22-ц/775/223/2015(м)
221/3660/14-к
Категорія 59 Головуючий у 1-ій інстанції Ковей Л.В.
Доповідач Ткаченко Т.Б.
У х в а л а
Іменем України
04 лютого 2015 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Ткаченко Т.Б.
Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.
При секретарі - Одінцові Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, бездіяльності відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року,
Встановила:
В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд зі скаргою на дії та бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Волноваського РУЮ) Вороніної Н.В., державного виконавця ВДВС Волноваського РУЮ Мацегора О.В., начальника Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Іллічівський ВДВС ММУЮ) Ткачової С.Л. та державного виконавця Іллічівський ВДВС ММУЮ Каширіної І.С., начальника Маріупольського слідчого ізолятора Могільного В.В., посилалась на те, що на підставі вироків Волноваського районного суду Донецької області та Апеляційного суду Донецької області на її користь та на користь членів її родини у відшкодування моральної шкоди і з засудженого ОСОБА_8 стягнуті грошові кошти. Вважаючи, що у зв'язку з незаконними діями та бездіяльністю вказаних посадових осіб, зазначені судові рішення не виконуються, державним виконавцем не вжиті в повній мірі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи по примусовому виконанню судових рішень, чим допущено бездіяльність. Просила визнати дії ВДВС та Маріупольського слідчого ізолятора протиправними, визнати їх дії такими, що причинили їй страждання і фізичний біль, вжити заходів по відновленню її Конституційних прав, зобов'язати ВДВС здійснити всі виконавчі дії по примусовому виконанню судових рішень, зобов'язати ВДВС і прокуратуру припинити незаконні дії та зробити відповідне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Просила також поновити строк звернення до суду зі скаргою.
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року поновлено строк звернення зі скаргою до суду ОСОБА_2 на дії і бездіяльність державного виконавця.
Скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця Мацегора О.В. державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області задоволено частково, в іншій частині відмовлено.
Зобов'язано державного виконавця Мацегора О.В. державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції здійснити усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії щодо реалізації прав стягувача ОСОБА_2, а також зобов'язано державного виконавця по встановленню грошових коштів та майна боржника, скласти акт в присутності стягувача ОСОБА_2, чи мешкає боржник з родиною в квартирі АДРЕСА_1, якщо не мешкає, то з'ясувати де мешкає і чи має інше житло, з ціллю виконання рішення суду по стягненню моральної шкоди.
Не погоджуючись з ухвалою суду і посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Зокрема, вказує, що суд, не в повній мірі розглянув її скаргу, не дана правова оцінка встановленню причинно наслідкового зв'язку між тривалим невиконанням рішення суду та обставинами, викладеними в пунктах 3, 4, 8, 9 скарги.
Посилається також на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності загрози її життю та безпідставно відмовив у її вимогах про направлення повідомлення про скоєння злочину, передбаченого ст.382 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявника ОСОБА_2 та представника ВДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчать запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 1047 про повідомлення ОСОБА_2 та повідомлення ВДВС факсом. ВДВС Волноваського РУЮ направлено заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, матеріали зведених виконавчих проваджень № 353/1, № 2287/1 та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Судом встановлено, що виконавчі листи про стягнення на користь ОСОБА_2 та членів її родини моральної шкоди поступили до ВДВС Волноваського РУЮ 10 квітня 2014 року і 11 квітня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була направлена стягувачам та боржнику простою поштою і даних про отримання постанови стягувачами та боржником не надано, чим порушено вимоги ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не направлено рекомендованими листами.
На виконання вироку суду, щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні державним виконавцем 11 квітня 2014 року були зроблені запити до державних установ для виявлення майна боржника, на яке можливо було звернути стягнення по виконавчим листам, складено акт про не проживання боржника ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з відбуттям покарання та знаходження в СІЗО № 7 м.Маріуполя та здійснені міри щодо встановлення місцезнаходження останнього, після чого 08.08.2014 року в СІЗО № 7 направлені постанови про відкриття виконавчого провадження для вручення ОСОБА_8
Крім того, державний виконавець звертався до суду з поданням про встановлення та зміну порядку і способу виконання рішення суду, а саме надання дозволу на продаж на прилюдних торгах квартири, що належить боржникові ОСОБА_8, у задоволенні якого було відмовлено. (а.с. 7-8)
З ухвали Волноваського районного суду Донецької області від 19 травня 2014 року вбачається, що скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково і зобов'язано державного виконавця ВДВС Волноваського РУЮ - Мацегора О.В. здійснити усі передбачені Законом України «Про виконавчу службу» дії щодо реалізації прав стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_8, а також обов'язків виконавця по встановленню грошових коштів та майна боржника з ціллю виконання рішення суду по стягненню заподіяної заявникові шкоди (а.с. 6).
Суд дійшов висновку, що державний виконавець порушив права заявниці, оскільки не виконав жодних суттєвих виконавчих дій, передбачених ст. Закону України «Про виконавче провадження», направлених на реальне примусове виконання судового рішення та виконання вищезазначеної ухвали суду, не виконав цих дій і при відкритті виконавчого провадження після повернення виконавчих документів з Іллічівського ВДВС ММУЮ 16.12.2014 року. Даних про те, що на виконання ухвали суду було зроблено запити до банківських установ по встановленню грошових коштів та майна боржника з ціллю виконання рішення суду надано не було.
