ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа № 922/4355/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Хачатрян В.С. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився.;

відповідач - Сивак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4571 Х/1-12) та відповідача (вх. №4162 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківського області від 20 листопада 2014 року у справі № 922/4355/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ 5", Харківська обл., Дергачівський район с. Подвірки;

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення суми основного боргу у розмірі 1147,00 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3372227,23 грн., пені у розмірі 3347976,20 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1017575,54 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 листопада 2014 року у справі № 922/4355/14 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3016483,55 грн., три відсотки річних у розмірі 724264,86 грн. та 35324,53 грн. судового збору. В позові про стягнення 1147,00 грн. основного боргу, 3347976,20 грн. пені, 293310,68 грн. процентів та 355743,68 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився частково, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Просить переглянути в апеляційному порядку та змінити рішення господарського суду від 20.11.2014 року № 922/4355/14 в частині розподілу судових витрат, поклавши 35324,53 грн. судового збору на позивача ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції також не погодився частково, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року у справі №922/4355/14 в частині відмови в стягненні 3347976,20 грн. пені, 293310,68 грн. 3% річних та 355743,68 грн. інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення за яким стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 3347976,20 грн. пені, 293310,68 грн. 3% річних та 355743,68 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи те, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на одне і те ж саме рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про об'єднання двох скарг в одне апеляційне провадження.

ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" надало відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2014 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, з урахуванням вимог апеляційної скарги відповідача.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відзиву на скаргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не надало.

В судове засідання не з'явився представник позивача, про що був повідомлений належним чином, в засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.01.2015 року (а.с. 218)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача а також дослідивши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладений договір купівлі - продажу природного газу №13/3039-ТЕ-32 (а.с. 12-17), відповідно до умов п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 27112100,00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками продавця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв, протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 240822103,20 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-50).

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім цього, позивачем на підставі п.7.2. договору, яким установлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, нарахована пеня у розмірі 3347976,20 грн. за період з 02.12.2013 року по 07.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року було порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 78-80).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2004 року у справі №Б-23/75-02 було замінено боржника ДП "Харківська ТЕЦ-5" на Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2011 року у справі №Б-23/75-02 було змінено найменування боржника з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" на Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (а.с. 81-83).

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Цією нормою також встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.

За змістом тлумачення вказаної норми п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Норма ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 року у справі №Б-23/75-02 (а.с. 84-86) роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року у справі №Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначена правова позиція відображена також, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року у справі №5023/2765/12 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 460348,23 грн., в якій касаційна інстанція дійшла висновку про помилковість стягнення пені та 7% штрафу за неналежне виконання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (а.с. 90-96).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.03.2013 року у справі №3-71 гс 12 , згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Колегія суддів зазначає, що нарахування позивачем 3347976,20 грн. пені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суперечить приписам ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками викладеними в апеляційній скарзі позивачем і вважає рішення першої інстанції в частині відмови в стягненні 3347976,20 грн. пені - обґрунтованим.

Разом з тим, позов про стягнення трьох процентів річних у розмірі 1017575,54 грн. за період з 02.12.2013 року по 07.07.2014 року, та інфляційних втрат у розмірі 3372227,23 грн. за період з грудня 2013 року по травень 2014 року, підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем неправильно визначено період прострочення виконання грошових зобов'язань з боку ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" по поставкам природного газу за період жовтня - грудня 2013 року за договором № 13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року.

Так, відповідно до п. 3.3. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року приймання-передача газу, переданого покупцем продавцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" надає продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість.

Зазначене положення договору передбачає обов'язок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Акт приймання-передачі газу визначений п. 3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року передбачено здійснення оплати за газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Акти приймання-передачі природного газу жовтня - грудня 2013 року за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року були підписані сторонами лише 24.01.2014 року (а.с. 42-50).

ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" виконувало передбачений п. 3.4. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року обов'язок зі складання та направлення позивачу відповідних актів, проте останній безпідставно ухилявся від їх підписання порушуючи умови договору та не надаючи мотивованої відмови від такого підписання.

Незгоду з обсягами газу, визначеними ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та погодженими з ПАТ "Харківміськгаз" (газотранспортне підприємство) позивач безпідставно мотивував порушенням вимог наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Оскільки фактично спожиті відповідачем в період жовтня - листопада 2013 року обсяги природного газу перевищували передбачені п. 2.1. договору №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року, з урахуванням наявності постачання природного газу для інших, ніж бюджетні установи та організації, категорій споживачів, за договорами №13/3040-60-32 від 28.12.2012 року (бюджетні організації та інші споживачі), №620-ПР від 28.12.2012 року (власні потреби відповідача), без підтвердженого з боку постачальника розподілу обсягів природного газу за категоріями споживачів та договорами, а також підписаних актів приймання-передачі ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не могло здійснювати оплату природного газу оплату природного газу за спірний період.

