Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Василевича В.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та предствника ОСОБА_1-ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 1 грудня 2014 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, двохкімнатну квартиру №2 в будинку №31, загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно з наказом від 27 серпня 2008 року №451 на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №24503096, номер запису №53-70553 в книзі №248, згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №20082858 від 2 вересня 2008 року, видані Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації на користь ПАТ "Державний ощадний банк Ураїни" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №350 від 6 жовтня 2008 року, яка станом на 27 листопада 2014 року складає 897 713 грн. 68 коп.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Надано ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також в органах державної реєстрації прав - структурних підрозділах територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу двокімнатної квартири №2 в будинку №31, загальною площею 68, 6 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1.

На період реалізації предмета іпотеки - квартири №2 в будинку №31, загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 передано її в управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк".

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі зняттям з реєстраційного обліку, а саме з житлового приміщення - квартири №2 в будинку №31, загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 3798 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та за умов невідповідності висновків суду обставинам справи і неповноти їх з'ясування.

Вважає, що з огляду на те, що про невиконання його зобов'язань за кредитним договором позивачу достеменно було відомо ще у 2010 році, що стверджується рішенням Рівненського міського суду від 28.05.2010 р. у справі №2-4466/10, визначений ст.257 ЦК України трьохрічний строк на звернення до суду за захистом свого права сплив у 2013 році, тому до вимог позивача суд мав застосували позовну давність.

Зазначає, що у відповідності до п.1.2 Договору відновлювальної кредитної лінії №350 від 6.10.2008 р. остаточним терміном повернення кредиту є 5.10.2018 р., тобто станом на час винесення судового рішення остаточна дата повернення ним кредиту ще не настала та у суду не було підстав задовольняти позов.

Вказує, що суд не звернув увагу на відсутність у справі відомостей щодо іпотечного майна та його вартість, не встановив чи співмірні сума стягнення з вартістю майна на яке це стягнення звертається, чим порушено приписи, встановлені ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Окрім того, судом не недотримано процедуру виселення, встановлену ст.40 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає подачу іпотекодержателем мешканцям письмової вимоги про добровільне звільнення предмета іпотеки після прийняття рішення про звернення на нього стягнення.

Рішення суду про виселення відповідача ОСОБА_3 винесене всупереч нормам Закону України "Про охорону дитинства", оскільки в квартирі разом з нею мешкає та зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_5

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитної угоди, позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів виконував неналежним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість. Іпотекодавці повідомлялися про наявність заборгованості та наслідки порушення зобов'язань, тому є підстави для задоволення позову.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Встановлено, що 6 жовтня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №350, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 300 000 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 21,20% на рік, з кінцевим терміном повернення до 5 жовтня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальника за вищезазначеним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку банку двохкімнатну квартиру №2 в будинку №31, загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 21,7 кв.м, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної спільної часткової власності.

6 жовтня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки.

В зв'язку з невиконанням відповідачем, взятих на себе зобов'язаннь за кредитним договором, ПАТ "Державний ощадний банк України" уже зверталося до відповідачів з позовом про стягнення кредитної заборгованості і рішенням Рівненського міського суду від 28 травня 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" солідарно стягнуто заборгованість в сумі 406 587,49 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили, однак на даний час не виконано.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, однак суд не перевірив правильність нарахованого розміру заборгованості за кредитним договором та включив до його загального розміру суму пені, трьох відсотків річних та інфляції, нараховану без врахування строку позовної давності, про застосування якої позичальником подана заява.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до п.7.8 договору відновлювальної кредитної лінії сторони домовились про збільшення строків позовної давності до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника, що передбачені умовами цього договору.