Задовольняючи частково скаргу, суд виходив з того, що державним виконавцем грубо порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не вручено сторонам виконавчого провадження в установлені законом строки постанову про відкриття виконавчого провадження, не на всі клопотання і звернення надано відповіді, не виконано ухвалу суду від 19 травня 2014 року, якою було зобов'язано державного виконавця здійснити усі передбачені Законом України «Про виконавчу службу» дії щодо реалізації прав ОСОБА_2, не здійснено необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, тобто своєчасно не було направлено запит до СІЗО № 7, не складено акт в присутності стягувача про те, що боржник і члени його родини в квартирі АДРЕСА_1 не мешкають і інші порушення встановлені судом, які дають підстави визнати скаргу обґрунтованою в частині визнання бездіяльності державного виконавця при виконанні судового рішення.
В іншій частині скарги, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає за безпідставністю вимог.
Не погоджуючись з такими висновками суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606 «Про виконавче провадження» ( далі Закон України № 606) в редакції чинній з 08 березня 2011 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року ОСОБА_8 визнаний винним за ст.286 ч.2 УКК України та йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально - виконавчому закладі закритого типу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9 50000 грн., ОСОБА_10 50000 грн., ОСОБА_11 25000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_10 51994 грн.(а.с.24-28)
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2013 року вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання та цивільного позову про стягнення матеріальних збитків скасовано. Засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально - виконавчому закладі закритого типу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_10 23444 грн.
В іншій частині вирок залишено без змін (а.с.29-33).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2014 року вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2013 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_10 завданої їм матеріальної шкоди скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с.34-26).
09 квітня 2014 року Волноваським районним судом Донецької області при виконанні вироку Волноваського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року в частині цивільного позову щодо стягнення з останнього на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., був виданий виконавчий лист ( провадження № 1/221/52/2013 р) (а.с.23).
З матеріалів справи також вбачається, що 15 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась зі скаргою в суд, в якій оскаржувала дії та бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Волноваського РУЮ) Вороніної Н.В., державного виконавця ВДВС Волноваського РУЮ Мацегора О.В., начальника Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Іллічівський ВДВС ММУЮ) Ткачової С.Л. та державного виконавця Іллічівський ВДВС ММУЮ Каширіної І.С., начальника Маріупольського слідчого ізолятора Могільного В.В. ( а.с.1).
Відповідно до вимог зазначеної скарги, ОСОБА_2 просила визнати дії ВДВС та Маріупольського слідчого ізолятора протиправними, визнати їх дії такими, що причинили їй страждання і фізичний біль, вжити заходів по відновленню її Конституційних прав, зобов'язати ВДВС здійснити всіх виконавчих дій по примусовому виконанню судових рішень, зобов'язати ВДВС і прокуратуру припинити незаконні дії та зробити відповідне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по даній скарзі, суддя не визначилася з правовою природою скарги, оскільки при відкритті провадження по справі, діючи як слідчий суддя, керувалась положеннями норм ст.ст.303, 304, 306 КПК України, а при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 383 - 387 ЦПК України (а.с.11, 43 - 46).
Відповідно до справи за скаргою ОСОБА_2 на незаконні дії ВДВС Волноваського РУЮ 221/3660/14-к вбачається, що скарга ОСОБА_2 в автоматизованій системі документообігу Волноваського районного суду Донецької області зареєстрована за № 1-кс/221/345/2014, тобто за індексом «1-кс» - клопотання слідчого, прокурора чи адвоката, скарги на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора, заяви про відвід.
Крім того, суддею не було вирішено питання щодо оскарження дій та бездіяльності начальника Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Іллічівський ВДВС ММУЮ) Ткачової С.Л. та державного виконавця Іллічівський ВДВС ММУЮ Каширіної І.С., начальника Маріупольського слідчого ізолятора Могільного В.В., а також прокуратури, та з цього приводу не прийнято ніякого процесуального рішення.
Не звертаючи уваги на зазначене, суддею було вирішено питання про відкриття провадження саме щодо оскарження незаконних дій ВДВС Волноваського РУЮ.
Як роз'яснено в п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (далі - постанова) цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина п'ята статті 128 КПК).
Оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
В п.9 постанови зазначено, що згідно із статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів лише з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.
Скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.
З досліджених апеляційним судом зведених виконавчих проваджень № 351/1 та № 2287/1 ( на суму 125000,00 грн.) вбачається що на виконанні ВДВС Волноваського РУЮ знаходяться виконавчі листи,видані Волноваським районним судом Донецької області щодо виконання вироку суду від 20 червня 2013 року про стягнення з ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 50000 грн., на користь ОСОБА_10 50000 грн., на користь ОСОБА_11 25000 грн. (а.с.67-160).
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд не звернув уваги на те, що державна виконавча служба здійснює примусове виконання цивільного позову розглянутого в кримінальному провадженні, відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 здійснено на підставі вироку, а тому оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи начальника ВДВС при виконанні вироку, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до ст.181 КАС України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки судом не вирішено питання щодо кола осіб, дії та бездіяльність яких оскаржується, не з'ясовано питання щодо відкриття відносно інших суб'єктів оскарження, неправильно вирішено питання під час реєстрації скарги ОСОБА_2 та відкриття провадження по скарзі, а також не вирішено правильно питання щодо можливості розгляду скарги ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Надходячи такого висновку колегія суддів виходила з того, що судом першої інстанції порушений порядок, встановлений для вирішення скарги ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.ст.307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді В.М.Барков
Є.Є.Мальцева