Дубровицькою міською радою та МПП «Роксолана» укладено договір оренди землі № 7 від 15.04.2004 року, відповідно до умов якого у строкове платне користування позивач у даній справі отримав земельну ділянку під комерційне використання, яка знаходиться в м.Дубровиця, вул.Гагаріна,21 загальною площею 0,6792 га.

Даний договір укладався за правилами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2004 року і до нього застосовується правила зазначених нормативних актів у повному обсязі, а також він є господарським зобов’язанням сторін по договору, на які поширюються названі вище кодекси та Земельний кодекс України в силу ст.6 Закону України «Про оренду землі».  

Законодавцем встановлено обов’язкові умови оренди земельної ділянки : договір, укладений у письмовій формі; такий договір має бути обов’язково посвідчений  нотаріально; договір має бути зареєстрований в установленому законом порядку. Однак, даний договір нотаріально не посвідчувався.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

З матеріалів справи встановлено, що позивач до фактичного користування земельною ділянкою приступив 16.04.2004 року, та з цієї дати здійснюється обрахування орендної плати за землю, яка відповідно до ч.1-3 ст.21 Закону України «Про оренду землі»- є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Проте, з письмових доказів у справі встановлено, що позивач із моменту укладення договору не сплачував орендної плати за землю.

Колегія апеляційного господарського суду вважає, що покликання податкового органу на наділення його повноваженнями для донарахування орендної плати та її стягнення, а також нарахування пені за несвоєчасну сплату суми щомісячної орендної плати в розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення, є безпідставними та спростовуються ч.2 ст. 19 Конституції України, у якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Слід зазначити, що п.8 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»у новій редакції передбачено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної у комунальної власності) набув чинності з 31.03.2005 року і лише з цієї дати може бути віднесений до податкового зобов’язання і саме з цього моменту повноваження податкового органу поширюються на правовідносини про стягнення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та за умови, що такі правовідносини між орендодавцем та орендарем виникли після 31.01.2005 року.

Окрім цього, сторонами по вищевказаному договору погоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення. Таким чином вказана пеня є договірною, за невиконання господарського зобов’язання, на яку поширюються норми глави 26 Господарського кодексу України, і ніяким чином не норми статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-1ІІІ від 21.12.2000 року.

За даних обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені, який наведений у розрахунку до акту документальної перевірки, включений у податкове зобов’язання до сплати за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 0000762340/0 від 06.10.2005 року безпідставно. Таким чином дане податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом необґрунтовано та підлягає визнанню недійсним у повному обсязі з моменту його прийняття.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000772340/0 від 06.10.2005 року, то сторонами не оскаржується висновок суду першої інстанції у цій частині, а таким чином колегія вважає, що у зв’язку з непредставленням позивачем доказів подання розрахунку по єдиному податку за ІІ квартал 2005 року із відміткою податкового органу про його одержання, то судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача було достатньо правових підстав для прийняття вищевказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року у справі № 12/94 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Рівненської області від 21.08.2006 року у справі № 12/94 залишити без змін, апеляційну скаргу ДПІ у Дубровицькому районі  –без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Давид Л.Л.