Із оглянутого розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу вбачається, що заборгованість по кредиту була нарахована і стягнута судом станом на 28.05.2010року і складалася із тіла кредиту в розмірі 300 000грн., відсотків за період з 1.12.2008р. по 27.05.2010р. в розмірі 94 601,13грн., пені по відсотках за період з 28.05.2009р. по 27.05.2010р. в розмірі 10 166,36грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку у даній справі станом на 27 листопада 2014 року заборгованість позичальника перед банком становить 897 713,68 грн., з яких 300 000 грн. - тіла кредиту, 80 601,13 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою за період з 1.02.2009р. по 27.05.2010р.; 242 700 грн. - нарахована та несплачена пеня по тілу за період з 23.06.2010р. по 26.11.2014р.; 88 462,48 грн. - нарахована та несплачена пеня по відсотках за період з 5.01.2009р. по 27.11.2014р.; 39 895,89 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості по тілу за період з 23.06.2010р. по 27.11.2014р.; 14 558, 27 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості по відсотках за період з 5.01.2009р. по 27.11.2014р.; 131 495, 91 грн. - втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати боргу та відсотків за період з 5.01.2009р. по 26.11.2014р.

За правилами ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня (у даному спорі з першого місяця) прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Вбачається, що сторони договору кредиту встановили як строк його дії, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів рівними частинами до 25 числа кожного місяця, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню до 5 жовтня 2018 року.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Так як у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. У разі пропущення, в даному випадку, трьохрічного строку неустойка може бути обрахована за останні три роки невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Правильним є висновок суду першої інстанції про застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України через прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що після постановлення у 2010році рішення суду позичальник не вніс жодного платежу у рахунок погашення боргу по кредиту, а лише в серпні 2014року від ОСОБА_1 отримана заява про утримання із його пенсії, що зараховується на картковий рахунок у банку, частини коштів для погашеня заборгованості.

З вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся до суду 11 липня 2014 року, а тому в стягненні пені, трьох відсотків річних та втрат банку від інфляції за період, що перевищує строк позовної давності слід відмовити.

Так, пеня по тілу кредиту за період з 23.06.2010р. по 10.07.2011р. становить в сумі 57 450грн.(300000х0.05:100х383дні);

пеня по відсотках за період з 28.05.2010р. по 10.07.2011р. становить в сумі 19 249,49грн. (89 896,47х0,05:100х11=494,43; 94601,13х0,05:100х368=17406,61; 494.43+1348,45+17406,61);

три відсотки річних на суму боргу по тілу кредиту за період з 23.06.2010р. по 10.07.2011р. становлять в сумі 9 443,83грн.(300000х3:100:365х383);

три відсотки річних на суму боргу по відсотках за період з 5.01.2009р. по 10.07.2010р. становлять в сумі 2 151,69 грн. (12,4+46,11+41,21+50,22+43,23+23,77+83,37+45,52+42,49+114,81+109,84+134,93+153,49+20,90+130,65+175,77+171,20+201,97+96,05+ 221,66 +23,33);

втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати боргу та відсотків за період з 5.01.2009р. по 10.07.2011р. становлять в сумі 61 498,77грн. (інфляція за період з липня 2011р. по липень 2014р. становить 110,89%, а з липня 2011року по жовтень 2014р.-117,80%;суми, на які нараховується інфляція згідно розрахунку(а.с.171): 3500х110,89%-3500=381,15грн.; 1886.89х117,8%-1886.89=335,87грн.; 5113.11х117,8%-5113.11=910,13грн.; 3500х117,8%-3500=623грн.; 300000х117,8%-300000=53400грн.; 1667.43х117,8%-1667,43=296,8грн.;5401.64х117,8%-5401,64=961.49грн.х8=7691,92 грн; 5227.4х117,8%-5227.4 =930.48х5=4652,4грн.; 4878.9х117,8%-4878,9=868.44грн.; 4704.66х117,8%-4704.66=837,43грн; 381,15+335,87+910,13+623+53400+296,8+7691,92+ 4652,4+868.44+837,43+69997,14; 131495.91-69997,14=61498,77).

