Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/171/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С. В.
Доповідач Белінська І. М.
УХВАЛА
Іменем України
28.01.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Сукач Т.О.,
Чельник О.І.,
при секретареві - Постоєнко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні ( в режимі відеоконференції) у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства «Павел» про стягнення орендної плати та про відшкодування завданих збитків ( упущеної вигоди) за апеляційною скаргою представників позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до СФГ «Павел» про стягнення орендної плати та відшкодування завданих збитків ( упущеної вигоди) внаслідок використання земельної ділянки без достатніх правових підстав.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 6.10.2010 року він уклав з відповідачем договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки строком на 5 років.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року цей договір визнано недійсним.
Відповідач не виплатив йому орендну плату за 2012 рік та за січень-лютий 2013 року у розмірі, передбаченому п.9 договору оренди землі, а саме 5 731 грн.84 коп. Відповідно до п.14 договору оренди відповідач повинен також сплатити йому пеню за прострочення виплати орендної плати у розмірі 394 грн.19 коп.
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та пені в сумі 6 126 грн.03 коп.
Крім того, відповідач безпідставно користувався належною йому земельною ділянкою з 26.02.2013 року до кінця цього року, чим позбавив його можливості отримати дохід від власного використання землі для вирощування соняшнику та завдав збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 64 785 грн.47 коп.
Рішенням Долинського районного суду від 18.11.2014 року позов задоволено частково: стягнуто з СФГ «Павел» на користь ОСОБА_5 9 915 грн.28 коп. у відшкодування збитків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов частково у частині позовних вимог про відшкодування збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки на час укладення договору оренди позивач мав волевиявлення саме на одержання орендної плати протягом 5 років, сума його реальної упущеної вигоди складає 9 915 грн. 28 коп., що становить розмір орендної плати за два роки - 2012 та 2013 роки.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості по орендній платі, суд виходив з того, що договір оренди землі визнано недійсним з моменту його вчинення, а тому ці вимоги не відповідають закону.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказується на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зокрема, зазначається про те, що суд встановив, що після визнання судом договору оренди землі недійсним з 26.02.2013 по 30.12.2013 року відповідач продовжував безпідставно користуватися належною йому землею, чим завдав йому збитків ( упущеної вигоди) у розмірі неодержаного ним доходу у сумі 64 785 грн.47 коп., виходячи із середньої ціни реалізації соняшнику за 2013 рік за 1 тону та середньої врожайності соняшнику у 2013 році за даними відділу статистики в Долинському районі.
Висновок суду про те, що позивач розраховував лише на одержання орендної плати протягом п»яти років суперечить встановленим рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року обставинам щодо того, що позивач ще у 2011 році почав обробляти належну йому земельну ділянку як одноосібник.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника СФГ «Павел» Безпеку М.І., який просив її відхилити, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Долинського районного суду від 18.11.2014 року - залишенню без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що, дійсно, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року було визнано недійсним договір оренди землі, укладений 6.10.2010 року між ОСОБА_5, як орендодавцем, та СФГ «Павел», як орендарем, та зареєстрований у відділі Держкомзему у Долинському районі 29.02.2012 року. При цьому суд виходив з того, що після підписання сторонами договору до моменту його державної реєстрації ОСОБА_5 у належній формі заявив про відсутність свого волевиявлення щодо його державної реєстрації, як складової набрання договором оренди чинності.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2012 рік, січень-лютий 2013 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно із ч.1ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно із ч.1 ст.216 ЦК - недійсний правочин, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. Отже, позивач не має права вимагати від відповідача виплати йому орендної плати відповідно до умов та на підставі договору оренди землі від 6.10.2010 року, який є недійсним з моменту його укладення.
Доводи позивача про те, що зобов»язання сторін за договором оренди землі припинилися після визнання судом цього договору недійсним, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.
До того ж, оскарживши рішення суду першої інстанції в цілому, позивач не зазначив у апеляційній скарзі підстав для його скасування у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача орендної плати за 2012 - січень, лютий 2013 року.
Ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про оренду землі» не встановлено особливих умов застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених частинами першою та другою ст.216 ЦК України, або особливих правових наслідків недійсного договору оренди землі ( ч.3ст.216 ЦК), тому, з урахуванням позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що єдиним правовим наслідком недійсності договору оренди землі, укладеного між сторонами, є обов»язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку, який виник після набрання рішенням суду про визнання договору оренди землі недійсним законної сили.
З пояснень представника СФГ «Павел» вбачається, що спірна земельна ділянка з осені 2012 року була засіяна озиминою, врожай якої було зібрано фермерським господарством у червні-липні 2013 року. Після цього ця земельна ділянка була вільною і СФГ «Павел» не використовувалась. Був підготовлений акт приймання-передачі земельної ділянки, про що позивач був повідомлений письмово, проте ОСОБА_5 до цього часу не підписав його.
Задовольняючи позов частково щодо відшкодування збитків, суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка перебувала у незаконному володінні СФГ «Павел» з 27.02.2013 року до 30.12.2013 року. Сторонами ця обставина не оспорюється ( СФГ «Павел» рішення суду в апеляційному порядку не оскаржило).
Відповідно до ст.152 , п. «д» ч.1ст.156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв»язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. (ч.ч.2,3 ст.22 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Визначення розміру збитків (упущеної вигоди) зроблено позивачем без урахування положень ч.3ст.22, ч.4ст.623 ЦК України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року № 284, без надання доказів реальної можливості отримання доходу від використання земельної ділянки у заявленому розмірі, розміру доходу, одержаних відповідачем від використання його земельної ділянки, а тому у силу вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України ця обставина ( розмір упущеної вигоди ) є недоведеною.
Надана позивачем до апеляційного суду технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Пишненської сільської ради Долинського району, видана Кіровоградською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2011 році, сама по собі не свідчить про те, що тільки неправомірні дії відповідача були єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо визначення ним розміру завданих збитків ( упущеної вигоди), а тому підстави для його скасування з ухваленням нового рішення та задоволення позовних вимог в повному обсязі відсутні (ст.309 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 18 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: