УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/202/14-ц Головуючий у 1-й інст. Руденко З.Б. (Ружинський р/с)

Категорія 47 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Худякова А.М., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Ілліч-Агро Умань" відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання договору оренди землі недійсним, витребування і повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що вона є власником земельних ділянок площами 2,9933 га, та 0,4644 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області. 15.11.2006 року без її згоди та відому був укладений та підписаний договір оренди вищевказаних земель з відповідачем. Крім того, вказаний, договір оренди не відповідає вимогам ст. 15 Закону України „Про оренду землі", оскільки до договору не долучено планів або схем земельних ділянок, кадастрових планів земельної ділянки. Просила визнати договір недійсним та витребувати у відповідача, повернувши їй, вказані земельні ділянки.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2014 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ПСП "Агрофірма "Світанок", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суттєво впливає на права та законні інтереси апелянта, оскільки право оренди спірних земельних ділянок передано до статутного капіталу підприємства, проте до участі у справі останнє притягнуто не було. Також зазначає, що отримання позивачем орендної плати по спірному договору підтверджує факт його обізнаності щодо самого договору та його умов. Позов подано з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 730866 від 12.04.2006 року та ЯБ № 731310 від 12.04.2006 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 2,9933 га та 0,4644 га, розташованих на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області (а.с. 12, 13).

15 листопада 2006 року від імені позивача з Дочірним підприємством «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (назва підприємства змінювалась на ДП «Харвіст-Умань» та в послідуючому на ДП «Умань-Агро») був укладений договір оренди вказаних земельних ділянок, який в подальшому був зареєстрований 18 січня 2007 року у Ружинському відділі Житомирської регіональної філії центру ДЗК за № 040722100232 (а.с. 9-11).

Позивач заперечує, що вона підписувала вказаний договір. Зазначена обставина визнана в судовому засіданні представником іншої сторони договору. Апелянт вказану обставину також не заперечує.

Згідно з вимогами ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 14 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним та обгрунтовано задовільнив вимоги про повернення земельних ділянок, оскільки наслідком визнання правочину недійсним є обов"язок кожної із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення впливає на права, обов'язки та законні інтереси ПСП «Агрофірма «Світанок» в частині реалізації прав орендаря за договором оренди землі з позивачем, не грунтуються на матеріалах справи..

За змістом розподільчого балансу від 30.09.2012 року, укладеного між ДП «Ілліч-Агро Умань» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та СПП «Світанок плюс», права та обов'язки по оспорюваному договору передано до статутного капіталу СПП «Світанок» (а.с. 72-75).

Згідно протоколу зборів учасників СПП «Світанок плюс» від 19.02.2013 року припинено СПП «Світанок Плюс» шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок» з правом передоручення третім особам (а.с. 77-78).

Відповідно передавального акту, ПСП «Агрофірма «Сітанок» від СПП «Світанок Плюс» передані договори оренди земельних ділянок, в тому числі договір, укладений з ОСОБА_2 (а.с. 84-90). Вказаний договір на даний час за ПСП «Агрофірма «Світанок» у встановленому законом порядку не зареєстрований.

ДП «Ілліч-Агро Умань» не припинило своєї діяльності, змінило назву на ДП «Харвіст-Умань» та в подальшому на ДП «Умань-Агро», а тому посилання апелянта на те, що мала місце реорганізація підприємства-орендара, не грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до підпункту «д» п.26 оспорюваного договору відповідач, як орендар, наділявся лише правом передавати земельну ділянку у суборенду, проте таких договір не укладався.

Оскільки договором оренди від 15 листопада 2006 року не передбачалося право орендаря передачі орендованої земельної ділянки до статутного капіталу будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, права останнього ухваленим рішенням не порушені.

Не залучення апелянта до участі у справі, на правильність висновків суду не впливає та не є підставою для скасування рішення.

Апелянтом не надано будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про наявність вказаного договору та його умови з 2006 року, а тому зазначене посилання не може бути взято до уваги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Світанок" відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді