АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2670/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Таратін В. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Трюхан Г. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г. М.

суддівМагди Л. Ф. , Міщенка С. В.

при секретаріРибасюк О.С., Анкудінові О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним,

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла тітка позивача ОСОБА_9, яка до дня смерті проживала у АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_9, з лютого 2011 року і до її смерті, позивач здійснював за нею постійний догляд, оскільки до того вона проживала з дочкою та зятем, які вживали спиртні напої. Аналогічний спосіб життя вела і онука - відповідачка по справі ОСОБА_8

12 січня 2011 року ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_10, згідно якого спадкоємцем всього належного їй на праві особистої власності майна, в тому числі і житлового будинку, що знаходиться АДРЕСА_1, призначила позивача ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла. Позивач здійснив її поховання за власний рахунок, онука ОСОБА_8 не допомагала ніяким чином. Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина. Він, як спадкоємець по заповіту, почав підготовку документів для її оформлення. Однак нотаріус повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 січня 2011 року неможливо, так як є інший заповіт, посвідчений міською державною нотаріальною конторою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкоємицею за яким є ОСОБА_8.

На час складання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 виповнилося 89 років, тому вона мала незадовільний стан здоров'я, як людина похилого віку. В зв'язку з цим в останній час позивач неодноразово звертався до лікарів, так як тітка часто хворіла, у неї прогресував віковий склероз.

Крім того, заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_2 року від імені заповідача було підписано ОСОБА_11 з невідомих причин, оскільки попередній заповіт ОСОБА_9 підписувала власноручно, а стан її здоров'я з того часу був незмінним і вона могла розписуватися сама.

7 лютого 2014 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8, посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_2 року державним нотаріусом Золотоніської міської нотаріальної контори Мальованою С.В., реєстр № 375;

- відновити чинність заповіту ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7, посвідченого 12.01.2011 року приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстр № 113.

- стягнути судові витрати.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просив скасувати рішення суду від 20 лютого 2014 року, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалите нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року залишено без змін.

Однак, за касаційною скаргою ОСОБА_7 ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року ухвалу колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 12 січня 2011 року було складено заповіт, посвідчений нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу ОСОБА_10, згідно якого на випадок смерті ОСОБА_9, спадкоємцем всього належного їй на праві особистої власності майна, в тому числі і жилого будинку з господарського-побутовими спорудами та земельною ділянкою, що знаходиться АДРЕСА_1, було призначено ОСОБА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року складено заповіт, згідно якого ОСОБА_9 заповідає все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, взагалі все те, що буде належите їй і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_8. Даний заповіт складений та посвідчений державним нотаріусом Золотоніської міської нотаріальної контори Мальованою С.В., реєстр № 375. Разом з тим, в тексті заповіту зроблено відмітку про те, що у зв'язку з хворобою заповідача та за її проханням, в її присутності заповіт, який їй прочитано вголос, підписала гр. ОСОБА_11 та свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 При цьому в тексті заповіту містяться ідентифікаційні дані та підписи вказаних осіб (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин є презумпція правомірності правочину, яка полягає в припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно. Як зазначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є вільність волевиявлення учасника правочину і її відповідальність його внутрішній волі (ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України).

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Таким чином, можливість визнання заповіту недійсним, пов'язана з наявністю чи відсутністю вільного волевиявлення заповідача, а порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту за законом передбачає його нікчемність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 просить визнати недійсним заповіт, зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_9 під час складання спірного правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, тобто заповіт складений з пороком волі. Крім того, підставою для визнання заповіту недійсним, апелянтом вказано недодержанням в момент вчинення цього правочину вимог ч. 4 ст. 207, ч. 4 ст. 1248 ЦК України - не було прохання заповідача до нотаріуса записати заповіт зі слів заповідача власноручно та вимог ч. 1 ст. 1253 ЦК України - засвідчення правочину при свідках, які запрошуються за бажанням заповідача, а не за бажанням спадкоємця; порушенням таємниці заповіту (ст. 1255 ЦК України), тобто порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що судом не встановлено порушення вимог, передбачених ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочинну. Також позивачем не доведено, а відповідачем не спростовано наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 231 ЦК України, щодо вчинення особою правочинну проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У п. 16 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до акту № 592 від 27.12.2013 року посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, вбачається, що в матеріалах справи не міститься достатньо даних, які б свідчили про наявність у підекспертної ОСОБА_9 яскраво-виражених індивідуально-психологічних особливостей.

На час здійснення правочину ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 психічними захворюваннями не страждала, а виявляла прояви органічного астенічного розладу у зв'язку з гіпертонічною хворобою, атеросклероз судин головного мозку, наслідками операції струмектомії з приводу раку щитовидної залози, без виражених інтелектуально-мнестичних і особистісних змін, що не позбавляло її здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що даний висновок узгоджується з іншими доказами, зокрема з показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення під час складання заповіту було вільним та відповідало її внутрішній волі.

Також не заслуговують уваги доводи апеляційних скарг щодо неврахування судом першої інстанції порушення вимог щодо форми заповіту та його посвідчення.

Районним судом не було встановлено порушень, передбаченого законом порядку при складанні та посвідченні заповіту, не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Доводи апелянта щодо порушення під час складання заповіту від імені ОСОБА_9 форми та посвідчення заповіту є підставами для визнання заповіту нікчемним. Проте, в прохальній частині позовних вимог позивач ставить питання щодо визнання заповіту недійсним. Визнання заповіту недійсним з підстав визначених для визнання правочину нікчемним є неможливим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу проголошення ухвали.

Головуючий :

Судді :