РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа № 903/1223/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Кушнір Ю. В.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.12.14 р. у справі № 903/1223/14

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар", м. Луцьк

про скасування рішення про зміну місцезнаходження

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.12.2014 р. у справі №903/1223/14 (суддя Бондарєв С.В.) відмовлено Луцькій об'єднананій державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області у прийнятті позовної заяви №5763/10/03-18-10-07 від 03.12.2014р. за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" про скасування рішення про зміну місцезнаходження.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Волинської області від 05.12.2014 р. у справі №903/1223/14 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05.12.2014 р. та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник посилаючись на те, що суд першої інстанції виносячи ухвалу виходив з того, що оскільки прийняттям Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" рішення про зміну місцезнаходження порушеного права Луцької ОДПІ як контролюючого органу, та дійшов до висновку, що даний спір носить публічно-правовий характер, а тому не підвідомчий господарському суду.

Апелянт вважає, що між господарськими та адміністративними судами існує неузгодженість стосовно компетенції судів у спорах за позовами контролюючих органів до платників податків про скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи.

Апелянт наводить декілька судових рішень, в яких адміністративними судами в частині позовних вимог Луцької ОДПІ до платників податків про визнання протиправним рішення товариства про зміну місцезнаходження було відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАСУ, у зв'язку з неналежною підсудністю.

Крім того, скаржник стверджує, що рішення засновників (учасників) юридичної особи про зміну місцезнаходження, яке відповідно до господарського законодавства пов'язане з діяльністю та управлінням цього товариства за своїм предметом не є публічно-правовим спором, а корпоративним, який повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 р. апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судовому засіданні представник позивача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області Кушнір Ю.В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 05.12.14 р. у справі №903/1223/14 є незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" в судове засідання не прибув. Крім цього, на адресу суду повернулася копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 19.01.15 р. у даній справі, що була направлена відповідачу на адресу, зазначену в ЄДР ЮО та ФОП - 43000, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Грушевського, 30, з поштовою поміткою "за зазначеною адресою не знаходиться".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" про скасування рішення про зміну місцезнаходження.

Із оскаржуваної ухвали вбачається, що Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі не відповідає приписів п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулась до господарського суду Волинської області з позовом №5763/10/03-18-10-07 від 03.12.2014р. (вх. №01-32/1268/14 від 03.12.2014р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" про зміну місцезнаходження юридичної особи, оскільки на підставі цього рішення були внесені відповідні зміни до установчих документів товариства. Проте, указане рішення містило недостовірні дані щодо фактичної зміни місцезнаходження підприємства і було спрямоване на введення в оману контролюючих органів, зокрема, і позивача.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним рішення товариства, позивач посилається на припис ст.12 ГПК України та ст. 167 ГК України, як на підставу звернення до господарського суду, вважаючи, що даний спір є корпоративним.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті позовної заяви на предмет її відповідності нормам процесуального права України, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 106 вказаного кодексу, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали з наступною передачею справи на розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Із поданої позовної заяви вбачається, що до господарського товариства з вимогою про скасування рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи звернувся орган державної податкової служби - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Положеннями п. 41.1. Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Відповідно до п.41.3. цієї статті Кодексу повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Таким чином, позивач як територіальний орган Міністерства доходів і зборів є суб'єктом здійснення владних повноважень щодо державної податкової політики, державної митної політики та інше.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі, крім іншого, і справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Зміст правовідносин, які мають корпоративний характер, випливає з положень ст.167 ГК України.

Як роз'яснено у п.1 абз.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК).

Виходячи з наведених положень процесуального права, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, у разі, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Разом з тим, приймається до уваги також наступне.

Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

Правовий аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що висновок про наявність між позивачем Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" корпоративного спору є хибним, оскільки спірні правовідносини між податковою інспекцією та позивачем виникли у зв'язку з виконанням податковою інспекцією владних повноважень, визначеним Податковим кодексом України, іншими Законами України. Такий висновок випливає, зокрема, і з тих правових підстав, які позивач визначив самостійно у позовній заяві, а саме посилання на положення ст.63 Податкового кодексу України, якою врегульовано питання здійснення повноважень з обліку платників податків.

Виходячи з вище викладеного вбачається, що господарський суд дійшов правильного висновку, що спір між Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дінар" непідвідомчий господарському суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, що рішення засновників (учасників) юридичної особи про зміну місцезнаходження, яке відповідно до господарського законодавства пов'язане з діяльністю та управлінням цього товариства, а тому спір і за своїм предметом не є публічно-правовим спором, а корпоративним, який повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства, спростовується вищенаведеним.

Також колегія суддів приймає до уваги і роз'яснення, яке надано у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що не є корпоративними спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.

В пункті 17 зазначеної постанови роз'яснено, що справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

За викладених вище обставин, виходячи з аналізу всіх складових позову, висновок про відмову місцевим господарським судом у прийняті позовної заяви Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на підставі п.1 ч.1 ст.62 ГПК України колегія суддів вважає правильним, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали не знаходить.

Враховуючи, що колегією суддів при апеляційному перегляді не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга позивача залишається апеляційним судом без задоволення, ухвала господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.12.14 р. у справі № 903/1223/14 - залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/1223/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.