Справа № 33ц-266 кс/08;
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року . м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. І., Дерев 'янко О. Г.,
розглянувши відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовами ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4, до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2005 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно з законом звернулися до суду з заявами на захист прав їх неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3, пред'явивши від їх імені позови до ВАТ «Київспецтранс» {код ЄДРПОУ 02772037, м. Київ) та ОСОБА_5про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я через дорожньо-транспортну пригоду, що сталася через дії ОСОБА_5, який на час пригоди перебував у трудових відносинах з ВАТ «Київспецтранс», і просило стягнути на свою користь кожному окремо по 10 000 гривень відшкодування з кожного відповідача.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2005 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2005 року залишене без змін, позови задоволені частково і стягнуто з ВАТ «Київспецтранс» на користь ОСОБА_2 10 000 гривень відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, і на користь ОСОБА_4 10 000 гривень відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ «Київспецтранс» вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального закону щодо забезпечення права на судовий захист співвідповідачу ОСОБА_5, який на час розгляду справи відбував призначене покарання у місцях позбавлення волі, та на неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судові рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 25.10.2003 близько 19 год. 00 хв. ВАТ «Київспецтранс», здійснюючи свою діяльність, використовував належний йому автомобіль «МАЗ-5337», д/н НОМЕР_1, яким, перебуваючи у трудових правовідносинах з ВАТ «Київспецтранс» з ненормованим режимом робочого часу, у стані алкогольного сп'яніння керував ОСОБА_5, через дії якого сталася дорожньо-транспортна пригода за обставин, коли керований ним автомобіль наїхав на неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7, завдавши їм тілесних ушкоджень, у зв'язку з якими вони з 25.10.2003 до 10.11.2003 перебували на стаціонарному лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні, а з 13.01.2003 до часу вирішення справи в суді - на стаціонарному лікуванні в Київській обласній дитячій лікарні.
Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, відзначив, , що суд першої" інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував
2
суми матеріального права, відхиливши доводи ВАТ «Київспецтранс» про неповідомлення ОСОБА_5 про час і місце розгляду справи з мотивів того, що він апеляційну скаргу на рішення місцевого суду не подавав.
За ст. 3 ЦПК України (1963 року) та ст. 2 ЦПК України (2004 року) провадження у цивільних справах ведеться згідно із процесуальним законом, що діє на час розгляду справи.
З протоколу судового засідання місцевого суду (ас. 83 і зворот, 87, 88) вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність відповідача ОСОБА_5, при цьому не з'ясувавши питання по те чи повідомлений він про час і місце розгляду своєчасно належним чином, причини його неявки і чи можливо слухати справу в його відсутність, коли у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази за ст.ст. 91, 94 ЦПК України 1963 року про направлення йому судової повістки, вручення копії позовної заяви, що є грубим порушенням ст.ст. 143, 172 ЦПК України 1963 року.
Суд апеляційної інстанції на порушення ч. 3 ст. 303 ЦПК України 2004 року залишив поза увагою ці порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які за п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України 2004 року відносяться до обов'язкових підстав для скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд.
Разом з цим, за протоколом судового засідання апеляційного суду (ас. 119) відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_5 про приєднання до поданої апеляційної скарги з мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження, коли в матеріалах цієї справи відсутні докази направлення та вручення ОСОБА_5 копії ухваленого рішення місцевого суду, а також відсутні відомості про вжиття апеляційним судом заходів щодо роз'яснення ОСОБА_5 його прав та обов'язків у разі подання апеляційної скарги з пропуском строку та щодо попередження його про наслідки не вчинення ним певних процесуальних дій в такому випадку. При цьому з наведених апеляційним судом мотивів не постановлене процесуальне рішення відповідно до ст. 294 ЦПК України 2004 року, а заява про приєднання подана у строк, передбачений ст. 299 ЦПК України 2004 року.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в цій справі судами першої й апеляційної інстанції допущене суттєве порушення принципу змагальності цивільного процесу за ст. 10 ЦПК України 2004 року, оскільки суди достатньою мірою не зберегли об'єктивність та неупередженість під час розгляду цієї справи, у зв'язку з чим право відповідача на справедливий судовий розгляд за ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не може вважатися забезпеченим, та відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежується доводами касаційної скарги з огляду на виявлені ним під час розгляду справи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Колегія суддів також відзначає, що рішення суду першої інстанції не містило висновків щодо задоволення позовів до ОСОБА_5, хоч ним ці вимоги розглядалися, а також суд першої інстанції, викладаючи рішення, допустив порушення ст. 4 ЦПК України 1963 року (ст. З ЦПК України 2004 року), за змістом якої ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі звернулися на захист не власних прав та інтересів, а в інтересах інших осіб, які є їх неповнолітніми дітьми, проте це процесуальне право, що не тягне задоволення матеріально-правової вимоги таких інших осіб на користь осіб, які звернулися, а тому позивачами у цій справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на користь яких і мало б застосовуватися стягнення в разі задоволення позовних вимог судом.
Таким чином, наявні обставини за ст. 332 ЦПК України, що перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити справу по суті вимог, а судові рішення згідно з п. З ч. 1 ст. 338 ЦПК України підлягають обов'язковому скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст. 332, 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс» задовольнити повністю.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2005 року скасувати повністю.
Справу передати на новий розгляд до Ірпінського міського суду Київської області в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.