Справа № 464/11143/14-п Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З..

Провадження № 33/783/24/15 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року суддя Апеляційного суду Львівської області Романюк М.Ф., з участю правопорушника ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и в:

постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки судового збору.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 жовтня 2014 року о 03.15 год. по вул. Львівська у м. Стрий, Львівської області, керував автомобілем НОМЕР_1, в стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.9 ПДР України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2014 року та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не врахував, що працівник ДАІ під час складання протоколу не запропонував ОСОБА_1 пройти обстеження за допомогою спеціальних технічних засобів, як це передбачено ч.2 ст. 266 КУпАП, а відразу відвіз його у медичну установу, де склав протокол, ще до завершення медичного огляду. Тому, у зв'язку з тим, що порядок проходження огляду, запропонованого апелянту 23.10.2014 року працівниками ДАІ не відповідає порядку проведення такого огляду, передбаченого законом, то результати такого огляду не можуть братися до уваги як доказ наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано висновок медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №001100 від 23.10.2014 року, покази представника ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», якими підтверджено факт відсутності в організмі ОСОБА_1 будь-яких наркотичних чи інших речовин, які б призводили до стану сп'яніння.

Апелянт подав доповнення до апеляційної скарги, в якому вказує, що не було встановлено стану наркотичного сп'яніння тому, висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння складені з порушенням і на думку апелянта вважаються недійсними. Крім цього зазначає, що суддя не навів підстав з урахуванням яких було обрано таке суворе покарання як позбавлення права керування транспортними засобами. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав оцінки показам, наданим апелянтом у судовому засіданні щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР протягом декількох років і тієї обставини, що у разі позбавлення водійського посвідчення апелянт буде позбавлений засобів проживання.

Заслухавши пояснення правопорушника, який підтримав подану апеляційну скаргу та доповнення до неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин зазначених в постанові підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 673041 від 23.10.2014р., висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 291 від 23.10.2014р., а також рапортом інспектора ВДАІ м.Стрий Макара Т.Б. від 23.10.2014р.

Відповідно до п.2.1 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2009 року №400/666, у разі наявності ознак, передбачених у пункті 1.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознак алкогольного сп'яніння відповідно до п.1.3. Інструкції), уповноважена особа Державтоінспекції МВС проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Щодо виявлення наркотичного сп'яніння, то п.2.12 даної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Таким чином, посилання апелянта на те, що порядок проходження огляду, запропонований працівниками ДАІ не відповідає вимогам порядку проходження огляду, передбаченого законом, є необгрунтоване.

Судом першої інстанції вірно не брався до уваги висновок медичного огляду на встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння № 001100 від 23.10.2014р., оскільки такий огляд проводився більше як через 12 години після складення протоколу та без присутності працівника міліції (ДАІ), відтак, не може бути об`єктивним та суперечить положенням ст. 266 КУпАП та п.7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, відповідно до яких огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав для його здійснення, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами проведення огляду проводиться у присутності працівника міліції.

Призначаючи ОСОБА_1 вид і розмір адміністративного стягнення суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 33-35 КУпАП врахував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та особу правопорушника.

З матеріалів справи вбачається, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) та постанови (15-16), що ОСОБА_1 не працює. У поданій ОСОБА_1 копії довідки вказано, що проходить стажування ОСОБА_1 з 10.12.2014 року, тобто на час розгляду справи в суді першої інстанції і на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був працевлаштований.

Таким чином, твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції того, що позбавлення водійських прав позбавить можливості працювати є безпідставне.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП.

Підстав для скасування постанови і закриття провадження у справі з обставин, наведених в апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Романюк М.Ф.