Справа № 22ц-20137/2008 Головуючий в першій
Категорія № 32(1) інстанції - Кулігіна Т.Д.
Доповідач - Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі;
Головуючого: судді - Митрофанової Л.В.
Суддів: - Михайлів Л.В., Соколам Н.О.
при секретарі - Чубіній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа відкрите акціонерне товариство «Суха Балка» про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення заборгованості і компенсації за несвоєчасне відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2007 року задоволено позов ОСОБА_1, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування) на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 07.11.2003 року по 01.10.2006 року одноразово в сумі 25643, 68 грн. та щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2006 року по 1588, 03 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат, в іншій частині позову відмовлено.
Фонд соціального страхування в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; не перевірив, чи були застосовані ВАТ "Суха Балка" коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв'язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), не вірно визначив початок перебігу строку позовної давності та не застосував строк позовної давності, не прийняв до уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», також судом не проведено перерахунку
втрачено заробітку на 100 відсотків втрати профпрацезданості, що призвело до неправильного вирішення спору.
Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованніеть рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 тривалий час працював на шахті «Ювілейна» бурильником підземних свердловин 6 розряду, що призвело до отримання ним профзахворювання та втрати частини профпрацездатності. Згідно висновку МСЕК від 06.05.1991 року йому було встановлено втрату професійної працездатності 20 % з 08.04, 1991 року безстроково за профзахворюванням кохлеарний неврит. Висновком МСЕК від 14.02, 1994 року позивачу встановлено первинно 40% втрати профпрацездатності по новому профзахворюванню - сидеросилікоз та повторно 20% по кохлеарному невриту, а всього 60% з 14.02.1994 року - безстроково.
Відповідач ВАТ "Суха Балка" наказом від 22.02.1994 року № 56/94 призначив позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю, з розрахунку середньої заробітної плати по професії позивача за січень-квітень 1992 року, відкоригованої на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів з врахуванням відсотка втрати професійної працездатності у розмірі 1265794 крб.
Спір між позивачем та ВАТ "Суха Балка" виник з приводу розрахунків та виплат відшкодування шкоди починаючи з липня 1994 року, так як відповідач застосував не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів, які запроваджувались на підприємстві за період з 01.07.1994 року по 01.04.2001 року, а Фонд соціального страхування продовжив ці виплати у неправильному розмірі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «Суха Балка» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві, не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів за оспорюваний період: 2 при перерахунку сум відшкодуванні шкоди з 1.07.1994 року на підставі наказу по ВАТ «Суха Балка» № 543 від 29.07.1994 року, і коефіцієнт 2.5 з 1.01.1996 року на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій від 28.12.1995 року № 1982, що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди ...», затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472., внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди.
Доводи відповідача про те, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд не дав належну правову оцінку економічному обґрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди", які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «Суха Балка» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Суд також обгрунтовано застосував коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем за період з 01.03.2002р, а саме; коефіцієнт 1, 193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.82 з 01.03.2003 p., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006 року.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі в якості відповідача по справі І стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 07.11.2003 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Також колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно, у відповідності із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та відповідно до положень ст.. 71 ЦК України застосовано строк позовної давності у три роки та стягнуто заборгованість починаючи з 07.11.2003 року, оскільки вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягає задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 07.11.2006 року, що спростовує доводи Фонду соціального страхування про невірне застосування судом строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року» (далі Порядок № 83) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, перераховуючи розмір щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів по ВАТ «Суха Балка» та застосовуючи коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки, виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивача, судом враховані положення Порядку № 83 та розмір відкоригованої заробітної плати за періоди з 01.03.2002 року по 01.03.2005 року не перевищує максимальну величину, з якої сплавлялися страхові внески до Фонду соціального страхування.
Також безпідставними є доводи Фонду соціального страхування щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки на думку колегії суддів, висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак Відділення Фонду не надало суду ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обгрунтував Спільними Постановами адміністрації та профспілкового комітету підприємства і відповідач не спростував вказані докази.
Посилання у скарзі на те, що судом не проведено перерахунку втрачено заробітку на 100 відсотків втрати профпрацезданості є безпідставними та спростовуються висновками суду на а.с. 90.
Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи» в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу Фонду соціального страхування слід відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.