ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11.01.07 Справа № 15/194
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
Розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ «Укртранс-Рівне»,м.Рівне від 5.10.2006р.
на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2006 р.
у справі №15/194
за позовом Управління комунальною власністю,м.Рівне.
до ЗАТ «Укртранс-Рівне»,м.Рівне.
про визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до договору №1010 від 17.12.1997р., укладену 1.01.2004р.
За участю представників:
від позивача –Борисова І.В.- головний спеціаліст
від відповідача - Коновалова А.В.- представник.
Понурко С.О.- представник.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовились.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.09.2006 року
у справі №15/194 (суддя Коломис В.В.) в позові Управління комунальною власністю м.Рівне до ЗАТ «Укртранс-Рівне» про визнання недійсною додаткової угоди від 1.01.2004р. про внесення змін до договору №1010 від 17.12.1997р. -відмовлено. Додаткову угоду про внесення змін до договору №1010 визнано неукладеною.
Суд мотивував рішення тим, що з 10.03.2003р. (день набрання чинності рішенням місцевого господарського суду Рівненської області від 26.02.2003р. у справі №15/54), в силу ч.5 ст.188, ч.2 ст.202 ГК України, господарські зобов»язання по договору оренди №1010 між сторонами припинились, додаткова угода від 1.01.2004р., як невід»ємна частина договору оренди від 17.12.1997р., який на момент її підписання припинив свою дію, не можна вважати такою, що відбулася, тобто укладеною.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ЗАТ «Укртранс-Рівне»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, в позові-відмовити.Як на обставини, покликається, що відповідно до положень гл.50 ЦК України «Припинення зобов»язання», як закінчення строку дії договору так і розірвання договору є підставами припинення договору оренди.Сторони своїм волевиявленням, підтвердженням чого є: сплата орендарем орендної плати, укладення додаткової угоди, користування майном, прийняття орендодавцем платежів, поновили орендні правовідносини, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати ст.764 ЦК України, а місцевий господарський суд помилково застосував ст.785 ЦК України.
Крім того, зазначає відповідач, під час розгляду місцевим господарським судом справи №15/87 встановлено факт існування орендних відносин між відповідачем та позивачем, що викладено в постанові господарського суду від 7.06.2006р.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, доводи скаржника відхилив, покликаючись, що ст.781 та ст.783 ЦК України регулюють питання припинення строку дії договору та розірвання, що не є ідентичним, а тому і наслідки відповідно до ст.764 та ст.785 є різні, постанова господарського суду Рівненської області в силу ст.254 КАС України не набрала законної сили.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
17.12.1997р. між Департаментом економіки міста (орендодавець), правонаступником якого є Управління комунальною власністю м.Рівне та ДП «Укртранс-Рівне», правонаступником якого є ЗАТ «Укртранс-Рівне»укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 176,8 кв.м., що знаходиться по вул.Київській,6 в м.Рівне.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.02.2003р. у справі №15/54 вищезазначений договір оренди розірвано.
1.01.2004р. сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору №1010 від 17.12.1997р.
Позивач просить визнати недійсною додаткову угоду від 1.01.2004р., як така, що не відповідає ст.ст.9,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та «Положення про порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди комунального майна», затвердженого рішенням Рівненької міської ради №287 від 20.06.2000р.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. При цьому, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).
Викладене свідчить про те, що, починаючи з 10 березня 2003 року (дата набрання судовим рішенням законної сили), будь-які зобов'язання сторін за ним припинилися (ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).
При цьому, 01 січня 2004 року сторони у справі підписали додаткову угоду про внесення змін до договору № 1010 від 17.12.1997 р. оренди нежитлового приміщення на вул. Київська, 6 (а.с. 13).
Так, оспорюваною угодою були внесені зміни та доповнення до п.п. 1.1, 3.1 Договору та було доповнено договір розділом VIII та пунктом 8.1. При цьому, в п. 5 Додаткової угоди зазначено, що остання є невід'ємною частиною договору оренди.
Натомість, на момент укладення (підписання) додаткової угоди до договору № 1010 від 17.12.1997 р., останнього не існувало в природі, в зв'язку з його розірванням в судовому порядку і припиненням будь-яких зобов'язань за ним з 10 березня 2003 року.
Тому висновок господарського місцевого суду, що додаткова угода, підписана сторонами 1.01.2004р., яка є невід»ємною частиною договору оренди від 17.12.1997р., який на момент підписання припинив свою дію, не може вважатися такою, що відбулася, тобто укладеною є вірним, відповідає обставинам справи.
Однак, визнаючи угоду неукладеною і відмовляючи в позові, місцевий господарський суд не врахував, що про визнання договору неукладеним можна зазначити виключно у мотивувальній частині рішення, як про обставину справи, встановлену господарським судом (п.3 ч.1 ст.84 ГПК України,п.15 інформаційного листа ВГСУ №01-8/2351 від 20.10.2006р.), а провадження у справі про визнання його недійсним підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 ГПК України, оскільки недійсною може бути визнання лише укладена угода (п.17 роз»яснення президії ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 (із змінами та доповненнями).
З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.
Доводи апеляційної скарги судом відхиляються, оскільки ст.764 ЦК України регулює питання користування майном після закінчення терміну дії договору оренди за відсутності заперечення наймодавця протягом одного місяця. В даному випадку мало місце розірвання договору за рішенням суду.
Рішення господарського суду Рівненської області від 7.06.2006р. у справі №15/87, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, якими як вважає відповідач встановлено факт укладення додаткової угоди і встановлення орендних відносин між сторонами, не можуть братися до уваги в прядку ст.35 ГПК України, оскільки у справі №15/87 факт укладення додаткової угоди до договору оренди та відповідність її чинному законодавству не був предметом дослідження в даній справі.Суд зробив такий висновок з огляду на те, що така угода між сторонами 1.01.2004р. була підписана.
Державне мито за позовом покладається на позивача, оскільки ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»не передбачає випадку повернення держмита у разі припинення провадження у справі по п. 11ст.80 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись п.11ст.80, ст.ст.99,101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.2006 р.
у справі №15/194 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Провадження у справі за позовом Управління комунальною власністю, м.Рівне до ЗАТ «Укртранс-Рівне»,м.Рівне про визнання недійсною додаткової угоди від 1.01.2004р про внесення змін до договору №1010 від 17.12.1997р. - припинити.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.