Справа № 363/2017/14-ц Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.

Провадження № 22-ц/780/673/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 26 04.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О. Приходька К.П.

при секретарі Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який є представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що 18 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1311/ФКВ-07, згідно якого позивачав надавав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 59 850 дол. США з розрахунку 12, 5 % річних за весь час фактичного користування кредитом строком з 18 жовтня 2007 року по 17 жовтня 2023 року, з метою придбання нерухомості.

Крім того, 18 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1311/zфпор-07, згідно якого остання поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

30 жовтня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», згідно якого Укрпромбанк передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договороми, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним Банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Урпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Крім того, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. У звязку з чим ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 1311/ФКВ-07.

ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконуєу звязку з чим виникла забогованості, яка станом на 15 квітня 2014 року становить 984 673 грн.

Враховуючи наведене позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 984 673 грн. 09 коп., з яких: тіло кредиту - 688 067 грн. 46 коп., відсотки - 287 634 грн. 22 коп., комісія за ведення кредиту - 8 971 грн. 42 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідачів ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги його заперечення проти позову, які зводились до того, що відповідачі не були повідомлені про зміну кредитора.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 сплачувала на користь нового кредитора у період з 1 липня 2010 року до 31 березня 2012 року платежі, а тому була обізнана з тим, що кредитор був замінений, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки факт сплати платежів може підтверджувати лише бухгалтерські документи, а не довідка та розрахунок.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1311/ФКВ-07, згідно якого позивачав надавав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 59 850 дол. США з розрахунку 12, 5 % річних за весь час фактичного користування кредитом строком з 18 жовтня 2007 року по 17 жовтня 2023 року, з метою придбання нерухомості (а.с. 6-10).

Того ж дня, між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1311/zфпор-07, згідно якого остання поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором (а.с. 13).

Відповідно до пункту 1. договору поруки, поручитель поручається перед Кдедитором за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором № 1311/ФКВ-07 від 18 жовтня 2007 року, за яким останній зобов'язаний до 17 жовтня 2032 року повернути кредит у розмірі 59 850 дол. США 00 центів, сплатити проценти та штрафні снкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк» від 30 червня 2010 року Укрпромбанк передає АТ «Дельта Банк» , зокрема, права вимоги за кредитними та забезпечувальними договороми, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним Банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Урпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Крім того, АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 32-36).

Згідно списку згрупованих поштових відправлень вбачається, що ОСОБА_2, на її адресу, направлялося повідомлення про заміну кредитора (а.с. 108-109).

25 листопада 2013 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вимогу про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором. Проте ними не було вчинено жодних дій, які свідчили б про намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку (а.с. 20-24).

Загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15 квітня 2014 року становить 984 673 грн коп. і складається із:

- тіло кредиту - 688 067 грн. 46 коп.;P>

- відсотки - 287 634 грн. 22 коп.;

- комісія за ведення кредиту - 8 971 грн. 42 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов»язання, а тому обидва відповідача несуть солідарну відповідальність за невиконання нею умов кредитного договору.

Щодо заперечень відповідачів проти того, що вони не були повідомлені про зміну кредитора, суд їх відхилив оскільки в матеріалах справи є лист з якого вбачається, що ОСОБА_2 на її адресу, направлялося повідомлення про заміну кредитора (а.с. 108-109).

Також, із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 у період з 1 липня 2010 року по 31 березня 2012 року було здійснено ряд проплат на рахунок Дельта Банку, що свідчить про те, що їй було відомо про заміну кредитора ТОВ «Український промисловий банк» на АТ «Дельта Банк» та те, на який саме рахунок необхідно сплачувати кошти спрямовані на погашення заборгованості.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції лише в частині встановлення обставин неповернення ОСОБА_2 кредиту, розміру заборгованості, а також повідомлення її про зміну кредитора. Однак не може погодитись із солідарним стягненням заборгованості з обох відповідачів. При цьому судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов»язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов»язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов»язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов»язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Укрпомбанк» та ПАТ «Дельта Банк» повідомляли ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за договорами (а.с.20,21. 108,109). Однак ці повідомлення надсилались на адресу ОСОБА_2, яка нею була вказана у кредитному договорі, а саме АДРЕСА_1

Відповідно до 4.2.4. кредитного договору позичальник зобов»язується письмово повідомляти банк ( з наданням відповідних підтверджуючих документів) та подальшим підписанням за вимогою Банку відповідного додаткового договору до цього Договору про зміну фактичної адреси, даних щодо реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 не виконала цю умову договору, а тому позивач надсилав повідомлення на адресу, за якою вона вже не проживала.

Таким чином твердження представника відповідачів про те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про зміну кредитора не відповідають матеріалам справи. Саме внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору вона не була повідомлена про зміну кредитора.

Крім того, ч.2 ст. 516 ЦК України не передбачає того, що внаслідок неповідомлення боржника про зміну кредитора боржник звільняється від сплати заборгованості за кредитом взагалі, а лише встановлює ризики нового кредитора які полягають у тому, що боржник може виконати зобов»язання на користь первісного кредитора.

Таким чином заперечення представника відповідачів проти позову, які полягали в тому, що ОСОБА_2 не була повідомлена про зміну кредитора, а отже і не має повертати кредит, суд першої інстанції правомірно відхилив.

Діюче законодавство не передбачає обов»язкового повідомлення поручителя про зміну кредитора у зобов»язанні. Договором поруки, який був укладений з ОСОБА_3 також не встановлює такого обов»язку кредитора.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних і допустимих доказів сплати ОСОБА_2 платежів в період з 1 липня 2010 року по 31 березня 2012 року не мають значення для справи, оскільки ці обставини лише доводили обізнаність відповідачів про зміну кредитора у зобов»язанні . Але ця обізнаність судом встановлена також на підставі інших доказів, яким суд дав правову оцінку.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишились обставини справи щодо правовідносин щодо договору поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із п.10 договору поруки укладеного між позивачем та ОСОБА_3 він діє до повного виконання зобов»язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручитель) первинно взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 17 жовтня 2032 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Як убачається з кредитного договору, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Відповідно до частина четвертої статті 559 ЦК України встановлено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі 6-цс53-14, яка є обов»язковою для усіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Як вбачається із розрахунку заборгованості останній платіж боржник здійснив 31 березня 2012 р. Наступний платіж ОСОБА_2 мала вчинити до 20 квітня 2012 року. Таким чином, починаючи з 20 квітня 2012 року почав перебіг шестимісячний строк, коли кредитор мав пред»явити вимоги до поручителя. Однак з позовом кредитор звернувся до суду лише в квітні 2014 року. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що порука ОСОБА_3 за виконання ОСОБА_2 кредитного договору припинилась.

Таким чином, суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні норм матеріального права при задоволенні позову про солідарне стягнененя з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. А тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 984 673 грн. 09 коп., яка складається з: тіла кредиту - 688 067 грн. 46 коп., відсотків - 287 634 грн. 22 коп., комісії за ведення кредиту - 8 971грн. 42 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. 00 коп., а всього стягнути - 988 327 (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста двадцять сім) грн. 09 коп.

В задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв»язку із припиненням договору поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді