Справа № 22 - 1535/2008 рік Головуючий в 1-й інстанції Чус К.В.
Категорія 5 Доповідач - Осіян О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» березня 2008 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рудь В.В.,
суддів - Ремеза В.А., Осіяна О.М.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ "Приватбанк"
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2004 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та про визнання права власності, -
встановила:
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2004 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 26 травня 1998 року дійсним та про визнання права власності на АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ "Приватбанк" ставить питання про скасування рішення суду та залишення позову без розгляду, оскільки суд не з'ясував всі обставини у справі. ЗАТ КБ "Приватбанк" надав кредит товариству "Аралан і К" відповідно до кредитних договорів у 1998 та 1999 роках. Кредити було надано під заставу нерухомості - АДРЕСА_1, належного ОСОБА_2 У зв'язку із невиконанням товариством кредитних зобов'язань було вчинено виконавчий напис на заставлене майно, а 08 квітня 2002 року накладено арешт державним виконавцем. Суд вирішив питання про права банку без його участі у справі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, та враховуючи пояснення сторін колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що 26 травня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі - продажу АДРЕСА_1, належний ОСОБА_2 Оскільки сторони домовились про всі істотні умови договору, а ОСОБА_2 не виконала зобов'язання по нотаріальному оформленню угоди, то суд на підставі ст..220 ЦК України визнав вказану угоду дійсною та визнав за позивачем право власності на нерухоме майно.
Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без з'ясування всіх обставин у справі та із порушенням норм процесуального права.
Приймаючи за основу просту письмову угоду між сторонами, суд не перевірив
2відсутність обтяжень щодо спірного нерухомого майна на час розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів, доданих до апеляційної скарги, 07 травня 1999 року представник ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк" уклали посвідчену нотаріально угоду застави нерухомості, відповідно до якої банк за кредитним договором від 23.07.1998 року та додатковою угодою від 12.01.1999 року надав товариству "Аралан і К" кредит в розмірі 180 000 доларів США, а за кредитним договором від 29.04.1999 року надав кредит у розмірі 300 000 гривень. В забезпечення виконання умов кредитних договорів ОСОБА_2 передала в заставу спірний жилий будинок по АДРЕСА_1. А 29.08.2000 року була укладена додаткова угода до договору застави.
До теперішнього часу даних про те, що ці договори застави втратили силу або визнані недійсними в матеріалах справи немає.
Тому вирішуючи спір суд не з'ясував чи існують обтяження на спірний будинок, чим вирішив питання про права та інтереси заставодержателя за його відсутності.
Такі порушення норм процесуального права перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази та вирішити спір по суті, а тому відповідно до п.4 ч. 1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Керуючись ст. 307, 311 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.