ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
16.01.07 Справа № 7/191-2006
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 року
у справі № 7/191-2006, суддя С.Швед
за позовом адвоката ОСОБА_1
до відповідача Мукачівської МДПІ
про стягнення (зарахування в рахунок сплати майбутніх податкових платежів) суми 114,60 грн. зайво сплаченого податку з доходів фізичних осіб та скасування податкового повідомлення Мукачівської ОДПІ НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 395,85 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -не з”явився
від відповідача -не з”явився
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 року у справі № 7/191-2006 позовні вимоги фізичної особи - адвоката ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення Мукачівської ОДПІ № НОМЕР_2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 395,85 грн. Стягнено (зараховано в рахунок сплати майбутніх податкових платежів) суму 114,60 грн. зайво сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік.
Господарський суд Закарпатської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що порядок визначення об'єкту оподаткування стосується і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, та наведений порядок в повній мірі повинен поширюватися і на осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю, оскільки нарахування податку з доходів фізичних осіб на сплачені платниками податків відрахування до Пенсійного фонду є неприпустимими та суперечить як поняттю бази оподаткування та її складових елементів, так і принципам побудови системи оподаткування.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, Мукачівська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 23387/10/10-010 від 13.11.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що у адвоката ОСОБА_1. відсутнє свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, чим спростовується, на думку скаржника, висновок суду про те, що остання є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому, скаржник вважає, що на неї не поширюються загальні підстави оподаткування доходів. Звертає увагу суду на те, що питання формування витрат адвокатами законодавчо не врегульовано і тому перерахунок у сплаті податків з доходів за 2004 рік був здійснений на підставі поданої декларації від 09.02.2005 року, в зв'язку з чим сплачені кошти, на думку відповідача, не являються зайво сплаченими коштами, а податкове повідомлення-рішення податкового органу є правомірним. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що згідно ст.4 Закону України «Про адвокатуру», адвокати повинні повідомляти місцеві органи влади про отримання свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю. Посилається також на те, що ст.11 цього ж Закону передбачена можливість оплати внесків на державне соціальне страхування на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованій на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з підпунктом «г»п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у відповідності до п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) 01.06.2006 року Мукачівською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, згідно якого фізичній особі -адвокату ОСОБА_1. визначено суму податкового зобов'язання за платежем прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян (адвокатська діяльність) у сумі 395,85 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, 20.09.2005 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію за 2004 рік з копіями квитанцій про витрати, згідно якої дохід позивача, одержаний у 2004 році складав 4 150 грн., витрати -32 % у Пенсійний фонд склали 1 328 грн., а сума чистого доходу склала -2 822 грн., з якого позивач повинен був сплатити в податковий орган прибуткового податку в сумі 367 грн. Одночасно, за 2004 рік, позивач авансом сплатив суму в розмірі 390 грн., що підтверджується квитанцією від 09.02.2004 року, внаслідок чого на момент сплати прибуткового податку з урахуванням попередніх платежів на рахунку позивача створилася переплата прибуткового податку в розмірі 432,55 грн.
Перерахунок за цією декларацією податковим органом здійснено не було, та було нараховано до сплати прибуткового податку за 2004 рік у сумі 539,50 грн. Одночасно, не врахувавши уточнюючу декларацію позивача, та не здійснивши перерахунок, податковим органом було зараховано недостачу в розмірі 106,95 грн. та нараховано штраф в розмірі 7,65 грн. за несвоєчасну сплату нарахованих сум податків.
01.03.2005 року позивачем сплачено в рахунок оплати прибуткового податку 308,50 грн., щодо яких позивач просив податковий орган перерахувати зайву суму на рахунок сплати майбутніх платежів.
Позивач вважає, що податковим органом допущено методологічні помилки при визначенні об'єкту оподаткування доходів адвоката за період 2004-2005 років, які полягали в тому, що до загального річного оподатковуваного доходу платника податків контролюючим органом, в порушення п.п.4.3.6 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІУ віднесено суми сплаченого позивачем збору на державне пенсійне страхування, що призвело до завищення нарахованого податку з доходів фізичних осіб.
Згідно поданої заяви від 25.10.2006 року (а.с.46), позивач просив уточнити позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що у зв'язку з виключенням податковим органом зі складу витрат по поданих позивачем податкових деклараціях за 2004-2005 роки сум внесків до Пенсійного фонду, просить стягнути в свою користь надлишково сплачені суми внесків по прибутковому податку за 2004 рік у сумі 114, 90 грн., та визнати недійсним рішення податкового органу від 01.06.2006 року в частині суми 395,85 грн. та зарахувати їх до рахунку майбутніх платежів.
Як встановлено судом першої інстанції, донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб як за оспорюваним податковим повідомленням Мукачівської ОДПІ, так і по відношенню до суми 114,60 грн., яку платник податків просить зарахувати в рахунок сплати майбутніх податкових платежів, було здійснено податковим органом шляхом включення до бази оподаткування позивача відрахувань (збору) до Пенсійного фонду.
Нормами чинного законодавства, зокрема, п.1.9 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що незалежною професійною діяльністю є діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності.
У відповідності до п.1.19 ст.1 названого Закону, самозайнятою особою є платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
З даного вбачається, що цим Законом виділено осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність як платників податків та прирівнює їх до суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином, порядок оподаткування доходів таких осіб повинен здійснюватися на загальних підставах, передбачених Законом України «Про податок з фізичних осіб».
Нормою п.3.5 цього Закону передбачено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений порядок визначення об'єкту оподаткування стосується і фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, оподаткування доходів яких здійснюється за правилами розділу ІУ Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 13-92, в нормативне визначення витрат проводиться за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року № 238/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 якого передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За даних обставин, слід зробити висновок, що наведений порядок в повній мірі повинен поширюватися і на осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю, оскільки нарахування податку з доходів фізичних осіб на сплачені платниками податків відрахування до Пенсійного фонду є неприпустимими та суперечать як поняттю бази оподаткування та її складовим елементам, так і принципам побудови системи оподаткування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 року у справі № 7/191-2006 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 року у справі № 7/191-2006 залишити без змін, апеляційну скаргу Мукачівської ОДПІ -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.