В постанові від 29.05.2013 року у справі №3-133/12 Вищий господарський суд України надаючи правову оцінку змісту п. З.4., п. 6.1. укладеного ПАТ "НАК "Нафтогаз України" аналогічного договору на постачання природного газу в частині порядку оформлення актів приймання-передачі газу, порядку розрахунків за нього, виходив з того, що за змістом таких умов покупець зобов'язаний здійснювати оплату спожитого газу до певної дати місяця, наступного за місяцем поставки, лише на підставі отриманих та підписаних сторонами актів приймання-передачі. З урахуванням тієї обставини, що з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не було оформлено передані покупцем акти приймання-передачі природного газу, касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність прострочення боржника внаслідок прострочення кредитора ч. 4 ст. 512, ст. 613 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року у справі №910/9398/13, який виходив з того, що порушення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" взятого згідно п. 3.4. договору обов'язку підписати акт до 8 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, внаслідок чого мав би виникнути обов'язок покупця оплатити газ до 14 числа місяця, свідчить про відсутність вини відповідача в неплатежах у період з 15.11.2012 року по день підписання акту 30.11.2012 року та безпідставність нарахування штрафних санкцій за цей період у вигляді пені, а також 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 512 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. З ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, період прострочення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у зобов'язанні оплатити природний газ жовтня - листопада 2013 року слід розраховувати з 25.01.2014 року, а саме з наступного дня після здійснення сторонами розподілу природного газу за категорією споживачів за договором №13/3039-ТЕ-32 від 28.12.2012 року та підписання актів приймання-передачі природного газу, як правової підстави для остаточних розрахунків між сторонами.

Дату 25.01.2014 року в якості початку періоду прострочення по зобов'язанням жовтня - грудня 2013 року використано відповідачем в контррозрахунках інфляційних та процентів річних.

В розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань станом на 07.07.2014 року позивач безпідставно включає до періоду прострочення 27.12.2014 року - день, коли ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" було вручено позивачу заяву №01-12/2160 від 27.12.2013 року та погашено заборгованість по зобов'язанням січня - вересня 2013 рік заліком зустрічної однорідної вимоги.

Також, до періоду прострочення безпідставно включено 01.04.2014 рік - дату оплати ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" зобов'язань жовтня та листопада 2013 року.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно правової позиції постанов Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року у справі №904/2096/14, від 02.07.2014 року у справі №910/21901/13 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором відповідно до ст. 625 ЦК України.

В іншій постанові від 30.07.2014 року у справі № 910/23600/13 Вищий господарський суд України вказує, що період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочинну змісту зобов'язання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (ст.599 ЦК України).

Згідно з контррозрахунком ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства України та з урахуванням фактичних обставин справи, станом на 07.07.2014 рік, сума процентів за спірний період складає 724264,87 грн. замість 1017.575,54 грн. (а.с.114-116).

Як вбачається з розрахунку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" станом на 07.07.2014 рік (а.с. 52-56), в частині розрахунку інфляційних за зобов'язаннями жовтня 2013 року індексована сума боргу за період січня 2014 р. в розмірі 26447970,87 грн. складається з суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за період 11.2013 року - 12.2013 року (184109,67 грн.).

Аналогічно індексовані суми боргу за період лютого, березня та квітня 2014 року збільшені позивачем на суми інфляційних за попередні періоди.

В частині розрахунку інфляційних за зобов'язаннями грудня 2013 року позивачем індексована сума боргу за період 04.2014 року - 05.2014 рік в розмірі 1045409,84 грн. отримана внаслідок зменшення суми з врахуванням індексу інфляції за попередній період 01.2014 року - 03.2014 рік в розмірі 35635945,24 грн. на суму платежу - 34590535,40 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року №62-97р, постанов Вищого господарського суду України від 21.10.2008 року у справі №8/797/07, від 01.06.2010 року у справі №6/457/08-26/221/09 не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку кредитором вже було нараховано індекс інфляції.

Таким чином, розраховуючи інфляційні за зобов'язаннями жовтня 2013 рік за період січень-березень 2014 рік відповідач має індексувати тільки суму основного боргу в розмірі 26263861,20 грн. (з урахуванням її зменшення після часткової сплати в розмірі 32420,00 грн.) без додавання інфляційних, нарахованих за попередні періоди.

Те саме стосується розрахунку інфляційних за зобов'язаннями грудня 2013 р. за період квітень-травень 2014 рік.

Відповідно до п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року №190, у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми.

В розрахунку інфляційних за зобов'язаннями грудня 2013 року позивач також помилково застосовує індекс інфляції в цілому за період січня - березня 2014 року (100,2%, 100,6%, 102,2%) - 103,018826400% замість 103,0%. а також за період квітня - травня 2014 р. (103,3%, 103,8%) - 107,225400000, замість 103,0% та 107,2%.

Згідно з контррозрахунком, виконаним відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства України (а.с. 117) станом на 07.07.2014 рік сума інфляційних за спірний період складає 2025849,19 грн. замість 2381592,87 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат частково - втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складають 3016483,55 грн., три відсотки річних у розмірі 724264,86 грн., - підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення судового збору в сумі 35324,53 грн., колегія суддів не погоджується з висновком відповідача і зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. При таких обставинах суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл судового збору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вимоги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" не можуть бути задоволені, щодо перегляду суми розподілу судових витрат.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 20 листопада 2014 року у справі №922/4355/14 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 листопада 2014 року у справі №922/4355/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.02.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.