З огляду на наведене, заявлені позовні вимоги слід зменшити на вказані вище суми, а тому пеня по тілу кредиту, що підлягає стягненню становить 185 250 грн. (242700-57450), пеня по відсотках -9 212,99грн.(88462,48-19 249,49), три відсотки річних на суму боргу по тілу кредиту - 30 452,06грн.(39895,89-9443,83), три відсотки річних на суму боргу по відсотках -12 406,58грн.(14558,27-2151,69) та втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати тіла кредиту та відсотків -69 997,14грн. (131 495, 91-61 498,77). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Вирішуючи спір в частині виселення відповідачів із спірної квартири суд виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 40 вказаного Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

22 травня 2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України", направило ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмові вимоги про усунення порушень за договором відновлювальної кредитної лінії №350 від 6 жовтня 2008 року та добровільне звільнення житлового приміщення, яке є предметом іпотеки.

Вказані вимоги були отримані відповідачами 30 травня 2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.39-41), однак відповідачі існуючу заборгованість за кредитним договором не погасили, добровільно спірну квартиру протягом 30 днів з дня отримання вимог не звільнили.

За таких обставин, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про виселення співвласників з квартири АДРЕСА_1, а доводи скарги в цій частині їх не спростовують.

Твердження про те, що рішення суду про виселення відповідача ОСОБА_3 винесене всупереч нормам Закону України "Про охорону дитинства", оскільки в квартирі разом з нею мешкає та зареєстрована її малолітня донька ОСОБА_5 є необґрунтованим, так як реєстрація дитини, вчинена без згоди іпотекодержателя 14 жовтня 2008 року, тобто після укладення договору іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про пропуск банком строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідають положенням ст. ст. 257, 266 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та є намаганням уникнути передбаченої договором іпотеки відповідальності і обмежити іпотекодержателя у захисті своїх прав.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що визначена п.1.2 договору відновлювальної кредитної лінії №350 від 6.10.2008 р., остаточна дата повернення ним кредиту, а саме 5.10.2018 р., ще не настала, оскільки у відповідності до п. 2.2.2. вказаного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та інших платежів, передбачених умовами договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором або договором іпотеки.

Не можуть бути прийняті судом й доводи ОСОБА_1 щодо оцінки співмірності суми стягнення з вартістю майна на яке звертається стягнення, оскільки загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 747 919грн.90коп., а вартість квартири, на яку звернуто стягнення, відповідно до умов іпотечного договору на момент його укладення складає 399100 грн. Відповідачами не надано суду будь-яких доказів того, що вартість предмету іпотеки перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.

Даний позов пред'явлено після постановлення рішення Рівненським міським судом від 28 травня 2010 року, тому, з врахуванням роз'яснень, що містяться у п.6 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», він носить немайновий характер і сплаті, при його поданні, підлягав судовий збір в розмірі 243грн.60коп. Позивачем сплачено його в розмірі 3654грн., тобто у більшому розмірі, а тому питання про повернення 3410,40грн. має вирішуватись в порядку встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з відповідачів слід стягнути судовий збір в розмірі 182,7грн.(243.6-60.9(121.8:2))

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 325 ЦПК України, ст. 258 ЦК України ст.ст. 33, 39, 40 Закону України "Про іпотеку" колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року змінити, зменшивши суму заборгованості з 897 713грн.68коп. до 747 919(сімсот сорока семи тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять)грн.90коп., яка складається із тіла кредиту в розмірі 300 000(триста тисяч)грн., відсотків в розмірі 80 601(вісімдесят тисяч шістсот одна)грн.13коп., пені по тілу кредиту в розмірі 185 250(сто вісімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят)грн., пені по відсотках в розмірі 69 212(шістдесят дев'ять тисяч двісті дванадцять)грн.99коп.,трьох відсотків річних на суму боргу по тілу кредиту в розмірі 30 452(тридцять тисяч чотириста п'ятдесят дві)грн.06коп., трьох відсотків річних на суму боргу по відсотках в розмірі 12 406(дванадцять тисяч чотириста шість)грн.58коп. та втрат банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати тіла кредиту та відсотків в розмірі 69 997 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім)грн.14коп.

Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судових витрат з 3798 грн. до 182 (ста вісімдесяти двох) грн. 70 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Василевич В.С.