Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

05 лютого 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., перевіривши апеляційні cкарги прокурора прокуратури Черкаської області Кругляк Наталії Миколаївни, потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12013250040000170 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12013250040000170 та вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами,

в с т а н о в и в :

Вказаним вироком ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та виправдано його за епізодами відносно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України; за епізодами відносно потерпілої ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах Черкаської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, та цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди вироком суду відмовлено.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання скасовано.

Судом у справі вирішено питання про речові доказита скасовано накладений арешт на майно ОСОБА_5

Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_5 вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор прокуратури Черкаської області Кругляк Н.М. 23 січня 2014р. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, а також позбавити ОСОБА_5 третього рангу посадової особи місцевого самоврядування. Також просить стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської міської ради збитки в сумі 560755,28 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на суперечливих доказах, яким не надано належної правової оцінки. Судом не досліджено в повній мірі показання потерпілих та свідків, а висновки щодо відсутності мотиву вчинення кримінального правопорушення не узгоджуються з обставинами, встановленими в ухвалі суду про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 172 КК України.

Також 26 січня 2014 року на вищезазначений вирок надійшла апеляційна скарга від потерпілої ОСОБА_3, в якій вона, посилаючись на неповноту і однобічність судового розгляду та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а також задовольнити заявлений нею цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 наводить доводи про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки наявним в матеріалах кримінального провадження рішенням Київського апеляційного адміністративного та Вищого адміністративного суду, в судовому рішенні не вказано, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. У скарзі наведено доводи про порушення головуючим у суді першої інстанції таємниці нарадчої кімнати. Крім того, потерпіла вказує на необгрунтованість та невмотивованість рішення про передачу кримінального провадження на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

Окрім того, 26 січня 2015 року на вирок суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_4, в якій останній просить вирок скасувати через однобічність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України й призначити останньому покарання.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, не вказав, в чому саме полягає недоведеність висунутого прокурором обвинувачення та не надав оцінки доказам, що були надані прокурором та потерпілими. Висновки суду щодо недоведеності наявності умислу в діях ОСОБА_5 а також щодо того, що обвинувачений не мав можливості виконати рішення суду про поновлення на роботі потерпілого, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

02 лютого 2015 р. апеляційні скарги прокурора та потерпілих на вирок суду першої інстанції разом із матеріалами кримінального провадження № 12013250040000170 надійшли до Апеляційного суду м. Києва та в цей же день передані судді-доповідачу.

Однак перевіркою відповідності апеляційних скарг вимогам ст. 396 КПК України виявились наявними перешкоди для відкриття у них апеляційного провадження.

Так, за правилами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Конкретні вимоги повинні бути сформульовані з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок чи ухвалу суду першої інстанції має право ухвалити, відповідно до положень, визначених ч. 1 ст. 407 КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Підстави для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції визначені в ст. 409 КПК України, зокрема:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Порушуючи в апеляційній скарзі питання про скасування рішення суду, апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, з урахуванням вищевказаних положень ч. 1 ст. 409 КПК України, які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, і привести конкретні докази й аргументи в обгрунтування кожної позиції.

Зміст кожної з підстав скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції розкривається статтями 410 - 413 КПК України.

Так, у відповідності до ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

За правилами ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктами 2-7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Згідно статті 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Порушуючи в апеляційній скарзі питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_5, прокурор Кругляк Н.М. наводить лише обґрунтування необхідності скасування вироку через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Разом з тим, прокурор не вказує, в чому полягає неповнота судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як не вказує і конкретних доказів та аргументів на обґрунтування кожної з таких підстав в розумінні ст. ст. 410, 412, 413 КПК України.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Однак такі вимоги прокурором не враховані, оскільки, порушуючи питання в своїй апеляційній скарзі про проведення судового слідства та повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, він не зазначає про те, які саме обставини, встановлені під час кримінального провадження, були досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та які докази не досліджувалися судом першої інстанції, про дослідження яких прокурор заявляв клопотання під час розгляду в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_3, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, також не зазначено, в чому саме полягає неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в розумінні ст. ст. 410, 411 КПК України.

Посилаючись на вказані порушення, як на підстави скасування вироку, потерпіла не наводить конкретних доказів та аргументів на обґрунтування кожної з таких позицій.

Крім того, в апеляційних скаргах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не наведено норми чинного кримінального процесуального законодавства, які передбачають скасування вироку суду першої інстанції з підстав однобічності судового розгляду.

Також, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України, потерпілий або його законний представник чи представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.

Разом з тим, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких наявні вимоги про скасування вироку суду першої інстанції повністю, в тому числі і по епізодам кримінального правопорушення відносно інших осіб, що не стосуються інтересів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 396 КПК України, до апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга.

Цих вимог закону потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не дотримались, оскільки надали суду апеляційної інстанції лише по дві копії апеляційної скарги, в той час як загальна кількість учасників кримінального провадження відносно ОСОБА_5 становить 11 осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки апеляційні скарги прокурора прокуратури Черкаської області Кругляк Н.М., потерпілої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок суду першої інстанції подані без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК України, що перешкоджає відкриттю апеляційного провадження, вони підлягають залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 396, 398, 399, 404, 409КПК України, суддя-доповідач,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Черкаської області Кругляк Н.М., апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 та апеляційну скаргупотерпілого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року відносно ОСОБА_5, - залишити без руху.

Встановити прокурору семиденний строк з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Встановити потерпілій ОСОБА_3семиденний строк з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Встановити потерпілому ОСОБА_4семиденний строк з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Копію ухвали негайно надіслати прокурору прокуратури Черкаської області Кругляк Н.М., потерпілій ОСОБА_3 та потерпілому ОСОБА_4

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

м. Києва В.В.Мельник