КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа№ 911/4090/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Чеботарьова І.Г.;

відповідача: Кашуба Л.Г.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області

від 11.11.2014р.

у справі №911/4090/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

про стягнення 14 767 439,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (далі - відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/3528-БО-17 від 28.12.2012р. у загальній сумі 14 767 439,15 грн. (з них: 11 913 473,22 грн. - основний борг, 1 490 512,11 грн. - інфляційні втрати, 920 161,99 грн. - пеня, 443 291,83 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- заборгованість відповідача перед позивачем є меншою, ніж заявлено до стягнення у позові, а саме 7 338 098,94 грн.;

- саме узгоджені акти приймання-передачі природного газу визначають фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість;

- Акти приймання-передачі природного газу, поставленого у січні-квітні 2013 року були підписані лише 30.09.2013р., а тому прострочення за цими Актами настає лише з 14-го числа місяця, наступного за місяцем підписання;

- у спірному періоді мали місце затримки в бюджетному відшкодуванні різниці в ціні, яка виникла у зв'язку з невідповідністю між фактичними витратами на теплову енергію і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/4090/14 від 11.11.2014р. позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 338 098,94 грн. боргу, 920 161,99 грн. пені, 1 490 512,11 грн. інфляційних втрат, 443 291,83 грн. 3% річних та 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення основного боргу у сумі 4 575 374,28 грн. провадження у справі було припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4090/14 в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 1 484 098,90 грн. інфляційних втрат, 305 045,20 грн. 3% річних, 339 844,64 грн. пені. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем під час розгляду справи Господарським судом Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2015р.

В судовому засіданні 02.02.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, змінити рішення Господарського суду Київської області у справі №911/4090/14 в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 1 484 098,90 грн. інфляційних втрат, 305 045,20 грн. 3% річних, 339 844,64 грн. пені. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 02.02.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити, оскільки в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 02.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2012р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3528-БО-17 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами покупця). Продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 4322 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.3, 3.4 Договору).

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн. та ПДВ - 20% - 61,12 грн. всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того, ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн. (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків визначений сторонами в розділі 6 Договору, згідно з п.п.6.1, 6.3 якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В п.11.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 20.08.2013р. та №2 від 01.11.2013р., в яких сторони дійшли згоди внести зміни до п.п.4.1, 5.2 і 5.5 Договору (том справи - 1, аркуші справи - 17-18).

На виконання умов Договору позивач у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року передав відповідачу природний газ, загальна вартість якого становила 12 640 386,02 грн. Однак відповідач не оплатив в повному обсязі поставлений газ, що призвело до виникнення заборгованості, яка за розрахунками позивача становить 11 913 473,22 грн.

Враховуючи відмову відповідача погасити заборгованість в добровільному порядку, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 490 512,11 грн. інфляційних втрат, 443 291,83 грн. 3% річних та 920 161,99 грн. пені.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 338 098,94 грн. основного боргу, 920 161,99 грн. пені, 1 490 512,11 грн. інфляційних втрат та 443 291,83 грн. 3% річних. В частині стягнення основного боргу у сумі 4 575 374,28 грн. провадження у справі було припинено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 2 725,809 тис. куб. м., вартість якого склала 12 640 386,02 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі, підписані сторонами (том справи - 1, аркуші справи - 19-25).

Відповідач оплачував поставлений позивачем природний газ з порушенням порядку і строків здійснення розрахунків, які були погоджені сторонами в п.6.1 Договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка на момент звернення позивача до суду (вересень 2014 року) становила 11 913 473,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про надходження коштів від відповідача та платіжними дорученнями (том справи - 1, аркуші справи - 32-33, 50-58).

В процесі судового розгляду відповідач перерахував позивачу 4 575 374,28 грн. в оплату поставленого за Договором природного газу, на підтвердження чого суду було надано платіжне доручення №10 від 16.10.2014р. та банківські виписки по рахунку позивача (том справи - 1, аркуші справи - 59, 75-76).

Таким чином, на час прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений на підставі Договору природний газ становила 7 338 098,94 грн. Наявність заборгованості у вказаному розмірі не заперечувалася відповідачем, про що зазначено у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.

В п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, оплата відповідачем на користь позивача боргу у сумі 4 575 374,28 грн. вже після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі №911/4090/14 свідчить про відсутність спору між сторонами в частині вимог про стягнення 4 575 374,28 грн. основного боргу, а тому у вказаній частині вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем відповідач ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 338 098,94 грн. основного боргу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивачем невірно визначено період, з якого розпочалося прострочення відповідача, оскільки Акти приймання-передачі природного газу, поставленого у період з січня по квітень 2013 року, були підписані сторонами лише 30.09.2013р.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, за умовами п.6.1 Договору оплата за фактично спожиті обсяги газу повинна була здійснюватися до 14 числа, наступного за місяцем поставки. При чому оплата не ставиться в залежність від моменту підписання акту приймання-передачі (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України у справі №5021/1407/12 від 10.04.2014р.).

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у спірному періоді мали місце затримки в бюджетному відшкодуванні різниці в ціні, яка виникла у зв'язку з невідповідністю між фактичними витратами на теплову енергію і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади.

Проте в ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не може вважатися підставою для звільнення відповідача від відповідальності, яка передбачена діючим законодавством та погоджена сторонами в Договорі.

Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, затримки в оформленні Актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки умови п.6.1 Договору не пов'язують зобов'язання з оплати отриманого газу з підписанням Актів, наявність яких є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку між сторонами.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені є обґрунтованим.

За розрахунками суду апеляційної інстанції, які збігаються з розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 920 161,99 грн. пені, 1 490 512,11 грн. інфляційних втрат та 443 291,83 грн. 3% річних.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014р. у справі №911/4090/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/4090/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков