Справа № 364/1548/14-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.

Провадження № 22-ц/780/721/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб

Категорія 26 04.02.2015

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.

за участі секретаря Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що 29 жовтня 2013 року він за договором позики позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22 000 гривень на строк до 29 листопада 2013 року, про що останній написав розписку. Станом на день звернення позивача до суду відповідач кошти не повернув.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 22000 гривень боргу.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 9 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги показання свідків, які підтвердили факт повернення відповідачем боргу.

Крім того, суд безпідставно прийняв як належний та допустимий доказ копію боргової розписки, хоча відповідач вимагав від позивача надання оригіналу розписки.

Позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2013 року сторони уклали договір позики згідно якого ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 22 000 гривень на термін до 29 листопада 2013 року (а.с.4), що підтверджується розпискою наданою відповідачем, відповідно до якої ОСОБА_1 взяв в борг 22 000 гривень у ОСОБА_2 до 29 листопада 2013 року.

Вказані обставини суд встановив на підставі копії боргової розписки, написаної відповідачем.

Суд обґрунтовано відхилив показання свідків відповідача, які підтверджували факти повернення боргу частинами, пославшись на роз»яснення, які містяться в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» згідно з якими не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 545 ЦК України, наявність невиконаного грошового зобов'язання відповідача підтверджується наявною у позивача борговою розпискою.

В матеріалах справи дійсно містилась лише копія боргової розписки. Однак при розгляді апеляційної скарги позивач надав судовій колегії оригінал боргової розписки пояснивши, що суд першої інстанції його оглядав в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки у позикодавця на руках є оригінал розписки, тим самим він підтвердив, що боргове зобов»язання відповідачем не було виконане.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін. .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 09 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді