Справа №22-20200/2008 Головуючий в 1 інстанції Кулігіна Т.Д.
Категорія 32 (1)
Доповідач - Братіщева Л.А.
УХВАЛА
Іменем України
12 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Неклеси В.І.
суддів - Братіщевої Л.А., Карнаух В.В.
при секретарі - Герасимчук Г.І.
за участю : позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь позивача заборгованість по щомісячним страховим платежам за період з 11.11.2002 року по 01.07.2007 року в сумі 29 250грн. 35 коп., постановлено стягувати щомісяця, починаючи з 01.07.2007 року, страхові виплати в розмірі 1409 грн. 18 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В задоволенні позовних вимог до Відділення Фонду про стягнення компенсації відмовлено.
В задоволенні позовних вимог до ВАТ «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Рішення допущено до негайного виконання в частині стягнення з Відділення Фонду заборгованості по щомісячним страховим виплатам в розмірі виплат за один місяць, що становить 1409 грн. 18 коп.
Відділення Фонду, не погодившись з рішенням суду, подано апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд взяв до уваги, що довідка ВАТ «Суха Балка» від 13.12.2003 року про середньомісячну заробітну плату по підприємству станом на
01.04.2000 року по професії прохідник не відповідає вимогам Постанови КМУ № 1100 від 03.10.1997 року; судом не розглянуто позовну вимогу про стягнення компенсації з Відділення Фонду; не враховано положення ст. 17 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності»; не врахований п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, відповідно до якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку; суми стягнуто за період, що перевищує три роки всупереч роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно якого виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на іх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років; Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі; суд неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку, не прийняв до уваги, що одночасно з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактичного підвищення заробітної плати не відбулося у зв'язку із зміною структури заробітної плати, у зв'язку з чим суд безпідставно застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів 2.0 з 01.07.1994 року, коефіцієнт 2, 5 з 01.01.1996 року.
Представник позивача - ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про зміну рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що суд безпідставно застосував трирічний строк позовної давності без огляду на п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якого на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється; порушено норми матеріального права і всупереч п.43 «Правил відшкодування шкоди...» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року № 1100, ст. 34 «Закону України «Про оплату праці» позивачу відмовлено в задоволенні вимог про стягнення компенсації з відповідачів за затримку виплат сум в рахунок відшкодування шкоди та страхових виплат; підлягає також стягненню сума в рахунок відшкодування моральної шкоди, передбачена ст. 237-1 КЗпП України, яка введена в дію 13 січня 2000 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач працював з 03.12.1990р. по 17.03.1994р. на шахті «Південна» РУ ім. XX партз'їзду, правонаступником якого є ВАТ «Суха Балка», прохідником 5 розряду з повним робочим днем в підземних умовах праці.
Висновком МСЕК від 11.01.1994 року позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 45 % у зв'язку з професійним захворюванням.
Наказом №8/94 від 20.01.1994 року підприємство - ВАТ «Суха Балка» призначило позивачу виплачувати щомісячно суми в рахунок відшкодування шкоди виходячи з середнього заробітку прохідника 2114286крб. з урахуванням 45% втрати професійної працездатності, що становить 951428 крб.
Висновком МСЕК від 17.01.1995 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності 45 % та третю групу інвалідності.
При подальших щорічних медичних оглядах розмір втрати професійної працездатності - 45 % та третя група інвалідності - незмінні.
Висновком МСЕК від 11.01.2002 року 45 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності встановлено безстроково.
Спір виник з приводу неправильного застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів до сум відшкодування шкоди з О.І.07.1994 року, що потягнуло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум в рахунок відшкодування шкоди Відділенням Фонду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «Суха Балка» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів 2, 0 з 01.07.1994 року відповідно до Наказу № 543 від 29.07.1994 року та коефіцієнт 2, 5 з 01.01.1996 року відповідно до Сумісної постанови адміністрації профспілкових організацій від 28.12.1995 року № 1982, що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди », затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Доводи відповідача, що судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди" із змінами, внесеними Постановами KM України від 14.07.1994 року та від 03.10.1997 року, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «Суха Балка»» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Також безпідставними є доводи Відділення Фонду щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції судом, оскільки на думку колегії суддів, висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак Відділення Фонду не надало суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обґрунтував Наказом ВАТ «Суха Балка» № 543 від
1994 року та Сумісною Постановою адміністрації профспілкових організацій від
1995 року № 1982 і відповідач не спростував вказані докази.
Доводи Відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі, є необгрунтованими, оскільки з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок по провадженню виплат потерпілим покладено на Відділення Фонду.
Безпідставні також доводи в апеляційній скарзі про те, що судом не досліджено питання про відповідність перерахованих сум втраченого заробітку вимогам п. 28 «Правил відшкодування шкоди...» із змінами, внесеними Постановою КМУ № 1100, згідно якого перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від
середньомісячного заробітку відповідного працівника, а також необгрунтовані доводи, що при перерахунку страхових сум, що підлягають стягненню з Відділення Фонду, районним судом не перевірено відповідність перерахунку вимогам п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, оскільки зазначені доводи в скарзі протирічать висновкам суду в рішенні, з якого вбачається, що судом перевірено, чи не перевищує перерахована на 100 % сума відшкодування шкоди середній заробіток працюючого робітника по професії позивача, а страхові суми в перерахунку на 100 % втрати працездатності не перебільшують граничну суму, з якої справляються внески.
Інші доводи апеляційної скарги Відділення Фонду є безпідставними, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
Також необгрунтовані та не засновані на законі доводи апеляційної скарги представника позивача, оскільки ухвалюючи рішення про стягнення з Відділення Фонду недоплати по щомісячних платежах за період з 11.11.2002 року по 01.07.2007 року, суд дійшов правильного висновку про те, що підлягає стягненню сума за період, що не перевищує трьох років, які передували зверненню особи до суду, і такий висновок суду узгоджується з ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, правилами п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'ясненнями, викладеними в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року ( з подальшими змінами), «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації з Відділення Фонду, оскільки такий висновок відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності», відповідно до якого сума страхової виплати з Фонду соціального страхування підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги, якщо зазначені суми своєчасно не призначені та не виплачені з вини Фонду.
Суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» , оскільки позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди з боку відповідача. Крім того, правовідносини, на які вказує позивач на обгрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, законом не передбачені як підстави для такого відшкодування.
Посилання Відділення фонду в апеляційній скарзі на те, що позивачем не підписана уточнена позовна заява, що як вважає відповідач є підставою для скасування рішення суду, є безпідставним, оскільки вказані доводи не призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційних скарг є необгрунтованими, тому апеляційні скарги Відділення Фонду та представника позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.