АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/56/2015 Головуючий у 1-ій інстанції: Клімченко М.І.

Категорія 51 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 04 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Базіль Л.В.,

Суддів: Прокопчук Л.П., Полікарпової О.М.

При секретарі Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ», третя особа - Територіальна державна інспекція України з питань праці в Херсонській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

18.02.2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він працював в ТОВ «ДІМ» головним інженером.

30.08.2013 року наказом №44 його було переведено на неповний робочий час з оплатою праці в розмірі 0.25% мінімальної заробітної плати з 01.09.2013 року у зв'язку із скороченням виробництва сільськогосподарської продукції.

15.10.2013 року наказом №45 його звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням штату з 20.12.2013 року.

В подальшому наказом №49 від 22.11 2013 року його звільнено з займаної посади у зв'язку із порушенням трудової дисципліни на підставі п.4 ст.40 КЗпП.

Про існування вищезазначених наказів він дізнався 10.02.2014 року при отриманні відповіді на його запит із Територіальної державної інспекції України з питань праці у Херсонській області №21-01-13/К-748 від 10.02.2014 року.

Позивач вважає своє переведення на 0,5% та 0.25% мінімальної заробітної плати та звільнення незаконним, оскільки таке проведено з порушенням норм трудового права у зв'язку з чим просив визнати незаконними накази №44 від 30.08.2013 року, №45 від 15.10.2013 року, №49 від 22.11.2013 року, поновити його на роботі, зобов'язати відповідача внести відомості в трудову книжку, стягнути заборгованість по заробітній платі та компенсацію за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000.00 грн.

В ході розгляду справи 18.03.2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та остаточно просив визнати незаконними накази №44 від 30.08.2013 року, № 45 від 15.10.2013 року, №49 від 22.11.2013 року; поновити його на роботі; зобов'язати відповідача внести відомості в трудову книжку; стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 26800.00 грн.; компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 10000.00 грн.; відшкодувати моральну шкоду в сумі 10000.00 грн. та судові витрати.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Директор ТОВ "ДІМ", Дорофей І.М. в письмових запереченнях на апеляційну скаргу її доводів не визнав, просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «ДІМ» на посаді головного інженера з 03.07.2006 року.

22 листопада 2013 року за наказом № 49 директора ТОВ «ДІМ» ОСОБА_2 звільнено з займаної посади за порушення трудової дисципліни за прогули(а.с.14)

23 листопада 2013 року згідно наказу №42-к про припинення трудового договору ОСОБА_2 звільнено з посади головного інженера ТОВ «ДІМ» згідно ст.40 п.4 КЗпП.

Підставою для звільнення стали акти від 16.11.2013 року та від 18.11.2013 року про відсутність на роботі головного інженера ОСОБА_2В.(а.с.55-58)

Від дачі пояснень з приводу відсутності на роботі ОСОБА_2 відмовився, про що складено акт від 22 листопада 2013 року (а.с.60)

Станом на дату звільнення ОСОБА_2 первинна профспілкова організація ТОВ «ДІМ» тимчасово припинила свою діяльність і станом на 23.11.2013 рік свою діяльність не поновила. (а.с.119)

Суд першої інстанції вирішуючи спір та встановивши, що відповідач був відсутній на роботі 16.11.2013 року та 18.11.2013 року без поважних причин дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 щодо неправомірності його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів погоджуються з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на обставинах справи та відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до положень ч.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (с.60 ЦПК України)

Так, судом встановлено, що позивач пред'явив позов до відповідача про поновлення його на посаді головного інженера ТОВ „ДІМ" посилаючись на те, що він не порушував трудової дисципліни та не допускав прогулів робочого часу 16.11.2013 року і 18.11.2013 року, оскільки в цей час працював в складі ревізійної комісії з перевірки фінансової діяльності господарства, до якої був обраний на підставі протоколу №1 зборів співзасновників ТОВ „ДІМ" від 21.10.2013 року.

Між тим, в матеріалах справи відсутні дані про період роботи ревізійної комісії, а посилання позивача на направлення директору господарства Дорофей І.М. звіту ревізійної комісії рекомендованим листом, який він отримав 22.11.2013 року не є таким підтвердженням. Тобто позивачем не спростований факт вчиненого ним прогулу, який мав місце 16.11.2013 та 18.11.2013 року.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду в цій частині ухвалено без з'ясування всіх обставин по справі та є незаконним і необґрунтованим - безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.

Отже, висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді головного інженера та внесення відповідних відомостей у Трудову книжку відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим. Оскільки позовна вимога про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, то правових підстав для її задоволення у суду не має.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.09.2012 року по 22.11.2013 рік та моральної шкоди, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач здійснив в жовтні місці 2013 року виплату заборгованості по заробітній платі позивачу в сумі 14950,00 грн., виходячи із розрахунку заробітної плати - 1300 грн. в той час, як посадовий оклад позивача з 01.08.2011 року становив 2500 грн. на місяць, що не спростовано відповідачем належними доказами та не перевірив доводів позивача про те, що його не попереджували про істотні зміни в оплаті праці.

Відповідно до ч. 3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач був попереджений про зміни в оплаті його праці та ознайомлений з наказами про переведення його на неповний робочий час (наказ №42 від 01.08.2013р.; наказ №44 від 30.08.2013 року), а доводи відповідача про те, що такі зміни відбулися зі згоди позивача не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин висновок суду про те, що позивачем не доведенні позовні вимоги про неповну виплату заборгованості із заробітної плати в сумі 16685 грн.71 коп. за період з 01.09.2012 року по 22.11.2013 рік не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі, оскільки факт порушення відповідачем порядку нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 є доведеним.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про те, що зміни в оплаті праці позивача відбулися з його згоди, про що він власноручно написав відповідну заяву, оскільки доказів про це відповідачем не надано, а запис в журналі реєстрації заяв не є підтвердженням такої згоди, так як сама заява на підприємстві відсутня. Докази того, що заява зникла із-за неправомірних дій працівників підприємства суду не надано, а звернення директора ТОВ «ДІМ» із заявою до правоохоронних органів про кримінальне правопорушення стосується лише факту привласнення начальником відділу кадрів трудових книжок працівників, заява ж про переведення зберігалася в бухгалтерії підприємства. (а.с.69)

Колегія суддів вважає неприйнятними надані в ході апеляційного розгляду справи довідки про розмір посадового окладу ОСОБА_2, оскільки останні не підписані бухгалтером підприємства, а мають підпис лише директора, неправомірність рішень якого щодо оплати праці оскаржується позивачем.

Статтею 237-1 КЗпП ( 322-08 ) передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки порушення законних прав позивача щодо оплати праці призвели його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000.00 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 500,00 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_2 відповідно до вимог передбачених п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави в порядку передбаченому положенням ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст..ст.303,307,309 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 року в частині відмови у стягненні заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01.09.2012 року по 22.11. 2013 року в сумі 16685 грн. 71 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, 500.00 грн. моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: