АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5254/14-ц Номер провадження 22-ц/786/58/15Головуючий у 1-й інстанції Зємцов В. В. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.,

За участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про розірвання договору поруки,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПАТ «Дочірній Банк Свербанку Росії» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що за договором про відкриття кредитної лінії №01-Р/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року ПП «Паритет» було отримано кредит у розмірі 700 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 11 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язувалась відповідати перед банком за належне виконання зобов'язань позичальниками, зокрема за повернення основної суми заборгованості та процентів.

У зв'язку з неналежним виконанням ПП «Паритет» взятих на себе зобов'язань, 21 січня 2014 року на адресу позичальника, а 13 лютого 2014 року - на адресу ОСОБА_3, направлялися вимоги про дострокове повернення кредиту, які залишені без задоволення.

Просило стягнути з поручителя ОСОБА_3 655 976,46 грн. кредитної заборгованості та неустойки.

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила розірвати договір поруки від 11 лютого 2013 року та стягнути судові витрати, посилаючись на ст. 625 ЦК України.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що при укладенні договору поруки не могла очікувати, що позичальник розпочне процедуру ліквідації ПП «Паритет» та вся відповідальність по поверненню кредиту й сплаті відсотків буде покладена на неї.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2014 року позов ПАТ «Дочірній Банк Свербанку Росії» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за договором №02-H/12/37ЮО від 11 лютого 2013 року у розмірі 655 976,46 грн. та 3 654,00 грн. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_3, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а у задоволенні позовних вимог банку відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2013 року між ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» та ПП «Паритет» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 500 000,00 грн. на строк до 11 листопада 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 11 лютого 2013 року, у відповідності до якого остання зобов'язувалась відповідати за невиконання ПП «Паритет» усіх його зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року.

Договором про внесення змін №1 від 30 квітня 2013 року до договору про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року, збільшено розмір кредитної лінії, що надавалась ПП «Паритет», до 700 000,00 грн. У зв'язку з цим, відповідні зміни були внесені й до договору поруки шляхом укладення між ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» та ОСОБА_3 договору про внесення змін №1 від 30 квітня 2013 року до договору поруки від 11 лютого 2013 року.

Надання банком кредитних коштів ПП «Паритет» у сумі 700 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №8793742 від 13 лютого 2013 року та меморіальним ордером №28176668 від 30 квітня 2013 року.

Задовольняючи позов банку, місцевий суд виходив з того, що за умовами п. п. 2.1, 4.1, і 5.4 договору поруки ОСОБА_3 зобов'язувалась у повному обсязі відповідати за виконання ПП «Паритет» (позичальником) зобов'язань, що виникають з договору про відкриття кредитної лінії.

Проте з такими висновками суду колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не у повній мірі відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

У силу положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання.

Порушенням зобов'язання, з огляду на зміст ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З огляду на ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Водночас, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 вересня 2014 року у №6-53цс14, роз'яснено, що, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 договору поруки від 30 квітня 2013 року боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржники. Поручитель та боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Будь-якого іншого строку дії поруки сторонами договору поруки не встановлено.

У п. 1 договору про внесення змін №1 від 30 квітня 2013 року до договору про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року сторони домовились змінити пункт 1.2 кредитного договору, виклавши його у редакції, у відповідності до якої ліміт кредитної лінії складає: а) з часу укладення цього договору і по 11 червня 2013 року - 700 000,00 грн.; б) з 12 червня 2013 року по 11 вересня 2013 року - 640 000,00 грн.; в) з 12 вересня 2013 року по 11 жовтня 2013 року - 570 000,00 грн.; г) з 12 жовтня 2013 року по 11 листопада 2013 року - 400 000,00 грн.; д) з 12 листопада 2014 року по 11 квітня 2014 року - 300 000,00 грн.; д) з 12 квітня 2014 року по 11 травня 2014 року - 240 000,00 грн.; е) з 12 травня 2014 року по 11 червня 2014 року - 180 000,00 грн.; є) з 12 червня 2014 року по 11 жовтня 2014 року - 120 000,00 грн.; ж) з 12 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року - 60 000,00 грн.

Таким чином, повернення кредитних коштів у межах відновлювальної кредитної лінії мало здійснюватися поетапно, відповідно до встановленого графіку.

Пред'являючи позов до поручителя 12 червня 2014 року, ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» посилалося на те, що ПП «Паритет» почало неналежним чином виконувати взяті на себе зобов'язання з 11 вересня 2013 року, а з 11 жовтня 2013 року взагалі припинило вносити платежі за кредитом. У зв'язку з цим, банк просив стягнути з поручителя заборгованість за кредитом, що рахується, починаючи з 12 жовтня 2013 року у розмірі 570 000,00 грн., відсотки у розмірі 67 994,90 грн. та неустойку.

Між тим, по двом черговим платежам, що мали бути здійснені до 11 жовтня 2013 року та 1 листопада 2013 року, ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» звернувся з позовом до поручителя ОСОБА_3 з пропуском шестимісячного строку, тому позовні вимоги у цій частині задоволені місцевим судом без урахування всіх обставин у справі, вимог чинного законодавства та правих позицій Верховного Суду України, обов'язкових для застосування судами України, у силу положень ст. 360-7 ЦК України.

За таких обставин, позов банку підлягає задоволенню лише по платежу, що підлягав до виконання до 11 квітня 2014 року та всіх подальших платежах по кредиту, перерахунку також підлягають відсотки за користування кредитними коштами та неустойка, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості (а.с. 48).

У свою чергу, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для розірвання договору поруки не ґрунтуються на законі та не спростовують вірних висновків місцевого суду у цій частині, з огляду на наступне.

Так, твердження апелянта щодо зміни обставин, які ОСОБА_3 не могла передбачити, укладаючи договір поруки, є безпідставним, оскільки початок процедури припинення ПП «Паритет» не є істотними змінами обставин, у розумінні ст. 652 ЦК України, і не може бути підставою для розірвання договору поруки. Крім того, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

На момент розгляду судом спору, у справі відсутні відомості щодо припинення ПП «Паритет», що давало підстави вважати зобов'язання позичальника за договором про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року припиненими (ст. 609 ЦК України).

Посилання апелянта на наявність рішення Господарського суду Полтавської області від 22 липня 2014 року, яким з ПП «Паритет» на користь банку стягнуто заборгованість за цим же кредитним договором, відхиляється колегією суддів, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів повного чи часткового виконання ПП «Паритет» вказаного рішення суду, розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою залишився неспростований.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню у частині задоволення позовних вимог банку та стягнення кредитної заборгованості, з ухваленням у цій частині нового рішення по суті вимог, зміні - у частині вирішення питання судових витрат, а у решті рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. п. 2, 3, 309 ч. ч. 3, 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 жовтня 2014 року у частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за договором поруки скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, а у частині вирішення питання судових витрат рішення місцевого суду змінити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №02-Н/13/37/ЮО від 11 лютого 2013 року у розмірі 335 023,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 900,08 грн.

У решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: С.Б. Бутенко

О.Ю. Кузнєцова

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль