Справа № 0907/2-а-4125/11
Провадження № 2-а/344/3/15
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря Гупан Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату, ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Державне казначейство України про визнання протиправним рішення 12 сесії 5-го скликання від 30/01/2007 року, стягнення матеріальної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
До Івано-Франківського міського суду звернулась Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним рішення 12 сесії 5-го скликання від 30/01/2007 року, стягнення матеріальної шкоди. В позові вказано, що рішенням відповідача передбачено вважати такими, що втратили чинність: п. 1.14 рішення виконавчого комітету міської ради від 20/06/2000 р. № 290 про дозвіл позивачу на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва представництва місії по вул. Валовій біля будинку № 37 по вул. Грушевського; п. 3.25 рішення виконавчого комітету міської ради від 25/09/20001 р. № 392 про дозвіл позивачу на будівництво закладу; п. 4.1. рішення виконавчого комітету міської ради від 19/05/2001 р. № 204 про дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки; п. 4.5.1. рішення виконавчого комітету міської ради від 19/06/2001 р. № 248 про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,0632 га позивачу в постійне користування для будівництва та обслуговування громадського закладу представництва. Вказані рішення позивач вважає нормативними актами, які просить визнати протиправними. Також позивач просив стягнути з відповідача шкоду в сумі 6092179 гривень.
В судове засідання не з`явились сторони.
Усі сторони повідомлені про час і місце судового розгляду справи за їх участі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Оскільки позивач не відмовився від позову, тому з огляду на важливість даного позову для позивача та права відповідача на забезпечення реалізації принципу юридичної визначеності в цьому спорі вважає за можливе здійснити його розгляд за даних обставин. Вказаний висновок суду повністю обґрунтовано рішеннями ЄСПЛ в справі "Міласі проти Італії", у справі "Ціммерман і Штайнер проти Швейцарії", "Чирикоста і Віола проти Італії", "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року), відповідно до яких для забезпечення принципу юридичної визначеності між сторонами, з урахуванням обов`язку сторін прибувати в судове засідання, завчасно повідомляти суд про неможливість явки та причини неявки в судове засідання, якщо суд визнає, що розгляд справи є соціально важливим для сторін, в тому разі якщо позивач не відкликав свого позову суд може розглянути спір без участі сторін, оскільки сторони мали можливість надати суду свої письмові пояснення щодо позову або проти нього.
В даній справі поведінка сторін призвела до того, що справу не розглянуто з 09/12/2010 р. з вказаної дати сторони мали достатньо можливостей для подання суду доказів та заявлення клопотань.
Судом встановлено наступні обставини.
25/09/2001 р. Івано-Франківською міською радою ухвалено рішення про надання позивачу дозволу на будівництво поруш будинку № 37 по вул. Грушевського.
19/06/2001 р. Івано-Франківською міською радою було ухвалено рішення № 248 про затвердження проекту відведення земельних ділянок Православній місії УПЦ Київського Патріархату площею 0,1926 на вул. Валовій, 0,0632 надано в постійне користування для будівництва та обслуговування громадського закладу. Також вказаному позивачу було видано державний акт на право постійного користування землею на вул. Валовій, поруч будинку №37 по вул. Грушевського.
25/05/2006 р. Видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату та ОСОБА_1 уклали договір про спільну діяльність в п. 1.1. якого зобов`язались діяти для реалізації проекту будівництва громадського закладу "Представництва місії" по вул. Валовій біля будинку №37 по вул. Грушевського.
30/01/2007 р. Івано-Франківська міська рада ухвалила рішення, яким вирішила: вважати такими, що втратили чинність п. 1.14 рішення виконавчого комітету міської ради від 20/06/2000 р. № 290 про дозвіл позивачу на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва представництва місії по вул. Валовій біля будинку № 37 по вул. Грушевського; п. 3.25 рішення виконавчого комітету міської ради від 25/09/20001 р. № 392 про дозвіл позивачу на будівництво закладу; п. 4.1. рішення виконавчого комітету міської ради від 19/05/2001 р. № 204 про дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки; п. 4.5.1. рішення виконавчого комітету міської ради від 19/06/2001 р. № 248 про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,0632 га позивачу в постійне користування для будівництва та обслуговування громадського закладу представництва.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
За правилами пунктів 9, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Крім того, у пункті 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Оскаржуваним рішенням відповідача від 30/01/2007 р. не було скасовано його попереднє рішення; дію вказаного рішення не припинено. Даний висновок суду підтверджується також наданою суду копією рішення Господарського суду Івано-Франківської області, яким відмовлено в позові Івано-Франківської міської ради до Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату про припинення прав володіння. Рішення відповідача про те, що він вважає своє попереднє рішення таким, що припинило чинність є формою звернення до зацікавлених осіб з пропозицією припинити відповідні відносини. Без прийняття зацікавленою особою такої пропозиції відносини сторін не можуть бути припинені. Разом з цим, оскільки ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Отже з фактом розроблення дозвільної документації Українською православною церквою Київського патріархату на підставі рішення Івано-Франківської міської ради припиняється рішення про надання дозволу на її розроблення. Будь-якого додаткового рішення про те, що необхідно вважати, що вказане рішення припинилось не потребується, однак його ухвалення не порушує права особи на участь у процесі прийняття рішення, що передбачено в ст. 2 КАС України.
Під час вирішення цього спору відповідно до ст. 2 КАС України суду належить перевірити чи пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) діяли сторони на час ухвалення рішень, що мають значення для вирішення спору. Так, наявність дозвільної документації та дозволу на проведення робіт у Української православної церкви Київського патріархату свідчить про те, що рішення відповідача про те, що він вважає, що рішення про надання відповідного дозволу на їх виготовлення втратило чинність не впливає на право наступну реалізацію дозвільної документації.
Таким чином будь-яких можливостей щодо реалізації позивачем дозвільної документації судом не встановлено, відповідно у вказаній частині позов є необґрунтованим. В свою чергу зміст поняття права визначається через дозволену законом поведінку. Отже порушень можливостей позивача не встановлено, тому відсутні правові підстави для поновлення порушеного права.
Разом з цим в матеріалах справи міститься інформація про те, що повноваження представника Української православної церкви Київського патріархату ОСОБА_1 припинені позивачем, хоча сам позов позивач не відкликав. Тому в наступному ОСОБА_1 подала до суду заяву про заявлення даного позову від свого імені в якості, як нею вказано, третьої особи із самостійними вимогами. Вказану заяву прийнято попереднім складом суду, заяву не відкликано позивачкою, від неї вона не відмовилась. Отже ОСОБА_1 вчинила дії, якими виявила соціальну значимість її заяви для себе і відповідно до практики ЄСПЛ таку заяву може бути розглянуто в даному провадженні. Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що Українська православна церква Київського патріархату та ОСОБА_1 уклали договір про спільну діяльність.
Так, відповідно до п. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
Однак ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу того, що в результаті спільної діяльності за вказаним договором було створено будь-яке майно. Так само ОСОБА_1 не надано доказу того, що дозвільну документацію було видано на її ім`я чи в її інтересі. Разом з цим тимчасове виконання ОСОБА_1 обов`язків президента місії не породжують у неї самостійних прав на предмет спору. В свою чергу проект і дозвіл на будівництво є дозвільною документацією. Тому відповідно до ст. 190 ЦК України вказана документація не є майном, майнові цивільні права щодо неї не виникають ні у Української православної церкви Київського патріархату, ні тим більше у ОСОБА_1 Самостійних прав щодо предмету спору ОСОБА_1 не має, на підставі договору про спільну діяльність таких прав вона не набула. Тому будь-яких прав ОСОБА_1 відповідачі не порушили.
Суд дослідив пояснення сторін, письмові докази, які входять до предмета доказування і встановив обставини, які стосуються предмету спору, визначеного в позові. Інші пояснення та надані позивачем документи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому рішенні. Вказаний позов позбавлений будь-яких правових підстав, є необґрунтованим, заснований на основі правового нігілізму, казуїстики і софістики. Оскільки суд не є засобом для сторін у зловживанні ними правами, а тому не сприяє і не толерує такі зловживання.
Відповідно до зазначеного та на підставі ст. 2 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
в позові Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату, ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Державне казначейство України про визнання протиправним рішення 12 сесії 5-го скликання від 30/01/2007 року та стягнення з Державної казначейської служби 6092179 гривень, відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту отримання сторонами її копії.
Головуючий суддя С.О. Бородовський