ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
19.12.06 Справа № 5/2593-18/39А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
При секретарі Нор У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області та суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
на постанову господарського суду Львівської області від 05.10.2006 року
у справі № 5/2593-18/39А, суддя В.Я.Мартинюк
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
до відповідача ДПІ у Жидачівському районі Львівської області
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2 -представник (довіреність у справі)
від відповідача -Закоречний І.Б. -представник (довіреністьу справі)
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Львівської області від 05.10.2006 року у справі № 5/2593-18/39А позовні вимоги задоволено частково. Скасовано прийняте ДПІ у Жидачівському районі Львівської області рішення № НОМЕР_1 в частині застосування до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. штрафних санкцій у розмірі 80 грн. та в частині посилань на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами».
Господарський суд Львівської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, посадовими особами податкового органу повідомлено про проведення перевірки ОСОБА_3., яка в свою чергу, розписалася в направленні №НОМЕР_2. Також суд вважав, що періодичний звіт не є фіскальним чеком, оскільки, він хоч і містить дані денного звіту, однак, під час його друкування інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій не заноситься до фіскальної пам'яті, а вже знаходиться там. Крім того, суд вважав доведеним факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті «Х»по реєстратору розрахункових операцій за 14.07.2006 року і складає 34,95 грн. Також суд вважав, що законодавством не передбачено нотаріального посвідчення торгового патенту. Мотивує постанову, зокрема, тим, що у відповідача були відсутні підстави для посилання в оспореному рішенні на норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу № 7675/8/10 від 13.10.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що торговий патент, а не його ксерокопія, повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності -біля касового апарату. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Позивач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає постанову в частині її оскарження податковим органом такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування у цій частині відсутні. Звертає увагу суду на те, що норма Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»гласить, що на фронтальній вітрині магазину повинен знаходитися торговий патент, а чи це повинен бути оригінал торгового патенту, чи нотаріально завірена ксерокопія торгового патенту, чи просто ксерокопія, у даному Законі чіткого визначення немає.
Не погоджуючись із постановою господарського суду, приватний підприємець ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу б/н від 25.10.2006 року, в якій просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що підставою для проведення позапланової перевірки є виникнення тільки таких обставин, які передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ця обставина повинна бути викладена в наказі керівника податкового органу, відповідно до п.2 ч.1 ст.11-2 цього ж Закону. Посилається також на те, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій осіб підприємства. Звертає увагу суду на те, що у Книзі обліку розрахункових операцій не може зберігатися Z звіт, оскільки його формування здійснюється шляхом вчинення певних послідових дій, і який не може бути роздрукований одним окремим документом, оскільки він зберігається тільки в електронному вигляді, в самому Реєстраторі розрахункових операцій. Крім цього, вказує, що кошти, які були перераховані перевіряючими належали підприємцю ОСОБА_4, а звіт Х, який вилучено з реєстратора розрахункових операцій приватного підприємця ОСОБА_1., показував суму коштів, яка зберігалася в касі ОСОБА_1. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає постанову в частині її оскарження приватним підприємцем такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування у цій частині відсутні.
Розглянувши апеляційні скарги, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
14.07.2006 року ДПІ у Жидачівському районі Львівської області було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності -магазинами, що розташовані за адресою смт.Гніздичів по АДРЕСА_1 та належать суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Перевіркою встановлено, що в книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_3 відсутні Z звіти №НОМЕР_4. на момент перевірки на видному місці знаходилась ксерокопія торгового патенту не завірена нотаріально. Також встановлено розбіжність готівкових коштів на місці проведення розрахунків зі звітом «Х»в сумі 34,95 грн., про що складено акт № НОМЕР_5 від 14.07.2006 року (а.с.5-6).
На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (а.с.7), яким за порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.4 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 594,75 грн.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що згідно вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції : в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Як вбачається з акту перевірки у книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_6 відсутні звіти № НОМЕР_4.
Відповідно до п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовується фінансова санкція у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем при розгляді справи у першій інстанції було надано належно завірені копії періодичних звітів повних за № НОМЕР_4.
Апеляційний господарський суд погоджується з думкою місцевого господарського суду, що періодичний звіт не є фіскальним звітним чеком, оскільки під час його друкування інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій не заноситься до фіскальної пам'яті, а вже знаходиться там.
Таким чином, місцевий господарський суд підставно дійшов до висновку про правомірність застосування до позивача фінансової санкції в сумі 340 грн. відповідно до вимог п.4 ст.17 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Крім того, перевіркою встановлено невідповідність готівкових коштів в сумі 34,95 грн. на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті «Х» по реєстратору розрахункових операцій за 14.07.2006 року.
Згідно ст.22 вищевказаного Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у 5-ти кратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Виходячи з наведеного до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 174,75 грн.
Як вбачається з «Х»звіту денного за 14.07.2006 року (а.с.19) обіг коштів за цей день становив 55,85 грн., а сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становила 90,80 грн., що підтверджується розпискою продавця ОСОБА_3. (а.с.19). Отже, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному «Х»звіті по реєстру розрахункових операцій за 14.07.2006 року склала 34,95 грн.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність застосування до позивача фінансової санкції в сумі 174,75 грн.
В акті ДПІ у Жидачівському районі від 14.07.2006 року також вказано, що в порушення ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», на видному місці на момент проведення перевірки знаходилась ксерокопія торгового патенту не завірена нотаріально.
Відповідно до ст.8 згаданого Закону, за порушення використання патенту передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі торгового патенту за один календарний місяць, що становить 80 грн.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій по даному факту правопорушення, так як згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», ксерокопія торгового патенту знаходилась на видному місці, а нотаріальне посвідчення торгового патенту законом не передбачено.
Як вбачається із змісту податкового повідомлення-рішення, воно прийняте за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», який до спірних правовідносин не застосовується. Як зазначено в преамбулі цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування та сплата пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
За таких обставин, як підставно зазначив суд першої інстанції, застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»посадковим органом проведено неправомірно, прийняття оспорюваного повідомлення на підставі норм даного Закону є безпідставним та суперечить вимогам ст.19 Конституції України.
Однак, разом з тим, застосування податковим органом повідомлення-рішення до неподаткових відносин (зобов'язань) не є підставою для визнання протиправним рішень владних органів в цілому при підтвердженні факту вчинення позивачем правопорушення. Тому повідомлення-рішення від 20.07.2006 року підлягає визнанню протиправним та скасовується в частині застосування наслідків, що випливають із Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»- визначення штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання, граничних термінів сплати податкового зобов'язання, виникнення податкової застави та податкового боргу.
Слід також зазначити, що господарським судом правомірно зроблено висновок щодо законності проведення податковим органом перевірки, так як це підтверджується такими даними, що перевірка проведена працівниками ДПІ у Жидачівському районі Звіринською Р.М. та Проць Н.В. на підставі наказу ДПІ НОМЕР_7 (а.с.17) та направлення №НОМЕР_2 (а.с.18), в яких зазначені законодавчі акти та нормативні документи, згідно яких проводилась перевірка, тобто Законів України від 04.12.1990 року «Про державну податку службу в Україні», від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, про проведення перевірки позивач був повідомлений працівниками ДПІ (а.с.18), перевірка проведена в межах строку, вказаного в наказі №НОМЕР_7 «Про проведення позапланових виїзних перевірок»(а.с.17) та робочого платну графіку від 30.06.2006 року (а.с.20).
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржниками не було надано доказів щодо спростування тверджень апеляційних скарг, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 05.10.2006 року у справі № 5/2593-18/39А відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційних скаргах інші доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Львівської області від 05.10.2006 року у справі № 5/2593-18/39А залишити без змін, апеляційні скарги державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області та суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.